19 листопада 2019 року1 м. Дніпросправа № П/811/1164/17
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. (суддя Хилько Л.І.) в адміністративній справі №П/811/1164/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не здійснення нарахування їй, як судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградській області, суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік»; стягнути на її користь недоплачену суддівську винагороду за період із квітня по травень 2017 р. включно в сумі 32000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачем безпідставно недоплачена суддівська винагорода, оскільки її розмір, як вважає позивач, регулюється нормами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржником зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що законодавцем не внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1-53-УІ та/або до Закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ в частині розміру суддівської винагороди та/або розрахункової величини, за якою здійснюється її нарахування, враховуючи закріплений законодавчо обов'язковий механізм започаткування внесення) таких змін лише та виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", процедура прийняття якого (або змін до нього) передбачає особливий порядок з метою дотримання гарантій суддівської незалежності.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
На адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без її участі, за наявними матеріалами справи. Також, зазначив, що підтримує подану апеляційну скаргу в повному обсязі
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника Територіального управління, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
Указом Президента України №352/2013 від 27.06.2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області строком на п'ять років (а.с.12-16). Указом Президента України №564/2015 від 26.09.2015 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області в межах п'ятирічного строку (а.с.6-11). Наказом голови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.10.2015 № 134-к позивача зараховано до штату цього суду (а.с.5). Відповідачем нарахована та виплачена позивачу суддівська винагорода за квітень 2017 року в сумі 18400,00 грн., травень 2017 року в сумі 18465,68 грн., виходячи з розміру посадового окладу, обчисленого як 10 мінімальних заробітних плат в розмірі 16 000,00 грн., відповідно до приписів п.3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 р. (далі - Закон №1774-VIII).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу, обрахованого за приписами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII, що є чинним та неконституційним не визнавався, є правомірними.
При перевірці законності та обгрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.02.2018 у справі № 825/933/17, від 11.4.2018 у справі № 818/975/17, від 20.04.2018 у справі № П/811/638/17.
Згідно частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»№ 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до пункту 22 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень цього Закону право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Згідно пункту 23 зазначеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Частиною третьою статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" визначено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 грн. Проте, пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 р встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.
Як зазначив Верховний Суд, законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, ураховуючи, що Законом № 1801-VІІІ видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн. не передбачені, суд першоїї інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці. З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. в адміністративній справі №П/811/1164/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 листопада 2019 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скаргибезпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук