21 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11040/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Обрізка І. М.;
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року про повернення позовної заяви в справі № 140/2572/19 (головуючий суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-
Волинським окружним адміністративним судом було зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000043/2 від 20 лютого 2019 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи на продовження розгляду.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала скасуванню, виходячи з наступного.
Приймаючи дане рішення, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27 серпня 2019 року та ухвали від 05 вересня 2019 року, якою позивачу було продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви на 10 днів.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з частинами першою - другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 10 денний строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
04 вересня 2019 поштове відправлення №4302519728819, яким позивачу була надіслана копія ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, повернулося на адресу суду з відміткою “адресат відсутній”.
У зв'язку із чим, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року продовжено на десять календарних днів з моменту отримання ухвали про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, дану ухвалу позивачем отримано 16 вересня 2019 року.
Отже, останнім днем закінчення строку (10 денний термін з моменту отримання ухвали) для усунення недоліків припадає на 26 вересня 2019 року.
Відповідно до ч.2 ст.118 КАС України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Статтею 120 КАС України закріплено правила обчислення процесуального строку, а саме: перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно ч. 8 та 9 ст. 120 КАС України останній день строку триває до двадцять четвертої години. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що повертаючи позовну заяву у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя повинен, дотримуючись правил обчислення процесуальних строків, пересвідчитись, що вжив вичерпні заходи для належного виконання заявником судового рішення, та врахував всі обставини, у тому числі і передбачений максимальний строк пересилання поштових відправлень.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема, заяви про надання нової редакції позовної заяви з додатками та поштового конверта, позивачем документи на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, були здані на пошту 25 вересня 2019 року (а.с. 40), а отримані судом, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду - 30 вересня 2019 року (а.с. 20).
Враховуючи норми КАС України, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач у строк, встановлений ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, усунув недоліки позовної заяви, а тому суд першої інстанції, не врахувавши строків на доставку документів поштою, дійшов передчасного висновку щодо повернення такої.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
За таких обставин, з врахуванням вказаних законодавчих положень та п.4 ч.1 ст.320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року про повернення позовної заяви в справі № 140/2572/19 - скасувати.
Справу № 140/2572/19 направити для продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді І. М. Обрізко
Р. В. Кухтей
Повне судове рішення складено 22 листопада 2019 року.