Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 127/16878/15-ц
провадження № 61-22826св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - Голова спостережної ради Кредитної спілки «Подільський експрес-кредит» ОСОБА_1 ,
суб'єкти оскарження: заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальник Управління державної виконавчої служби ОСОБА_5, виконуючий обов'язки заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальник Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження скаргу Голови спостережної ради Кредитної спілки «Подільський експрес-кредит» ОСОБА_1 про визнання дій заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_5, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Н. Р.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Голова спостережної ради Кредитної спілки «Подільський експрес-кредит» (далі - КС «Подільський експрес-кредит») ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірними дій заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_5, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 щодо відмови у розгляді скарги-листа від 02 червня 2015 року про недоробки-недоліки з виплат неправомірними, визнання дій заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_5 щодо нерозгляду по суті скарги від 16 червня 2015 року, щодо дій ОСОБА_2 у відмові розгляду заяви від 02 червня 2015 року щодо додаткових перевірок та повної відповіді на зазначену заяву неправомірними та зобов'язання ОСОБА_5 виконати функції контролю по виконанню рішень судів підлеглими відповідно до скарги від 02 червня 2015 року.
Скаргу обґрунтував тим, що 02 червня 2015 року ОСОБА_1 , як головою спостережної ради КС «Подільський експрес-кредит», подано дві заяви на ім'я заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління державної виконавчої служби про недоліки в роботі державної виконавчої служби, в яких він просив розібратися, прийняти міри та прискорити проведення виконавчих дій.
Такі заяви вважає оскарженнями попередніх дій по розгляду раніше поданих скарг.
Листом від 04 червня 2015 року № 208/2.1/23 за підписом виконуючого обов'язки заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 він отримав відповідь про залишення листа «без розгляду» з підстав того, що ОСОБА_1 є представником юридичної особи, оскільки не підтвердив своїх повноважень.
Крім того, зазначений лист не містить інформації, яка із заяв залишена «без розгляду», оскільки подавалося дві заяви.
Не погоджуючись із таким рішенням, він 16 червня 2015 року оскаржив дії ОСОБА_2 до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.
На розгляд скарги, який відбувся 07 липня 2015 року, його було запрошено.
Письмову відповідь за № 225/2.1/23 щодо поданої скарги, він отримав 10 липня 2015 року і вважає її неправомірною, оскільки про питання зазначені у скарзі по суті не йдеться, а лише зазначено про відсутність його повноважень.
З посиланням на рішення судів, вважає наявні у нього повноваження щодо представництва юридичної особи у зв'язку з тим, що він є головою спостережної ради кредитної спілки, а тому нерозгляд поданих ним заяв по суті є порушенням.
Враховуючи викладене, Голова спостережної ради КС «Подільський експрес-кредит» ОСОБА_1 просив:
- визнати дії виконуючого обов'язки заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 щодо відмови у розгляді скарги-листа від 02 червня 2015 року про недоробки-недоліки з виплат - неправомірними;
- визнати дії заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління державної виконавчої служби ОСОБА_5 щодо нерозгляду по суті скарги від 16 червня 2015 року щодо дій ОСОБА_2 про відмову по розгляду заяви від 02 червня 2015 року щодо додаткових перевірок та повної відповіді на зазначену заяву - неправомірними;
- зобов'язати ОСОБА_5 виконати функції контролю по виконанню рішень судів підлеглими відповідно до скарги від 02 червня 2015 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2017 року у складі судді Гуменюка К. П. у задоволенні скарги відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що заяви від 02 червня 2015 року за своїм змістом, оформленнями та вимогами, викладеними в них не є скаргами, оскільки в повній мірі не відповідають вимогам частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містять найменування боржників, реквізити виконавчих документів та зміст оскаржуваних рішень.
Натомість такі заяви несуть інформаційний характер, зокрема щодо надання списку боржників та рекомендації по удосконаленню роботи підпорядкованих відділів державної виконавчої служби. Заявник помилково вважає, що у даному випадку він скористався адміністративним порядком оскарження рішень державних виконавців з приводу виконання рішень судів, оскільки заяви від 02 червня 2015 року не є наслідком оскарження рішень державних виконавців чи начальників відділів, яким вони підпорядковані, що в свою чергу не відповідає порядку оскарження рішень державних виконавців передбачених законодавством.
