Справа № 826/8185/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство соціальної політики України, Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди
30.05.2016 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України внаслідок незабезпечення ним виконання Конституції та законів України, внаслідок чого порушено право позивача та право членів його сім'ї на отримання житла у визначений законодавством термін, яке підтверджене остаточним судовим рішенням в цивільній справі №2-333/11; зобов'язання відповідача на підставі частини третьої статті 143 Конституції України, негайно після набрання чинності судовим рішенням, фінансувати здійснення делегованих державою повноважень Виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області щодо надання житла позивачу та членам його сім'ї; та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача та членів його сім'ї в якості відшкодувати моральної шкоди завданої бездіяльністю Кабінету Міністрів України при здійсненні ним своїх повноважень грошову компенсацію в сумі 750 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судове рішення у цивільній справі № 2-333/11 про зобов'язання виконавчого комітету Роменської міської ради надати ОСОБА_1 та членам його сім'ї житло для постійного проживання набрало законної сили 19.05.2011, проте тривалий час не виконується, чим порушуються його права та членів його сім'ї на отримання житла у визначений законодавством термін гарантований статтею 47 Конституції України та абзацом 2 пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №551-XII.
Посилаючись ч.3 ст.143, ст. 47, ст.116 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Рішення Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що відповідач внаслідок того, що не виділив кошти для придбання виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області йому та членам його сім'ї житла вчинив бездіяльність, яка є протиправною, оскільки саме з вини відповідача не виконується судове рішення.
Остаточні уточнені позовні вимоги ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19.01.2018 року прийнято до розгляду, а саме про:
- визнання бездіяльності Кабінету Міністрів України внаслідок невиконання ним своїх повноважень, передбачених статтею 116 та частинами 3, 4 статті 143 Конституції України, що стало причиною порушення прав позивача та членів його сім'ї ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житло, які гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 47 Конституції України, - протиправною;
- на підставі статті 116 та частини третьої статті 143 Конституції України зобов'язання Кабінет Міністрів України негайно після набрання чинності судовим рішенням забезпечити виконання прав позивача та вищевказаних членів його сім'ї на житло, які гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 47 Конституції України;
- на підставі статті 56 Конституції України, стягнути з відповідача або Державного бюджету України на користь позивача та вищевказаних членів його сім'ї в якості відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої тривалим порушенням прав на житло, грошову компенсацію в сумі 750 000 грн та будь-який податок, який може бути стягнутий із даної суми.
Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
На стороні відповідача до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство соціальної політики України, Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 у задоволені позову відмовлено.
Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що предметом спору в даній справі є правомірність дій/бездіяльності Кабінету Міністрів України у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України витрат на придбання житла позивачу. Правову оцінку цим діям/рішенням відповідача суд надає на предмет їхньої відповідності критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, перевіряє, чи такі вчинено/прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Незгода з тим, як держава врегульовує спірні правовідносини, у тому числі з правовим регулюванням примусового виконання судових рішень, черговості отримання житла, особливостями бюджетного процесу щодо визначення видатків Державного бюджету України на відповідний рік та іншими обставинами, у даному випадку не є підставою для визнання протиправності дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд звернув увагу, що питання законності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при примусовому виконанні судового рішення не є предметом даного позову, оскільки існує особливий порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, а тому ці питання не входять до предмету доказування в даній справі. Внаслідок зазначено, дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того апелянт додав, що він не просить суд забезпечити виконання судового рішення від 21.03.2011. у справі № 2/333/11, а наголошує, що відповідно до виконання конституційних прав на житло, підтверджених остаточним національним судовим рішенням та рішенням Європейського суду з прав людини, не може залежати від бюджетних асигнувань, які не були виділені Кабінетом Міністрів України відповідно до його повноважень.
Відповідачем та третьою особою Міністерством соціальної політики України подані відзиви на апеляційну скаргу, в якій зазначено, про погодження з висновками суду першої інстанції та про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Третьою особою виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області подані письмові пояснення з приводу суті спору, в яких зазначено, що надати житло позивачам без передачі у розпорядження Роменської міської ради жилої площі міністерствами, іншими центральними органами Державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями або надходження субвенції з державного бюджету на її придбання є неможливим.
Апелянт надав відповідь на відзив, в якому зазначено, що протягом 14 років не вирішується питання щодо здійснення фінансування на надання учасникам бойових дій житла у встановлений законодавством термін.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Справу розглянуто без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, з урахуванням положень ч.2 ст.313 КАС України та положень ч.1 ст.308 КАС України у межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в 2005 році позивач після звільнення із Збройних Сил України в зв'язку із реформуванням Збройних Сил України разом із членами своєї сім'ї переїхав на постійне проживання до міста Ромни Сумської області.
