18 листопада 2019 р.Справа № 520/4654/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник позивача Мальцев А.А.
представник відповідача Биковченко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, 61022, повний текст складено 23.07.19 року по справі № 520/4654/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування висновку, наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд: скасувати висновок комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.12.2015 р. відносно ОСОБА_1 про зарахування стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 11.12.2015 року № 112 о/с відносно ОСОБА_1 щодо встановлення стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років час навчання у цивільному вищому навчальному закладі Харківській державній академії технології та організації харчування в межах п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що строк стажу в поліції було обчислено відповідачем без урахування часу навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі, а саме в Харківській державній академії технології та організації харчування з 01.09.1990 року по 28.06.1995 року. Вважає, що оскаржуваними діями відповідач порушив його права та законні інтереси, оскільки вони погіршують його стан, як матеріальний так і перешкоджають реалізації права на пенсію при наявності необхідної вислуги календарних років.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 01.09.1990 року по 28.06.1995 року позивач навчався в Харківській державній академії технології та організації харчування, що підтверджується дипломом спеціаліста від 28.06.1998 року серії ЛП № НОМЕР_1 та записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .
Також у період з 1994 року по 15.06.1997 року позивач навчався в Харківському автомобільно-дорожньому технікумі за спеціальністю "Правознавство" та йому присвоєно кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста від 15.06.1997 року серії ІБ ВЕ №005026.
З 29.05.1997 року по 18.04.1998 року позивач проходив службу в Збройних силах України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .
З 09.10.1998 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом начальника ХМУ УМВС України в Харківській області №5 о/с від 20.01.2000 року позивач був призначений на посаду оперуповноваженого карного розшуку Комінтернівського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, а наказом начальника УМВС України в Харківській області №45 о/с від 01.04.2000 року йому було присвоєно спеціальне звання - лейтенант міліції, що підтверджується його послужним списком.
Згідно листа УКЗ ГУНП в Харківській області від 12.04.2019 року №19аз/119-12/01- 2019 відповідно до матеріалів особової справи позивача наказом ХМУ УМВС України в Харківській області від 28.09.2004 року №64 о/с йому встановлений стаж служби в органах внутрішніх справ з урахуванням часу навчання в Харківській державній академії технології та організації харчування в межах з розрахунку один рік за шість місяців.
Згідно висновку комісії ХМУ УМВС України в Харківській області про встановлення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років станом на 01.07.2004 року, комісією зараховано в стаж для виплати відсоткової надбавки за вислугу років наступні періоди служби: службу в Збройних силах з 29.05.1997 року по 18.04.1998 року, службу в органах внутрішніх справ з 09.10.1998 року по 01.07.2004 року, з 01.09.1990 року до 16.06.1995 року - час навчання в Харківській державній академії технології та організації харчування в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Судом встановлено, що з 09.10.1998 року до 06.11.2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом від 06.11.2015 року №628 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області позивача згідно з п. 9 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 "З" (у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади).
На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.11.2015 року №45 о/с позивача призначено на посаду оперуповноваженого Жовтневого відділення поліції (м. Харків) Ленінського відділу поліції (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Висновком комісії ГУНП в Харківській області від 10.12.2015 року ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 78 Закону № 580-VIII, зараховано до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років такі підтверджені відповідними наказами строки його служби: 29.05.1997 - 18.04.1998 - служба в Збройних силах, 09.10.1998 - 07.11.2015 - служба в ОВС, 07.11.2015 - служба в Національній поліції, що в календарному обчисленні станом на 07.11.2015 становив 17 років 11 місяців 17 днів.
11.12.2015 року наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №112 о/с встановлено, що станом на 07.11.2015 р. відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає 17 років 11 місяців 17 днів, який прийнятий на підставі висновку комісії головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.12.2015 року.
Не погоджуючись з тим, що оскаржуваними наказом та висновком до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки не було включено період навчання в Харківській державній академії технології та організації харчування в межах з розрахунку один рік за шість місяців, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Проходження служби в поліції врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Законом України «Про Національну поліцію» чітко врегульовані питання обчислення стажу служби в поліції.
У преамбулі Закону № 580-VIII визначено, що цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України».
Статтею 92 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейському надаються щорічні чергові оплачувані відпустки та додаткові оплачувані відпустки. У частині 3 статті 93 Закону № 580-VIII визначено, що за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Частиною 1 статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
У частині 1 статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
З наведеного вбачається, що до стажу служби в поліції для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки зараховується тільки періоди служби у відповідних органах або час роботи у відповідних органах та не зараховується час навчання у будь-яких закладах.
Суд зазначає, що виплата грошового забезпечення та надання додаткової оплачуваної відпустки залежить від стажу служби в поліції.
Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Таким порядком є Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції затверджений наказом МВС України від 23.11.2016 року №1235 (далі - Порядок).
Відповідно до розділу II Порядку, підставою для видання наказів по особовому складу є обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
З наведених норм вбачається, що у відповідача виникла необхідність обрахування стажу служби ОСОБА_1 , оскільки його закріплення у відповідному наказі необхідне для нарахування та виплати надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, що слугувало підставою для видання оскаржуваного наказу.
Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, визначені ст. 17 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч.2. ст.17 вказаного Закону до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
У наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто, додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Таким чином, на підставі аналізу наведеної вище норми права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі №21-411а14, а також у постанові Верховного Суду від 01.02.2019 року у справі №809/780/15.
З огляду на викладене, суд зазначає, що зарахування часу навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, відбувається за двох умов:
1) після закінчення навчального закладу присвоюється офіцерське (спеціальне) звання;
2) звання присвоюється до вступу на службу до органів внутрішніх справ.
Судом встановлено, що 09.10.1998 року позивач вперше призначений на посаду в органах внутрішніх справ наказом УМВС України в Харківській області від 09.10.1998 №52 о/с, окрім цього вказаним наказом 09.10.1998 року позивачу присвоєно звання сержант міліції.
Наказом УМВС України в Харківській області від 01.04.2000 року №45 о/с позивачу було присвоєно офіцерське звання - лейтенант міліції.
Також судом встановлено, що Харківська державна академія технології та організації харчування, яку закінчив позивач у 1995 році, не є тим закладом, після якого присвоюється офіцерське звання, оскільки офіцерське звання йому було присвоєно 01.04.2000 року наказом УМВС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки звання лейтенант міліції позивачу було присвоєно 01.04.2000 року, відповідно до наказу УМВС України в Харківській області №45 о/с, а не під час навчання в Харківській державній академії технології та організації харчування, а отже час навчання в Харківській державній академії технології та організації харчування за період з 01.09.1990 року по 28.06.1995 року з розрахунком один рік навчання за шість місяців служби не підлягає зарахуванню до вислуги років.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в спірному наказі не визначався стаж служби в поліції та вислуга років для призначення пенсії.
У п. 10 розділу III Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції затверджений наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235 передбачено, що у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.
Таким чином, ГУНП в Харківській області не визначало вислугу років позивача для призначення пенсії, оскільки вислуга років для призначення пенсії зазначається тільки у випадку видання наказу про звільнення зі служби в поліції.
Суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи апелянта про звуження його прав та не врахування того, що відповідно до висновку ХМУ УМВС України в Харківській області від 01.07.2004 року до стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років був зарахований час навчання в Харківській державній академії технології та організації харчування, в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців, з огляду на наступне.
За загальним правилом владний суб'єкт не позбавлений можливості виправити власну помилку у застосуванні закону. У даному випадку виправлення цієї помилки не порушує прав заявника адже стосується періоду часу коли заявник на публічній службі не перебував, тому заявник не може одержувати неправомірні вигоди з помилки владного суб'єкта, яка не створила виникнення цивільних прав. Припинення дії необґрунтовано одержаної преференції не може бути визнано судом порушенням прав.
Встановлені судом обставини справи підтверджують, що відповідачем було дотримано порядок визначення стажу служби позивача в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років, підстави для визнання протиправними та скасування висновку комісії Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.12.2015 р. відносно ОСОБА_1 про зарахування стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та для визначення тривалості додаткової оплачуваної відпусти та наказу Головного управління Національної поліції у Харківській області від 11.12.2015 року № 112 о/с відносно ОСОБА_1 щодо встановлення стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки - відсутні.
Оскільки позовна вимога зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років час навчання у цивільному вищому навчальному закладі Харківській державній академії технології та організації харчування в межах п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців, є похідною, вона також не підлягає задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року по справі 520/4654/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року по справі № 520/4654/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 22.11.2019 року