Справа № 560/1580/19
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
20 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача: Баженової А.І.,
представника відповідача: Клюцука В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в травні 2019 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсій.
Також, позивач просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV періоди роботи з 01.02.1989 по 04.01.1993 та з 14.01.1993 по 01.09.2017 на посаді лікаря-інфекціоніста Хмельницької міської інфекційної лікарні.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначення ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди її роботи на посаді лікаря-інфекціоніста Хмельницької міської інфекційної лікарні з 01.02.1989 по 04.01.1993 та з 14.01.1993 по 01.09.2017.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір в сумі 750 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, в решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 12.04.2018 призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Загальний стаж позивача складає більше 45 років (а.с.13)
Листом №581/П-8 від 11.03.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у задоволені її заяви про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій на день призначення пенсії за віком.
Відповідач посилався на те, що до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення грошової допомоги, не можуть бути зараховані періоди роботи з 08.10.1987 по 30.06.1995 на посаді асистента кафедри педіатрії Вінницького інституту ім. М. І. Пирогова, та з 01.07.1995 по 30.05.2018 - на посаді доцента кафедри педіатрії Вінницького державного медичного університету ім. М. І. Пирогова, оскільки Переліком вони не передбачені. (а.с.11)
У відзиві відповідач також зазначив, що до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення грошової допомоги, не можуть бути зараховані періоди роботи з 01.02.1989 по 04.01.1993 та з 14.01.1993 по 01.09.2017 на посаді лікаря-інфекціоніста Хмельницької міської інфекційної лікарні, оскільки позивач працювала на цих посадах на умовах сумісництва.
Відтак, спеціальний стаж складає лише 5 років та 1 місяць із необхідних 30 років, що є недостатнім для призначення грошової допомоги.
Позивач, не погодившись з цим, звернулась до суду.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не визнається як спеціальний та такий, що надає позивачу право на означену вище допомогу, стаж роботи з 01.02.1989 по 04.01.1993 та з 14.01.1993 по 01.09.2017 на посаді лікаря-інфекціоніста Хмельницької міської інфекційної лікарні за сумісництвом, на якій вона перебувала станом на час досягнення пенсійного віку.
Під час роботи на вищезгаданій посаді ОСОБА_1 здійснювала безпосередню роботу дитячого лікаря-інфекціоніста (лікаря-педіатра інфекційного дитячого відділення), а також перебувала у щорічних відпустках, що підтверджується довідками Хмельницької міської інфекційної лікарні (а.с.14,39, 43-44).
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 суміщала посади лікаря та науковця, що дозволяло набувати науковий та лікарський стаж (а.с.28, 31- 33).
ОСОБА_1 , працюючи у Хмельницькій міській інфекційній лікарні станом на день досягнення пенсійного віку, отримувала заробітну плату, з якої проводились регулярні страхові відрахування, що ніким у справі не заперечується і підтверджено відомостями про сплату страхових внесків, які містяться у пенсійній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон №1058, Порядок №1191 та Перелік №909 не забороняють і не обмежують можливість зарахування до спеціального страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, стажу роботи працівника у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Відповідач, відмовивши позивачу у призначенні і виплаті допомоги, не врахував відомості про роботу позивача на посадах лікаря Хмельницької міської інфекційної лікарні, які містяться у пенсійній справі, що давало підстави для зарахування спеціального стажу для призначення допомоги.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що рішення про відмову у призначенні допомоги у формі розпорядчого акту відповідачем не приймалось, а має форму листа - відповіді, що також не відповідає вимогам Закону.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи, а тому частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати".
Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п.4, 5 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
В свою чергу, зі змісту пункту 2 Переліку від 04.11.1993 №909, вбачається, що робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменувань посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що необхідною умовою задля отримання десяти місячних пенсій, позивач мала відповідати таким вимогам: досягнення пенсійного віку; працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на момент досягнення пенсійного віку; страховий стаж 30 років на таких посадах.
Згідно з ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 06.11.2019 та 13.11.2019 у відповідача витребовувались документи щодо сплати сум мінімальних страхових внесків необхідних для зарахування стажу під час роботи в Хмельницькій міській інфекційній лікарні, розрахунку страхового стажу позивача в оспорюванні періоди за умови сплати мінімальних страхових внесків.
Як встановлено з матеріалів наданих відповідачам (лист від 20.11.2019 №38001/03 та розрахунок а.с.128-129) спеціальний страховий стаж за період роботи за сумісництвом в Хмельницькій інфекційній лікарні складає 26 років 3 місяці 11 днів (без урахування вже зарахованого спеціального стажу). З урахуванням спеціального страхового стажу, який вже зарахований відповідачем (5 років 1 місяць), загальний спеціальний страховий стаж складатиме понад 30 років.
В свою чергу, як встановлено судом з зазначених вище норм законодавства, - чинне законодавство не містять жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Аналогічного висновку, дійшов Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 справа №456/1310/17 (К/9901/30101/18).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Однак, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на момент досягнення пенсійного віку.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 з 12.04.2018 призначена та виплачується пенсія за віком. Тобто, 12.04.2018 ОСОБА_1 досягла пенсійного віку. Проте, станом на 12.04.2018 позивачка не працювала в Хмельницькій міській інфекційній лікарні. З урахуванням зазначеного, колегія суддів в судовому засіданні 13.11.2019 зобов'язала представника позивача надати документи, які б підтверджували роботу позивача в закладах, установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (на момент досягнення пенсійного віку).
В судовому засіданні (20.11.2019) представником позивача надано суду документи, які вказуються, що ОСОБА_1 станом на 12.04.2018 працювала в ВНМУ ім. М.І. Пирогова на посаді завідувача кафедри педіатрії, акушерства і гінекології ФПО та на посаді асистента кафедри терапії з курсом загальної практики та сімейної медицини ФПО (згідно з довідкою №287 від 15.11.2019 ВНМУ ім. М.І. Пирогова). Крім того, позивачка станом на 12.04.2019 була головним позаштатним спеціалістом Департаменту охорони здоров'я з питань дитячих інфекційних хвороб.
Враховуючи факт не надання даних довідок Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при поданні заяви на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, підстав відмови відповідача у листі №581/П-8 від 11.03.2019, а саме, що до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення грошової допомоги, не можуть бути зараховані періоди роботи з 08.10.1987 по 30.06.1995 на посаді асистента кафедри педіатрії Вінницького інституту ім. М. І. Пирогова, та з 01.07.1995 по 30.05.2018 - на посаді доцента кафедри педіатрії Вінницького державного медичного університету ім. М. І. Пирогова, оскільки Переліком вони не передбачені, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту в межах даних правовідносин, буде визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначення ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу роботи, періоди її роботи на посаді лікаря-інфекціоніста Хмельницької міської інфекційної лікарні з 01.02.1989 по 04.01.1993 та з 14.01.1993 по 01.09.2017 (26 років 3 місяці 11 днів) та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплатити грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з урахуванням наданих суду довідок та встановлених обставин постановою суду.
Також, колегія суддів с урахуванням вказаного вище, а саме не встановленням судом першої інстанції в повній мірі обставин справи, вважає що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав викладених в даній постанові. Отже, хоча суд першої інстанції й прийшов в певних моментах до невірних висновків, не врахував усіх обставин, однак в частині позовних вимог дійшов вірного висновку, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 слід змінити в його мотивувальній частині.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії змінити в мотивувальній частині, з урахуванням мотивів викладених в даній постанові.
В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 листопада 2019 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.