П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2019 р.м. ОдесаСправа № 483/529/19
Головуючий в І інстанції: Шевиріна Т.Д.
Дата та місце ухвалення рішення
08.05.2019 року м. Очаків
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 травня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Солов'я Олексія Михайловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 2 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Солов'я О.М. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 051078 від 05.04.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05 квітня 2019 року відповідачем винесено оскаржувану постанову, якою на нього накладено штраф в розмірі 255 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортного засобу більш як на двадцять кілометрів на годину. Вказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою. Позивач вказує на те, що його було безпідставно зупинено працівниками поліції; в рамках адміністративного провадження його не було ознайомлено з доказами здійснення адміністративного правопорушення, не надано змоги надавати клопотання, не відібрано письмових пояснень щодо обставин справи, усні пояснення до уваги взяті не були. Позивач зазначив, що рішення було прийнято у його відсутність, оскільки постанова складалась працівником поліції у салоні службового автомобіля без його участі, відповідачем не було роз'яснено йому права відповідно до КУпАП, не вручено копії цього рішення. На думку позивача, відповідачем не було виконано вимоги ст. 279 КУпАП в частині дотримання процедури розгляду адміністративної справи. Вважає, що поліцейський, який виносив постанову не встановив всіх обставин порушення ПДР, не представив їх йому на місці зупинки автомобіля.
Позивач також вказує на те, що при прийнятті рішення поліцейським не враховано перебування його у стані крайньої необхідності, адже його син, який перебував в салоні автомобіля, почувався погано і вони прямували до лікарні, що розташована в місті Миколаєві. Поліцейський також не врахував, що за умовами дорожньої обстановки позивач не міг бачити знак - початок населеного пункту міста Миколаїв, оскільки по правій крайній смузі рухався великогабаритний вантажний транспорт, який перекривав розташовані на узбіччі дорожні знаки.
З огляду на зазначене позивач просив скасувати оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просив скасувати рішення суду та направити позовну заяву на розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2019 року інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Соловей О.М. було складено постанову серії ДП18 №051078, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину (а.с. 7).
У постанові зазначено, що 05.09.2019 року ОСОБА_2 , керуючи авто MITSUBISHI PAJERO WAGON, номерний знак НОМЕР_1 , рухався у м. Миколаєві по вул. Веселинівській зі швидкістю 98 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 48 км/год, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що надані відповідачем докази у своїй сукупності спростовують твердження позивача, на які останній посилається як на підставу свого позову, що, на думку першої інстанції, свідчить про його необґрунтованість та відсутність підстав для його задоволення.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
В свою чергу, ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Слід зазначити, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).
В ході розгляду даної справи встановлено, що відповідачем було винесено відносно ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням п. 12.4 ПДР України.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідальність за порушення вказаного пункту ПДР передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно з якою перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В свою чергу, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В постанові по справі про адміністративне правопорушення вказано, що швидкість автомобіля вимірювалась приладом TruCam ТС 000760 (повірка чинна до 25.09.2019 року), та вказано, що у підтвердження вчинення правопорушення до постанови додається фото порушення.
У рішенні суду першої інстанції вказано, що судом встановлено, та не заперечувалось сторонами по справі, що автомобіль позивача було зупинено в межах дії дорожнього знаку населеного пункту - місто Миколаїв.
Також суд першої інстанції зазначив, що з електронного доказу - відеофіксації, розміщеної в мережі інтернет за посиланням https://drive.google.com/file/d/1usx5yWJRyDUAj-QHQRDd8oPRBFbagTnl/view, що також надана відповідачем на DVD диску, вбачається, що позивача було ознайомлено з результатами вимірювання швидкості.
В свою чергу, судом не встановлено обставин визнання позивачем факту вчинення ним порушення п. 12.4 ПДР. При цьому, в поданому позові ОСОБА_2 посилався на безпідставне зупинення його транспортного засобу співробітниками поліції та відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні передбачені ч. 1 ст. 78 КАС України обставини для звільнення відповідача від доказування правомірності винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині порушення позивачем правил ПДР, з огляду на заперечення позивачем факту його вчинення, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, на відповідача покладено обов'язок щодо доведення наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Так, до суду відповідачем в якості доказів вчинення позивачем порушення п. 12.4 ПДР були надані фото дорожніх знаків 5.45 "Початок населеного пункту" та 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», здійснені на місцевості, які жодним чином не свідчать про порушення позивачем Правил дорожнього руху. На вказаних фото взагалі відсутнє зображення автомобіля, рух на якому здійснював позивач.
В свою чергу, фото порушення, здійснене приладом вимірювання швидкості, з відображенням автомобіля та числового показника швидкості, про наявність якого вказано у постанові по справі про адміністративне правопорушення, відповідачем до суду надано не було.
Крім того, згідно Методичних рекомендацій щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, долучених відповідачем до матеріалів справи, при вимірюванні швидкості, виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобілі натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео.
Відеозапис, здійснений приладом TruCam в матеріалах справ також відсутній.
В свою чергу, відеозапис з нагрудної камери поліцейського не містить доказів вчинення позивачем інкримінуємого йому порушення. На вказаному відеозаписі позивач заперечує вчинення ним будь-якого порушення Правил дорожнього руху.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у поданій позовній заяві позивач також посилався на незаконність та необґрунтованість прийнятої відносно нього постанови про накладення штрафу, в тому числі, у зв'язку з винесенням її за відсутності достатніх доказів його вини у вчиненні правопорушення, не встановленням всіх обставин скоєння порушення.
Для повного та всебічного з'ясування обставин по справі, П'ятим апеляційним адміністративним судом згідно ухвали від 24.10.2019 року було витребувано у відповідача належні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зафіксованого в постанові серії ДП 18 № 051078 від 05.04.2019 року, зокрема, фото- або відеофіксацію порушення приладом вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС 000760.
На виконання вказаної ухвали апеляційного суду відповідач листом від 08.11.2019 року повідомив, що факт правопорушення було зафіксовано приладом вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС 000760 та на бажання позивача продемонстровано йому.
Також відповідач повідомив, що відеозапис з приладу вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС 000760 на час отримання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду, а саме, станом на 25.10.2019 року, було видалено уповноваженим співробітником сектору зв'язку та телекомунікації, оскільки, відповідно до відомчого наказу, строк зберігання відеозаписів з вказаних приладів вимірювання швидкості 2 місяці з дня вчинення правопорушення. З огляду на те, що правопорушення сталося 05.04.2019 року, видалено його було 05.06.2019 року, тому надати відеозапис з приладу TruCAM 000760 в якості доказу по справі не видається можливим.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доказів фотофіксації правопорушення, які є додатком до постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідачем, на виконання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду, надано не було, як і пояснень з приводу відсутності таких доказів.
Таким чином, в ході розгляду даної справи відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Зі змісту норм КУпАП вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП та, відповідно, не доведено правомірності прийняття постанови серії ДП18 № 051078 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу в розмірі 255 грн.
В свою чергу, судом першої інстанції взагалі не досліджувались обставини щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та постановлення рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
В поданій апеляційній сказі апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити позов для розгляду до суду першої інстанції, однак, згідно ст. 317 КАС України у разі встановлення обставин що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не здійснює направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд, а ухвалює нове рішення, яким вирішує спір по суті.
З огляду на те, що при розгляді справи судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, відповідно до ст.317 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 травня 2019 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 1 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Солов'я Олексія Михайловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 051078 від 05.04.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 21.11.2019 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька