про відмову у видачі судового наказу
"22" листопада 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/703/19
Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ УЖГОРОД», м. Ужгород
про видачу судового наказу за вимогою
про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця Молнара Мирослава Федоровича , м. Ужгород
сукупної грошової заборгованості за договорами про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на суму 38728,98 грн.,
Заява товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ УЖГОРОД» про видачу судового наказу не підлягає задоволенню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
За приписами ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підставою для звернення з відповідною заявою заявником зазначено наявність сукупної заборгованості на суму 38728,98 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами № 3152 від 18.10.2017р., № 3802 від 22.04.2019р., № 986/3а від 19.04.2019р. про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.
Статтею 150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, згідно ч. ч. 2, 3 зазначеної статті, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додається копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Зміст зазначених процесуальних норм слід розуміти буквально, а саме так, що за наслідками розгляду відповідної заяви, поданої в порядку розділу ІІ ГПК України, судом може бути видано один судовий наказ про стягнення грошової заборгованості за одним договором. Розділом ІІ ГПК України, яким встановлено порядок здійснення судочинства в порядку наказного провадження, не передбачено можливості об'єднання в одній заяві про видачу судового наказу вимог до того ж самого боржника, що виникли більш ніж за одним договором, тобто вимог, що виникли з різних підстав та не пов'язані поданими доказами.
Отже, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, що виникає за певним конкретним договором на підставі доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В межах одного наказного провадження можуть бути заявлені вимоги тільки за одним договором.
У даній заяві поєднано вимоги про стягнення заборгованості за різними правочинами, яка виникли в різні періоду часу, що не відповідає наведеним положенням ст. 148 ГПК України, а відтак є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 4, 74, 150-153 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕ УЖГОРОД» м. Ужгород про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця Молнар Мирослава Федоровича , м. Ужгород грошової заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів на суму 38728,98 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом строку, передбаченого ст. 256 ГПК України.
Суддя Ушак І.Г.