21 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/2668/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року
у справі №280/2668/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборона України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
"03" червня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборона України в якому просив визнати протиправними та скасувати пункт 48 протоколу №127 від 14.12.2018 засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення та контузії, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх родин» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 12.07.2017, з урахуванням вже виплаченої суми.
Мотивуючи підстави звернення до суду з даним позовом, позивач зазначив про допущені відповідачем порушення його прав на соціальний захист та отримання належної йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 р. у справі № 280/2668/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборона України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Судом встановлено, що у 2014 році, під час первинного огляду, позивачу встановлено III групу інвалідності, внаслідок контузії та поранення, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У листопаді 2015 року він отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності. 05.01.2016 підтверджено III групу інвалідності. 17.07.2017 встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 27.08.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про направлення до Міністерства оборони України його документів, з метою виплати доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності. Відповідачем відмовлено у призначенні доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, оскільки інвалідність та причину змінено понад дворічний термін. Дослідивши встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що дії відповідача відповідають чинному законодавству, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 р. у справі № 280/2668/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що суд помилково керувався абзацом 2 частини 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого, в разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги в зв'язку із змінами, що відбулись, не здійснюється. Ця норма набула чинності 01.01.2017, а вперше інвалідність йому встановлена в 2014 році.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 15.01.2014 під час первинного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності, внаслідок контузії та поранення, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 481253.
У листопаді 2015 року позивач отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності у розмірі 182700,00 грн.
12.07.2017 під час повторного огляду позивачу встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0674308.
В зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про направлення до Міністерства оборони України його документів, з метою виплати доплати одноразової грошової допомоги.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства обороним України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.12.2018 №127 позивачу відмовлено у призначенні доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, оскільки інвалідність змінено понад дворічний термін після встановлення первинної.
Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Згідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених в цьому пункті.
У відповідності до підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Приписами пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено що, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. В разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги в зв'язку із змінами, що відбулись, не здійснюється.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК серія ААБ №481253 від 15.01.2014, ОСОБА_1 вперше встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія АВ №0550938 від 05.01.2016, позивачу повторно встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок травми, отриманої при захисті батьківщини.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК серія АВ №0674308 від 12.02.2017, ОСОБА_1 безстроково встановлена ІІ група інвалідності внаслідок травми, отриманої при захисті батьківщини.
У листопаді 2015 року позивач отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності у розмірі 182700,00 грн.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства обороним України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.12.2018 №127 позивачу відмовлено у призначенні доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, оскільки інвалідність змінено понад дворічний термін після встановлення первинної.
З урахуванням того, що ІІ група інвалідності позивачу встановлена через 3 роки після встановлення ІІІ групи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Верховного суду від 10.03.2015 у справі №21-563а14 та від 20.03.2018 у справі №295/3091/17 є безпідставними. Окружний суд правильно звернув увагу, що на час розгляду правовідносин у справі №21-563а14 була відсутня стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У справі №295/3091/17 Верховний Суд констатував, що в силу статті 58 Конституції України, норми пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовуються в разі зміни інвалідності після 01.01.2017.
Тобто на позивача розповсюджуються обмеження виплати одноразової грошової допомоги якщо зміна інвалідності відбулась після спливу двох років після первинного встановлення інвалідності.
Більш того, Верховний Суд в постанові від 21.08.2019 у справі №806/2187/18 зазначив, що з 01.01.2014 набув чинності Закон України №5040-VI від 04.07.2012 «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнений статтею 16-3, відповідно до пункту 4 якої, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З 01.01.2017 набув чинності Закон України №1774-VIII від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнений абзацом 2, відповідно до якого, в разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги в зв'язку із змінами, що відбулись, не здійснюється.
Обидві абзаци пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачають обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, починаючи з 01.01.2014 обов'язковою умовою виплати одноразової грошової допомоги при зміні інвалідності, є наявність дворічного строку, протягом якого така зміна відбулась, якщо особа отримала допомогу при первинному встановленні інвалідності.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 р. у справі № 280/2668/19 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 р. у справі № 280/2668/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко