21 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/177/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року (суддя Новікова І.В., повний текст складено 04.07.2019р.) у справі №280/177/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс ХХІ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанови, -
ТОВ «Базіс ХХІ» звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 13.11.2018 №ЗП2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, якою до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 335070,0грн. за порушення ч.1 ст.106 КЗпП України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ГУ Держпраці у Запорізькій області інспекційне відвідування ТОВ “Базіс ХХІ” проведено без наявності на те підстав, без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), а також без дотримання положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено процедуру здійснення державного нагляду (контролю). Також, позивач вказував на те, що твердження відповідача про порушення ТОВ “Базіс ХХІ” вимог Кодексу Законів про працю України, в частині не здійснення оплати за роботу в надурочний час у подвійному розмірі, є необґрунтованим, оскільки працівники підприємства у спірний період у понадурочний час не працювали, у зв'язку з чим у підприємства був відсутній обов'язок проводити оплату в подвійному розмірі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року позов задоволено.
За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено наступні висновки.
Так, надаючи оцінку аргументам позивача щодо проведення відповідачем заходу державного контролю без наявності на це підстав та з порушенням визначеної Законом процедури, суд першої інстанції виходив з того, що у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то він мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, проте таким правом позивач не скористався. З цього приводу суд першої інстанції також вказав на те, що допуск посадових осіб Держпраці до проведення перевірки нівелює допущені процедурні порушення, а предметом розгляду адміністративної справи повинні бути результати інспекційного відвідування, а саме постанова про накладення
штрафу. З цих підстав аргументи позивача про порушення процедури проведення інспекційного відвідування суд першої інстанції визнав безпідставними.
В той же час, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено факту надурочних робіт працівників позивача, що є обов'язковою умовою для застосування штрафних санкцій у спірному випадку. З цього приводу суд першої інстанції встановив, що фактично такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на дослідженні табелів обліку робочого часу, в якому були допущені технічні помилки щодо обліку часу, що підтверджено показаннями головного бухгалтера підприємства та поясненнями працівників позивача. З цих підстав, вказавши на те, що будь-яких інших доказів, які б свідчили про надурочну роботу працівників позивача відповідачем надано не було, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість оскаржуваної постанови про застосування штрафних санкцій.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо необгрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій. Скаржник вказує на те, що обставини порушення позивачем вимог ч.1 ст.106 КЗпП України, в частині не здійснення оплати за роботу в надурочний час у подвійному розмірі, було викладено в акті інспекційного відвідування до якого будь-яких зауважень позивачем надано не було. Також скаржник вказує на те, що табелі обліку робочого часу є належними доказами вчиненого правопорушення, а показання головного бухгалтера підприємства, яким такі табелі велися, не можуть прийматися до уваги, оскільки вони не спростовують тієї інформації, яка внесена до табелів робочого часу та яка досліджувалася під час інспекційного відвідування.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що 11 жовтня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1676, яким наказано організувати здійснення інспекційного відвідування ТОВ “Базіс ХХІ” з питань додержання законодавства про працю та проведення у термін до 24.10.2018 (а.с.67).
Крім того, 11.10.2018 виписано направлення на проведення інспекційного відвідування №884 (а.с.68).
У період з 11.10.2018 по 23.10.2018 інспектором праці проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування №ЗП2023/565/АВ від 23.10.2018.
Відповідно до висновків Акту інспекційного відвідування встановлено порушення ТОВ “Базіс ХХІ” серед іншого частини 1 статті 106 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗПП України), а саме зазначено:
“За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.
Згідно ст.12 Закону України “Про оплату праці” оплата праці за роботу в надурочний час є мінімальною державною гарантією.
Відповідно до п.6.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ “Базіс XXI” на підприємстві встановлюється 5-денний робочий тиждень: із тривалістю робочого часу - 40 годин на тиждень 8 годин на день з двома вихідними днями - субота, неділя.
Статтею 53 КЗпП України визначено, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Так, у березні 2018 святковий день - 8 березня (четвер). Тому 7 березня 2018 (середа) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 - годинному тижні зменшується на 1 годину.
Норма тривалості робочого часу у березні 2018 при 40 - годинному робочому тижні становила 167 годин.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за березень 2018 на підприємстві 9 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) відпрацювали 168 годин. Проте, згідно розрахунково-платіжних відомостей за березень 2018 та відомостей на виплату готівки за березень 2018 не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі робота в надурочний час (1 година).
У травні 2018 святковий день - 1 травня (вівторок). Тому, 30 квітня 2018 (понеділок) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 - годинному тижні зменшується на 1 годину.
Норма тривалості робочого часу у квітні 2018 при 40 - годинному робочому тижні становила 159 годин.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за квітень 2018 на підприємстві 9 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) відпрацювали 160 годин. Проте, згідно розрахунково-платіжних відомостей за квітень 2018 та відомостей на виплату готівки за квітень 2018 не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі робота! в надурочний час (1 година).
У травні 2018 святковий день - 9 травня (середа). Тому, 8 травня 2018 (вівторок) передсвятковий, у якому тривалість робочого дня при 40 - годинному тижні зменшується на 1 годину.
Норма тривалості робочого часу у травні 2018 при 40 - годинному робочому тижні становила 159 годин.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за травень 2018 на підприємстві 6 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ) відпрацювали 160 годин. Проте, згідно розрахунково-платіжних Відомостей за травень 2018 та відомостей на виплату готівки за травень 2018 не нарахована та не виплачена у подвійному розмірі робота в надурочний час (1 година).”.
За результатами проведеного інспекційного відвідування 13.11.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 2023/565/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, якою на підприємство накладено штраф у розмірі 335070,00 грн. за порушення ч.1 ст.106 КЗпП України, в частині не здійснення оплати за роботу в понадурочний час в подвійному розмірі.
Вказана постанова оскаржена позивачем у судовому порядку.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Як зазначено вище позивачем оскаржено постанову відповідача як з підстав порушення процедури проведення інспекційного відвідування так і з підстав необґрунтованості рішення про застосування штрафних санкцій з огляду на відсутність самого факту порушення законодавства про працю.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції визнав безпідставними аргументи позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування.
Оскільки вказані висновки суду першої інстанції позивачем під сумнів не ставляться, а апеляційна скарга відповідача з цього приводу будь-яких доводів не містить, то суд апеляційної інстанції не надає оцінку рішенню суду першої інстанції, в частині зазначених висновків.
Щодо аргументів відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст.106 КЗпП України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для висновків відповідача про порушення ТОВ “Базіс ХХІ” вимог ч.1 ст.106 КЗпП України стало твердження про те, що відповідно до табелів обліку робочого часу співробітники ТОВ “Базіс ХХІ” у березні - травні 2018 року понаднормово відпрацювали по 1 годині щомісячно, які не були оплачені у подвійному розмірі.
У свою чергу позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказував на те, що співробітники ТОВ “Базіс ХІІ” у березні-травні 2018 року понаднормово не працювали, а у табелях обліку робочого часу бухгалтером підприємства допущено помилку щодо обліку робочого часу у передсвяткові дні.
Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Встановивши суть спірних відносин та врахувавши диспозицію ч.2 ст.265 КЗпП України, суд першої інстанції правильно виходив з того, що надурочні роботи за погодинною системою оплати праці підлягаю оплаті в подвійному розмірі годинної ставки (ч.1 ст.106 КЗпП України, ст..12 Закону України «Про оплату праці»), інакше є порушенням мінімальних державних гарантій, що тягне застосування до роботодавця штрафних санкцій у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (стаття 265 КЗпП України).
При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обов'язковою передумовою для застосування до роботодавця штрафної санкції за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, як у спірному випадку за не оплату в подвійному розмірі надурочних робіт, є встановлення факту виконання співробітниками роботи понад нормативно встановленні чинним законодавством України (трудовим договором) години (дні).
Отже у спірному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, повинно бути доведено те, що працівники позивача виконували роботи понад нормативно встановленні чинним законодавством України (трудовим договором) години.
Позиція відповідача полягає у тому, що такий факт слід вважати доведеним, оскільки про фактично відпрацьовані години свідчать відомості табелів обліку робочого часу.
З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що у спірному випадку до позивача застосовано штрафні санкції не за правильність ведення табелів обліку робочого часу, а за порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не було доведено факту надурочної роботи працівників позивача, а отже не було доведено і правомірності застосування до позивача штрафних санкцій.
Так в матеріалах адміністративної справи містяться пояснення від співробітників ТОВ “Базіс ХІІ” - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в яких останні зазначають, що протягом березня-травня 2018 року надурочно не працювали, а у передсвяткові дні працювали з 9 до 17 години (а.с.37-45).
Також, до матеріалів адміністративної справи надано накази директора ТОВ “Базіс ХХІ” від 02.03.2018 №3/2018-ОД, від 25.04.2018 №4/2018-ОД, від 04.05.2018 №5/2018-ОД, якими наказано скоротити на одну годину робочі дні 07.03.2018, 30.04.2018 та 08.05.2018 (а.с.17-19).
Крім того, судом в судовому засіданні було допитано в якості свідка головного бухгалтера ТОВ “Базіс ХХІ” ОСОБА_1 , яка пояснила, що помилки в табелях обліку робочого часу було допущено нею, оскільки заповнюючи їх на наступний місяць вона фактично здійснювала копіювання інформації за попередні місяці. Зазначає, що зазначені помилки у заповненні табелів обліку робочого часу нею було виявлено лише під час проведення інспекційного відвідування інспектором Держпраці. Вказувал, що заробітна плата працівникам нараховувалась та виплачувалась відповідно до положень чинного законодавства України за фактично відпрацьований час, а оскільки надурочно ніхто з працівників не працював, то подвійна оплата не нараховувалась.
Отже, встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що за вказані обставини не дають підстав стверджувати про те, що позивачем не дотримано мінімальні державні гарантії в оплаті праці, що могло б бути підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі №280/177/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 21.11.2019р.
Повний текст постанови складено 22.11.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк