13 листопада 2019 р.Справа № 440/41/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Старосуда М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/41/19
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних про страховий стаж ОСОБА_1 в подання на призначення пенсії за вислугу років по п."б" ст.12 Закону України №2262-XII (в редакції Закону від 04.07.2002 року за № 51-IV) на день подання заяви 29.03.2018 року;
- зобов'язати уповноважений структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_1 внести дані про страховий стаж ОСОБА_1 в подання на призначення пенсії за вислугу років по п."б" ст.12 Закону України №2262-XII (в редакції Закону від 04.07.2002 року за № 51-IV) на день подання заяви 29.03.2018 року;
- скасувати Розпорядження № 03-48/267 відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 30.06.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 29.03.2018 року відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції Закону від 04 липня 2002 року за № 51-IV);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 29.03.2018 року відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції Закону від 04 липня 2002 року за № 51-IV).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду України від 16.07.2019 року зазначений позов задоволено частково.
Розпорядження № 03-48/267 відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 30.06.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - визнано протиправним та скасовано.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 29.03.2018 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду України від 16.07.2019 року по справі №440/41/19, в частині задоволення позову, та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що на момент реалізації позивачем права на призначення пенсії, а саме 29.03.2018 року, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії згідно п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції на момент звернення). Також зазначає про передчасність позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, оскільки в поданні ІНФОРМАЦІЯ_1 не містяться всі належні відомості, що надають можливість здійснити позивачу призначення пенсії згідно п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 1954 року народження, був звільнений зі збройних Сил України у запас у віці 39 років (у зв'язку зі скороченням штатів) наказом від 31.03.1993 року у званні підполковника з посади командира окремого будівельно-технічного батальйону.
Починаючи з 2010 року, ОСОБА_1 неодноразово звертався зі заявами до Головного УПФУ в Полтавській області, УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про призначення йому пенсії, однак отримував відмови.
Після отримання чергової відмови у призначенні пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду з позовом до ГУПФУ в Полтавській області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту “б” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002р. № 51-ІУ) з 15 травня 2014 року.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2014 року у справі № 539/3872/14-а позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області неправомірними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “б” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002 р. № 51-ІУ), починаючи з 15 травня 2014 року. Також у ході розгляду справи Лубенським міськрайонним судом Полтавської області ухвалою від 04 грудня 2014 року до участі у справі залучено Полтавський обласний військовий комісаріат в якості другого відповідача.
Внаслідок апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2015 року задовольнив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.12.2014р. по справі №539/3872/14-а скасував. Прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог став висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити йому пенсію за вислугу років з 15 травня 2014 року відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції від 4 липня 2002 р. № 51- IV, яка втратила чинність з 29.04.2006 р. Суд прийшов до висновку, що пункт “б” статті 12 Закону № 2262 не може бути застосовано до правовідносин, які виникли з 15 травня 2014 р., оскільки призначення пенсії згідно Закону, що на даний час втратив чинність, є неправомірним. Також суд вказав на недотримання позивачем процедури подачі необхідних фінансових документів відповідачам.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 та змінено постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року в частині мотивів її прийняття. Зокрема, Верховний Суд вказав на помилковість висновків Харківського апеляційного адміністративного суду щодо відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років на підставі пункту “б” статті 12 Закону № 2262, вказавши, що “колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосуванню має підлягати Закон в редакції, чинній на момент призначення пенсії, а не в редакції на момент виникнення права на її призначення” (а.с.16). У той же час Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що Полтавський обласний військовий комісаріат є співвідповідачем у справі, проте до нього не заявлено жодних позовних вимог, а неправомірність його дій (бездіяльності) чи рішень судами попередніх інстанцій не встановлено. Оскільки без подання Полтавським обласним військовим комісаріатом фінансових документів про грошове забезпечення при проходженні військової служби Головне управління ПФУ в Полтавській області позбавлене можливості у призначенні пенсії позивачу, дії співвідповідача є визначальними у спірних правовідносинах. Верховний Суд вказав, що звернення позивача із заявою про призначення пенсії востаннє мало місце у листопаді 2012 року, на яке позивачу листом від 24.12.2012 р. № 650/Б-03 органом Пенсійного фонду надано роз'яснення щодо умов призначення пенсії за вислугу років та порядку оформлення документів для цього, відповідно до яких особі для призначення пенсії необхідно звернутися до обласного військового комісаріату з відповідною заявою. Згідно з даними Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг ІНФОРМАЦІЯ_1 по номенклатурі справ № 10-2013 з питання призначення пенсії до Полтавського обласного військового комісаріату позивач не звертався. Тому висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Верховний Суд залишив без змін (а.с.15-17).