Рішення, дії чи бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені зокрема до суду з приводу виконання судового рішення. Звертаючись до суду із скаргою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду заявник ОСОБА_1 оскаржує дії посадових осіб державної виконавчої служби з приводу ненадання відповіді на заяви від 02 червня 2015 року, що в свою чергу у даному випадку не пов'язано з виконанням судових рішень.
Так само і оскаржуване заявником рішення від 07 липня 2015 року № 225/2.1/23 за наслідками розгляду скарги від 16 червня 2015 року на дії ОСОБА_2 по своїй суті не пов'язане із виконанням судового рішення прийнятого в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ні в апеляційній скарзі, ні у своїх поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 не довів того, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2017 року, постановленою за результатами розгляду скарги Голови спостережної ради КС «Подільський експрес-кредит», було вирішено питання про його права та обов'язки, саме як фізичної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не з'ясував його участь в суді першої інстанції, коли він як фізична особа, а не спілка заявив відвід судді, приймав участь у розгляді справи як фізична особа, не дослідив звукозапис судового засідання, зокрема те, що ОСОБА_2 заперечувала в суді першої інстанції проти його участі як фізичної особи. У висновках апеляційний суд не дав оцінки тому, що суд першої інстанції не виконав обґрунтовану вимогу ухвали апеляційного суду щодо розгляду справи відповідно до вимог статті 383 ЦПК України 2004 року, що він має право на апеляційне оскарження рішення суду з підстав, які вбачаються з матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення щодо вирішення питань про права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_1 . Ухвала апеляційного суду постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, його прав та свобод. Зазначеною ухвалою порушено його права як фізичної особи - члена спілки, цесіонарія, учасника судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Місцевим судом встановлено, що 02 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника управління ДВС у Вінницькій області із заявою щодо додаткових перевірок та повної відповіді на скаргу про недоліки - недоробки ведучих відділів ДВС, яка зареєстрована за № 209/2.1/23, яка обґрунтована тим, що 25 лютого 2015 року ним отримано відповідь на свою скаргу від 28 січня 2015 року. Натомість вважає, що недоліки зазначені у скарзі усунуті лише частково. Крім того звернув увагу на недоробки у роботі зокрема Козятинського, Крижопільського та Літинського відділів ДВС РУЮ за виконавчими листами №№ 209/3844/12, 217/382/2012, 137/1468/13 відповідно. Просив застосувати міри по усуненню недоліків та провести перевірку матеріалів виконавчих проваджень.
Листом від 02 липня 2015 року № 209/2.1/23 ОСОБА_1 , як голові спостережної ради кредитної спілки, надано письмову відповідь за підписом заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління ДВС ОСОБА_5, в якій додатково надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 20 квітня 2015 року та повідомлено про хід виконавчих проваджень щодо яких ставилося питання заявником. Одночасно звернуто увагу на те, що надати більш детальну інформацію не вбачається можливим, оскільки заявником не підтверджені повноваження щодо представництва інтересів стягувача, а тому і відмовлено у проведенні перевірки про яку просив заявник.
Одночасно, ОСОБА_1 02 червня 2015 року звернувся до начальника управління ДВС у Вінницькій області із заявою, яку за своєю правовою природою вважає скаргою, в якій звернув увагу на те, що підпорядковані підрозділи ДВС затримують утримання грошових коштів з боржників при стягненні за рішеннями судів ухвалених на користь кредитної спілки, в якій заявник обіймає посаду голови спостережної ради. Просив з'ясувати причини затримки нарахувань та виплат боргів і прийняти відповідні міри. Подана заява визначена як «Список боржників КС «ПЕК» з недоліками - недоробками ведучих відділів ДВС». Зазначена заява зареєстрована 02 червня 2015 року за № 208/2.1/23.
Листом від 04 червня 2015 року № 208/2.1/23 ОСОБА_1 , як голові спостережної ради кредитної спілки, надано письмову відповідь за підписом виконуючого обов'язки заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління ДВС ОСОБА_2, в якій зазначено про неможливість надати запитувану інформацію, оскільки заявник не є стороною виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що не надав документів підтверджуючих право на представництво інтересів кредитної спілки.
Не погоджуючись із рішенням викладеним в листі від 04 червня 2015 року за № 208/2.1/23, ОСОБА_1 16 червня 2015 року звернувся до начальника Головного управління ДВС у Вінницькій області із скаргою на незаконні дії виконуючого обов'язки начальника управління ОСОБА_2 в якій зазначив, що вищезазначену відповідь вважає незаконною. Скарга зареєстрована за № 225/2.1/23.