Позивача та членів його сім'ї 22.09.2005 взято на квартирний облік для отримання житла у виконавчому комітеті Роменської міської ради Сумської області в зв'язку з відсутністю власного житла.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області у цивільній справі №2-333/11 від 21.03.2011 визнано бездіяльність виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області щодо незабезпечення позивача та його сім'ю жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік - протиправною; та зобов'язно виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області надати позивачу та членам його сім'ї житло для постійного проживання, згідно до існуючих норм житлової площі, за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, або за рахунок субвенцій з державного бюджету, протягом 6 (шести) місяців з дня набрання чинності судовим рішенням (т.1 а.с.10).
З приводу примусового виконання вказаного судового рішення було відкрито виконавче провадження, яке було закінчено, проте на час розгляду даної справи рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області у цивільній справі №2-333/11 від 21.03.2011 не виконано.
Крім того, судом встановлено, що виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області звертався до Сумської обласної державної адміністрації щодо забезпечення житлом воїна-інтернаціоналіста позивача.
Також встановлено, що позивач у списку загальної черги перебуває за №1207, у списку першочергового права на отримання житла за №326, серед воїнів-інтернаціоналістів в черзі за №17.
Крім того, в матеріалах справи у наявності повідомлення головного територіального управління юстиції у Сумській області від 21 січня 2016 року №К-5/02.2/09-44/313, в якому зазначено, що за вимогою державного виконавця, Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області двічі листами від 23 листопада 2012 року №03-26/3556 та від 03 лютого 2015 року на підставі статті 116 та частини третьої статті 143 Конституції України звертався до Кабінету Міністрів України про виділення коштів на придбання три кімнатної квартири в місті Ромни площею 94,5 кв.м. для забезпечення житлом позивача та членів його сім'ї.
Також у наявності лист виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 13.04.2016 року №03-21/К-168/УКЦ, в якому зазначено, що делеговані державою повноваження щодо надання житла відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» не фінансуються із 2006 року.
Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
За приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, окрім іншого, забезпечує виконання Конституції і законів України.
Відповідно до частини першої, третьої статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частина третя статі 143 Конституції України визначає, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Водночас, статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.
Частиною шостою статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» (надалі - Закон № 794) визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Згідно частини 1 та 2 статті 1 Закону № 794 Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтею 2 Закону № 794 визначені основні завдання Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 1 та 2 стаття 3 Закону № 794 діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 19 Закону № 794 передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Статтею 20 Закону № 794 встановлені основні повноваження Кабінету Міністрів України.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 49 Закону № 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Так частиною другою статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюється виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншими нормативно-правовими актами бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідно норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України установлено, що норми і положення статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У Рішенні Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року у підпункті 2.3 пункту 2 наведено, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян). Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України (частини перша, третя статті 95 Основного Закону України).
У Рішенні Конституійного Суду України від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008 вказано, що положення частини третьої статті 95 Конституції України щодо прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними.
У Рішенні Конституційного Суду України від 16 березня 2004 року №6-рп/2004 також наголошено, що прагнення держави до збалансованості та наповнення бюджету України реалізується через визначення джерел надходження до державного бюджету і потреб на видатки.
З огляду на зазначені Рішення Конституційного Суду України та наведені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідний принцип збалансованості бюджету як один з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік. У пункті 11 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
Отже, вимоги позивача є з одного боку загальними, оскільки зводяться до бездіяльності внаслідок невиконання Урядом своїх повноважень, передбачених статтею 116 та частинами третьою, четвертою статті 143 Конституції України, а з іншого зведеними до особи позивача та членів його сім'ї, оскільки позивач просить зобов'язати Уряд забезпечити виконання його права та прав членів його сім'ї на житло.
З огляду на вказане суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач дійсно бере участь у розробці проекту Державного бюджету України на відповідний рік, затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, проте бюджетні кошти використовуються розпорядними бюджетних коштів за їх бюджетним призначенням, а відповідач не є розпорядником бюджетних коштів.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що неможна констатувати бездіяльність Уряду, зокрема щодо виконання ним повноважень, передбачених окремими положеннями Конституції України, оскільки їх положення не зводяться лише до фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України повноважень делегованих органам місцевого самоврядування щодо забезпечення житлом осіб на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтями 30 та 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що саме до повноважень виконавчих комітетів міських рад відноситься питання поліпшення житлових умов, розподіл та надання відповідно до вимог житлового законодавство, що й було встановлено в рішенні Роменського міськрайонного суду Сумської області у цивільній справі №2-333/11 від 21.03.2011, яким визнано бездіяльність виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області щодо незабезпечення позивача та його сім'ю жилою площею.
Питання щодо невиконання судового рішення в порядку примусового виконання не є предметом розгляду у даній справі.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, бездіяльність відповідача не підтверджена належними та допустимими доказами, отже позовні вимоги є необґрунтованими, внаслідок чого не підлягають задоволенню.
Похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на необґрунтованість основних позовних вимог.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст постанови виготовлено 21.11.2019.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство соціальної політики України, Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель