12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10593/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Большакової О.О., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (головуючий суддя: Валюх В.М., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 02.07.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у перерахунку та виплаті основної державної пенсії, на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 80%, тобто як добуток п'яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 80%, тобто як добуток п'яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, починаючи з 25.04.2019.
Обґрунтовує позов тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (І категорія), з 21.12.1987 по 23.04.1988 був призваний на військові збори та в складі військової частини НОМЕР_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на даний час отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
З 01.10.2017, Законом № 2148 від 03.10.2017, внесені зміни до статті 59 Закон № 796-ХІІ, у якій зазначено, що право на перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на перше січня відповідного року, мають військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, під час проходження дійсної строкової служби. Разом з цим, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті з 25 квітня 2019 року пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що суд першої інстанції, помилково не взяв до уваги те, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 26.06.2019, якою внесено зміни до п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, не встановлює права позивача на перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначене право вже виникло в нього на підставі рішення Конституційного Суду України у від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019. Як наслідок, задовольнив його позовні вимоги за період з 25.04.2019 по 30.06.2019, незважаючи на рішення Конституційного Суду України.
Відповідачем 08.11.2019 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Представник відповідача Сущ О.П., прибула у судове засідання, однак не була допущено до розгляду справи, оскільки нею не було подано належним чином завіреної копії довіреності на представництво Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка представника відповідача не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 з вкладкою до посвідчення за № НОМЕР_3 , посвідченням інваліда ІІ групи серії НОМЕР_4 , довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 054486.
Позивач перебуває на обліку, як одержувач пенсії по інвалідності за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач, 14.05.2019 звернувся до Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ із заявою про перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 31.05.2019 № 508/3-01, позивачу повідомлено про те, що право на обчислення розміру пенсії він набуде після внесення відповідних змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ та пункту 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1210.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) позивач набув право на пенсію на підставі та у розмірі, визначеному частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ, а тому відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної пенсії з 25.04.2019 є протиправною, отже позивач має право на перерахунок пенсії у відповідності до вказної норми Закону № 796-ХІІ з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року, так як, відповідачем з 01.07.2019 такий перерахунок уже проведено.
З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII).
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (зі змінами, внесеними п. п. 5 п. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.10.2017 № 2148-VIII, які застосовуються з 01.01.2017) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
На думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Таким чином, цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону, а дія положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратили чинність з 25.04.2019.
Згідно матеріалів справи, зокрема: військового квитка НОМЕР_5 (а. с. 17-18), довідки в/ч НОМЕР_1 (а. с. 16), довідки Турійського РВК (а. с. 45), ОСОБА_1 з 21.12.1987 по 23.04.1988 був призваний на військові збори та в складі військової частини НОМЕР_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 054486 причина інвалідності позивача, є захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 14).
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і соціальний захист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року, дати ухвалення Конституційним Судом України у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а тому відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної пенсії є протиправною.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019, абзац перший пункту 9-1 Постанови № 1210 викладено в такій редакції: « 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою…».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно рішення про перерахунок пенсії від 01.07.2019 № 907510146091 (а. с. 61) та відзиву на позовну заяву, позивачу здійснено з 01.07.2019 перерахунок пенсії у розмірі, визначеному частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ, за формулою, передбаченою пунктом 9-1 Постанови № 1210. З 01.07.2019 розмір пенсії з надбавками становить 10467,37 грн. Отже, порушення права позивача на пенсійне забезпечення відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, пункту 9-1 Постанови № 1210, відповідачем усунуто з 01.07.2019.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивачу перерахунок пенсії з 01.07.2019 проведений у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якої узгоджуються з ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, а тому покликання позивача в апеляційній скарзі на неправомірне застосування пенсійним органом Постанови № 1210 при перерахунку пенсії є безпідставним.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки порушення права позивача на пенсійне забезпечення відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, відповідачем усунуто з 01.07.2019, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, підлягають задоволенню з 25.04.2019 по 30.06.2019. У задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року у справі № 140/2064/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді О. О. Большакова
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 22.11.2019.