Листом від 22 червня 2015 року № 225/2.1/23 ОСОБА_1 запрошено на 30 червня 2015 року до управління на розгляд вищезазначеної заяви.
Згідно з протоколом від 30 червня 2015 року № 15 ОСОБА_1 приймав участь в оперативній нараді, на якій розглядалася його скарга від 16 червня 2015 року. Постановлено взяти до уваги інформацію викладену заступником начальника управління до відома.
Листом від 07 липня 2015 року № 225/2.1/23 заявникові надано відповідь на скаргу від 16 червня 2015 року за підписом заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Вінницькій області - начальника управління ДВС ОСОБА_5 в якій зазначено, що ОСОБА_2 діяла в межах наданих їй повноважень.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 як фізична особа, яка не брала участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення місцевого суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 травня 2018 року справу № 127/16878/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції як фізична особа, права якої порушено неправомірними та незаконними діями органів і посадових осіб державної виконавчої служби у Вінницькій області, а також представляв інтереси КС «Подільський експрес-кредит» як її представник.
Зокрема, ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок неправомірних дій органів державної виконавчої служби у Вінницькій області він, як вкладник КС «Подільський експрес-кредит», не отримав належних йому грошових коштів.
Частиною третьою статті 38 ЦПК України 2014 року передбачено, що юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням або їх представники.
Виходячи із зазначених положень процесуального закону, а також ураховуючи положення статей 40-42 ЦПК України 2004 року фізична особа може брати участь у цивільному процесі самостійно або бути представником юридичної особи, якщо її повноваження посвідчуються відповідними документами.
Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
За змістом скарги заявником у справі є КС «Подільський експрес-кредит» в особі голови спостережної ради ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності від голови правління КС «Подільський експрес-кредит».
КС «Подільський експрес-кредит» є стягувачем, а відтак стороною виконавчого провадження. У скарзі не йшлося про порушення прав ОСОБА_1 як фізичної особи, якій кредитною спілкою передані права вимоги щодо якихось боржників.
Посилання ОСОБА_1 про порушення оскарженим судовим рішенням його прав і обов'язків як члена кредитної спілки і її вкладника не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.
Організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань визначає Закон України «Про кредитні спілки» (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 3 Закону встановлено, що кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також може мати печатки та бланки, власну символіку.
Кредитна спілка набуває статусу юридичної особи з дати її державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.
Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами. Кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності.
Водночас члени кредитної спілки відповідно до статті 11 Закону мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки. Члени кредитної спілки мають також інші права, передбачені законодавством України, статутом та іншими актами кредитної спілки. Порядок реалізації зазначених прав визначається цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та статутом кредитної спілки.
Таким чином положеннями спеціального закону, а також статутом кредитної спілки встановлені організаційна самостійність і відокремленість її майна, а також прав і обов'язків кредитної спілки як юридичної особи з одного боку і її членів з іншого.
Рішення, прийняті щодо кредитної спілки, а також вчинені щодо неї дії або бездіяльність, не покладають обов'язків на членів спілки так само як не наділяють їх особливими правами із захисту прав та законних інтересів спілки шляхом подання апеляційної скарги в справах, в яких стороною є сама кредитна спілка.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_1 як фізичної особи, тому у нього відсутнє право апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвалою апеляційного суду порушено його права як фізичної особи - члена спілки, цесіонарія, учасника судового розгляду, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Із матеріалів справи встановлено, що 10 квітня 2015 року між КС «Подільський експрес-кредит» (цедент) та членом спілки ОСОБА_1 (цесіонарій) було укладено договір цесії № 238/6, за умовами якого цедент поступається цесіонарію правом вимоги грошової суми 20 200,51 грн до ОСОБА_4 відповідно до рішення Літинського районного суду від 17 жовтня 2013 року, рішення Вінницького міського суду від 30 серпня 2013 року, виконавчого листа від 03 лютого 2014 року № 137/1773/13, виконавчого листа від 24 грудня 2013 року № 127/12287/13С.
Тобто ОСОБА_1 набув права вимоги за вказаним договором за конкретними судовими рішення та виконавчими листами, які не є предметом розгляду в цій справі.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська