Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.
14 листопада 2019 р.Справа № 520/5024/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Калитки О. М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду про визнання незаконним рішення Касаційного адмінсуду від 17 квітня 2019 року по 07 травня 2019 року за позовом проти нього від 18 жовтня 2018 року, -
22.05.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати незаконними ухвали Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 року та від 07.05.2019 року по справі за позовом проти нього від 18.10.2018 року.
Обґрунтовує вимоги адміністративного позову позивач тим, що означеними ухвалами, якими йому відмовлено у відкритті касаційного провадження, відповідач порушив його право на судовий захист, інших конституційних прав, а також право на справедливий суд.
Позивач вказує, що КАС України не містить процедури оскарження незаконних рішень касаційний судів. Втім, згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав безпосередньо на основі Конституції України гарантується, а ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у судовому порядку дій органів державної влади, та обмежень цього права по відношенню до органів державної влади вона не передбачає. Положення ж ч. 4 ст. 6 КАС України виключає можливість відмови у розгляді та вирішенні адміністративної справи з підстав неповноти, неясності, протиріччя або відсутності законодавства, котре регулює спірні правовідносини.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Такий висновок суд першої інстанції мотивував тим, що в даному випадку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду не є суб'єктом владних повноважень в розумінні с. 4 КАС України, відтак, даний спір не є публічно-правовим і на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що відповідно до положень ст. 24 КАС України Верховний суд переглядає судові рішення нижчих судів як суд касаційної інстанції. Проте, замість належних судових рішень відповідач протиправно відмовив йому у відкритті касаційного провадження.
Скаржник зазначає, що відповідно до положень ст.ст. 6 і 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 7 КАС України органи державної судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів. Таким чином, порушення Закону судом є діянням незаконним, право на оскарження якого, передбачене ст. 55 Конституції України, не передбачає виключень для органів державної судової влади, тобто - судів.
Положення ч. 1 ст. 28 КАС України, що вказують на можливість порушення проти судів судових справ, відносяться саме до незаконних рішень судів, оскільки відповідно до положень ст. 124 Конституції України відправлення правосуддя - постановлення іменем України обов'язкових до виконання на всій її території судових рішень, які зачіпають права і інтереси як мінімум однієї особи, - є єдиним родом діяльності судів - реалізація суб'єктом владних повноважень в термінології п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України - органом державної судової влади, - делегованих на основі законодавства.
Позивач вказує, що Касаційний адміністративний суд, що є органом державної влади, ухвалив рішення, що не входить в даному випадку в його компетенцію, тобто рішення незаконне. КАС України не містить процедури оскарження незаконних рішень Касаційного адміністративного суду, але воно передбачено положеннями ст. 55 Конституції України. Більш того, відповідно до положень ч. 3 ст. 6 КАС України для захисту прав та інтересів громадянина гарантується звернення до адміністративного суду безпосередньо на підставі Конституції України, а ч. 4 - забороняється відмова від розгляду і вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Таким чином, позивач вважає, що заявлені ним до суду на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України позови щодо захисту його порушених прав та інтересів правомірні.
За наведених обставин, ОСОБА_1 вважає, що відмова у відкритті провадження у справі за його адміністративним позовом є протиправною.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу, відповідно до приписів ст. 316 КАС України, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається із адміністративного позову, позивач, посилаючись на положення ст. 55 Конституції України, ст.ст. 5, 6, 28 КАС України, просить визнати незаконними ухвали держаного органу, суб'єкта владних повноважень - Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 року та від 07.05.2019 року, якими йому відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/17333/18.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» вживається в такому значенні - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, розуміють будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не відносяться до законодавчих повноважень та повноважень здійснювати правосуддя.
Статтею 124 Конституції України установлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
За приписами ст. 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Колегія суддів зазначає, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення суду в порядку адміністративного судочинства є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
У цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на висновки колегії суддів не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка Я.М. Макаренко
Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 листопада 2019 року.