По завершенню розгляду цієї справи ОСОБА_1 15 березня 2018 року звернувся до Полтавського ОВК повторно з клопотанням ініціювати призначення йому пенсії за вислугу років та надав рішення Верховного Суду, згадане вище.
Полтавським ОВК 29 березня 2018 року направлено до ГУ ПФУ в Полтавській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років (а.с.42-45). Згідно даного подання, вислуга років становить 14 років 7 місяців 0 днів. До подання додані документи за додатком.
13 червня 2018 року ГУ ПФУ в Полтавській області направило до Полтавського ОВК лист № 4721/03-23/1, у якому вказало на необхідність надати додатково розрахунок вислуги років та довідки про розмір грошового забезпечення, посилаючись на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (а.с.46).
Одночасно листом від 21 червня 2018 року №726/Б-03 ГУ ПФУ в Полтавській області надало ОСОБА_1 роз'яснення щодо подання Полтавського ОВК, яке надійшло 30 березня 2018 року. З посиланням на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій для призначення пенсії за вислугу років ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило, що Полтавським ОВК з поданням не було надано грошовий атестат або довідку про розмір грошового забезпечення, довідку про додаткові види грошового забезпечення, документи про страховий стаж. Про надання цих документів здійснено запит до Полтавського ОВК (а.с.18).
Полтавський ОВК повідомив у відповідь листом від 27 червня 2018 року №12/1402 про те, що матеріали про трудовий стаж (страховий стаж) додані до подання про призначення пенсії. Також направив довідки про розмір грошового забезпечення. У цьому ж листі повідомив, що розрахунок вислуги років для призначення пенсії в даному разі щодо ОСОБА_1 не проводився, оскільки на момент звільнення (1993 рік) він не мав права на пенсію. Полтавській ОВК не має повноважень такий розрахунок проводити (а.с.47).
Після цього розпорядженням № 03-48/267 від 30 червня 2018 року ГУ ПФУ в Полтавській області відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії, вмотивувавши свою відмову тим, що згідно редакції пункту “б” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, станом на час звернення за призначенням пенсії, позивач не має право на призначення пенсії, а також у поданні Полтавського ОВК відсутні відомості про страховий стаж та відсутні документи про календарну вислугу (а.с.19).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до розпорядження від 30.06.2018 року №03-48/267, оскільки при прийнятті вказаного рішення відповідачем застосовано приписи пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, яка не підлягала застосуванню та не надано оцінки документам про страховий стаж та календарну вислугу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що розпорядженням ГУ ПФУ в Полтавській області №03-48/267 від 30 червня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю у нього такого права згідно редакції пункту “б” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, станом на час звернення за призначенням пенсії.
Так, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
Редакція пункту «б» зазначеної статті змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.
У певний час існували положення статті, за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.
Відповідно до пункту «б» зазначеної статті в редакції від 04.07.2002 року право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних знань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Таким чином, починаючи з 04 липня 2002 року особи, які досягли 45-річного віку за наявністю загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ набули право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від того настали обставини в день звільнення зі служби чи після звільнення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 року №3591-IV внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачає, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Отже, починаючи з 2006 року право на призначення пенсії за вислугу років набули лише ті військовослужбовці, які мали необхідний вік та стаж станом на день звільнення зі служби.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
За висновками Верховного Суду неведених у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а при призначенні ОСОБА_1 пенсії застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на її призначення, а не в редакції на момент звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, при призначення позивачу пенсії застосуванню підлягають приписи п. “б” статті 12 Закону № 2262-ХІІ в редакції, станом на 04 липня 2002 року.
Колегією суддів встановлено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 досяг 45-річного віку та мав стаж військової служби 14 років 07 місяців 0 днів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача-2 щодо визначення права позивача на призначення пенсії на підставі приписів п. “б” статті 12 Закону № 2262-ХІІ в редакції, станом на день звернення за призначенням пенсії, а не на момент виникнення права на її призначення, а саме станом на 04 липня 2002 року.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії в редакції пункту “б” статті 12 Закону № 2262-ХІІ, станом на день звернення за її призначенням, оскільки постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 539/3872/14-а встановлено, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на її призначення, а не в редакції на момент звернення за призначенням пенсії.
Також, колегією суддів встановлено, в розпорядженні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30 червня 2018 року № 03-48/267 вказані такі підстави для відмови в призначенні пенсії, а саме: у поданні ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні відомості про страховий стаж тривалістю 25 років та відсутні документи про календарну вислугу тривалістю 20 років (а.с.19).
Щодо правомірності відмови відповідача-2 в призначенні пенсії ОСОБА_1 через відсутність відомостей про страховий стаж та документів про календарну вислугу, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п.1 зазначеного Порядку, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства транспорту та зв'язку України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань ( далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів ( далі - уповноважені структурні підрозділи).
Уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони, який здійснює підготовку та подання до органу, що призначає пенсію, документів для призначення пенсій військовослужбовцям в Полтавській області визначено Полтавський обласний військовий комісаріат.
Згідно з пунктом 7 вищезазначеного Порядку, для призначення пенсії за вислугу років уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони подаються, зокрема, такі документи:
- заява про призначення пенсії (додаток 1);
- грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
- військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
- документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону);
- довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;
- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";
- копія паспорта.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, отримавши подання від 29 березня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії ОСОБА_1 , 13 червня 2018 року направило до Полтавського ОВК лист № 4721/03-23/1, у якому вказало на необхідність надати додатково розрахунок вислуги років та довідки про розмір грошового забезпечення, посилаючись на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (а.с.46).
ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив у відповідь листом від 27 червня 2018 року №12/1402 про те, що матеріали про трудовий стаж (страховий стаж) додані до подання про призначення пенсії. Також направив довідки про розмір грошового забезпечення. Крім того, повідомив, що розрахунок вислуги років для призначення пенсії в даному разі щодо ОСОБА_1 не проводився, оскільки на момент звільнення (1993 рік) він не мав права на пенсію. Полтавській ОВК не має повноважень такий розрахунок проводити (а.с.47).
Після отримання відповіді Полтавського ОВК, розпорядженням № 03-48/267 від 30 червня 2018 року ГУ ПФУ в Полтавській області відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії, вмотивувавши свою відмову тим, що у поданні Полтавського ОВК відсутні відомості про страховий стаж та відсутні документи про календарну вислугу (а.с.19).
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться архівна довідка від 15.05.2014 року, у якій наведені дані про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 1990 -1992 (по листопад місяць) роки (а.с.13); Відомості зі системи персоніфікованого обліку, адміністратором якої є Пенсійний Фонд України, згідно яких страховий стаж ОСОБА_1 станом на 17.08.2018 року становить 45 років, 0 місяців, 5 днів (а.с.14); копії довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, встановленими на 01 січня 2008 року, 01 квітня 2012 року, 01 березня 2018 року та докази направлення цих довідок до ГУ ПФУ в Полтавській області (а.с.49).
При цьому, колегією суддів встановлено, що саме подання Полтавського ОВК від 29 березня 2018 року містить зазначення календарної вислуги років ОСОБА_1 .
Між тим, згідно змісту розпорядження від 30.06.2018 року № 03-48/267 вищевказані документи не були розглянуті й оцінені відповідачем-2 при прийнятті рішення про відмову в призначення пенсії. У той же час описані документи містять відомості і про вислугу років позивача, і про загальний страховий стаж, і розміри грошового забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість відмови ГУ ПФУ в Полтавській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно розпорядження №03-48/267 від 30 червня 2018 року та задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.06.2018 року №03-48/267.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності відомостей про страховий стаж тривалістю 25 років та документів про календарну вислугу тривалістю 20 років поданих разом з поданням ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачем-2 не розглянуто та не надано оцінку поданих разом з поданням документам, а саме архівної довідки від 15.05.2014 року, Відомості зі системи персоніфікованого обліку, адміністратором якої є Пенсійний Фонд України, копії довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, встановленими на 01 січня 2008 року, 01 квітня 2012 року, 01 березня 2018 року та докази направлення цих довідок до ГУ ПФУ в Полтавській області. При цьому, у вищевказаному поданні міститься інформація про календарну вислуги років, яка відповідає вимогам, визначеним п. “б” статті 12 Закону №2262-ХІІ в редакції, станом на момент виникнення права на її призначення пенсії, а саме станом на 04 липня 2002 року.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі № 440/41/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №440/41/19 в частині задоволення позову ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва М.І. Старосуд
Повний текст постанови складено 22.11.2019 року