18 листопада 2019 р.Справа № 520/9691/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
представника відповідача Зекової С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.07.19 року по справі № 520/9691/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 449 054 грн. та штрафних санкцій на суму 112 263,5 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 449 054 грн. та штрафних санкцій на суму 112 263,5 грн. є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 449 054 грн. та штрафних санкцій на суму 112 263,5 грн. в частині, а саме:
- за жовтень 2015 року в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 13737,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3434,13 грн.;
- за листопад 2015 року в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 15132,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3782,88 грн.;
- за грудень 2015 року в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 31366,00 грн. та штрафних санкцій на суму 7841,50 грн.;
- за січень 2016 року в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 15912,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3977,88 грн.;
- за лютий 2016 року в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 3472,00 грн. та штрафних санкцій на суму 867,88 грн.;
- за березень 2016 року в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 39848,00 грн. та штрафних санкцій на суму 9962,00 грн.;
- за жовтень 2016 року в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 15029,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3 757,25 грн.
В іншій частині податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 314558,00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 грн. - залишено в без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.11.2019 представник відповідача підтримав свою правову позицію по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Торгівельно - Сервісна Компанія” (податковий номер 37091926) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ “Еліт профіль +” (податковий номер 39915309) за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, ТОВ “Баланс УТФ” (податковий номер 40521109) за жовтень 2016 року, ТОВ “ХСФ Модус” (податковий номер 39948025) за грудень 2015 року, ТОВ “Твінкам ТК” (податковий номер 40002820) за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, ТОВ “Абсолют СМК” (податковий номер 40002919) за лютий 2016 року, квітень 2016 року, ТОВ “А-Продакшн” (податковий номер 40325822) за травень 2016 року, ТОВ “АТК Дриада” (податковий номер 40326014) за травень 2016 року, ТОВ “АФ Сегмент” (податковий номер 40945510) за лютий 2017 року, ТОВ “ХСК Стендпро” (податковий номер 40945614) за травень 2017 року, ТОВ “Софі форт” (податковий номер 41228204) за червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, ТОВ “Поток-К” (податковий номер 39983892) за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
За наслідками перевірки складено акт № 4216/20-40-14-21-07/37091926 від 09.10.2018 р. яким встановлено порушення позивачем:
- п.п. “а” п.198.1, абзаців першого та другого пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 449 054,00 грн.
- перевіркою ТОВ “ТСК” не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за взаємовідносинами з контрагентами -постачальниками ТОВ “Елітпрофіль +” (податковий номер 39915309) за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, ТОВ “Баланс УТФ” (податковий номер 40521109) за жовтень 2016 року, ТОВ “ХСФ Модус” (податковий номер 39948025) за грудень 2015 року, ТОВ “Твінкам ТК” (податковий номер 40002820) за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, ТОВ “Абсолют СМК” (податковий номер 40002919) за лютий 2016 року, квітень 2016, ТОВ “А-Продакшн” (податковий номер 40325822) за травень 2016 року, ТОВ “АТК Дриада” (податковий номер 40326014) за травень 2016 року, ТОВ “АФ Сегмент” (податковий номер 40945510) лютий-2017 року, ТОВ “ХСК Стендпро” (податковий номер 40945614) травень 2017 року,ТОВ “Софі форт” (податковий номер 41228204) за червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, ТОВ “Поток-К” (податковий номер 39983892) листопад 2016 року.
Як вбачається з акту перевірки, встановлення контролюючим органом фактів відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами виявлено з аналізу висновків узагальнених податкових інформацій, а саме:
- посилань на акти та довідки оперативних підрозділів ДФС про незнаходження за податковою адресою контрагентів позивача,
- посилань на неможливість встановити реальність господарських операцій в зв'язку з відсутністю за податковою адресою контрагентів позивача та відсутністю документального підтвердження рівня освіти їх найманих працівників,
- не встановлення за ЕРПН фактів придбання товарів контрагентами в податкових періодах (місяцях) їх реалізації контрагентами позивачу;
- інформації з державного реєстру судових рішень по кримінальним провадженням №42016000000000686 від 16.03.2016 р. та №42017000000001760 від 31.05.2017 р. за фактами вчинення за попередньою змовою групою невстановлених осіб фіктивного підприємництва, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб'єктів підприємницької діяльності, по яких відсутні відповідні вироки щодо конкретних засновників конкретних юридичних осіб.
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 р. № 00000681421 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 449 054 грн. та штрафних санкцій на суму 112263,5 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реального здійснення господарських операцій з отримання ним рекламних послуг, послуг оптимізації та підтримки сайтів замовника, а також юридичних послуг.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, висновки відповідача про встановлені з боку позивача порушення, ґрунтуються на тому, що в ході перевірки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій протягом перевіреного періоду з суб'єктами господарювання ТОВ “Еліт профіль +”, ТОВ “Баланс УТФ”, ТОВ “ХСФ Модус”, ТОВ “Твінкам ТК”, ТОВ “Абсолют СМК”, ТОВ “А-Продакшн”, ТОВ “АТК Дриада”, ТОВ “АФ Сегмент”, ТОВ “ХСК Стендпро”, ТОВ “Софі форт”, ТОВ “Поток-К”.
Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки та у відзиві на апеляційну скаргу полягає в тому, що реальність господарських операцій із вказаними контрагентами неможливо підтвердити через наявність узагальненої податкової інформації щодо порушень господарської діяльності (незнаходження за юридичною адресою та ін.) цих підприємств.
Разом із тим, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого органу про наявність податкового правопорушення з боку позивача, необґрунтованими, з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно з абз. 1 п. 198.6 цієї статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні показників податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
При застосуванні зазначених правил оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з виконання послуг, необхідно досліджувати документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Вказану правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 року № 818/792/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базується на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій з надання рекламних послуг, послуг оптимізації та підтримки сайтів замовника, юридичних послуг між позивачем (замовник) та контрагентами (виконавці) ТОВ “Еліт профіль +”, ТОВ “Баланс УТФ”, ТОВ “ХСФ Модус”, ТОВ “Твінкам ТК”, ТОВ “Абсолют СМК”, ТОВ “А-Продакшн”, ТОВ “АТК Дриада”, ТОВ “АФ Сегмент”, ТОВ “ХСК Стендпро”, ТОВ “Софі форт”, ТОВ “Поток-К”, встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у цій справі.
Колегією суддів встановлено, що з ТОВ “Еліт профіль +” (податковий номер 39915309) позивачем, як замовником, укладено наступні угоди про надання послуг (т. 1 а.с. 119-136):
- №26 від 02.11.2015 р. про підтримку та розробку сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 39867, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6644,50 грн., №28 від 02.11.2015 р. вартістю 50922,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 487,00 грн.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додатки до договорів, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника; акти виконаних робіт від 12.10.2015 р., платіжні доручення №2387 від 10.02.2016 p., № 2170 від 25.11.2015 p., № 2173 від 25.11.2015 р., які засвідчують, що роботи були прийняті та оплачені позивачем у повному обсязі.
ТОВ “Еліт профіль +” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача 2 податкові накладні №2 від 12.11.2015 p., №3 від 12.11.2015 p., що підтверджено витягом з ЄРПН.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що з ТОВ “Баланс УТФ+” (податковий номер 40521109) позивачем як замовником, укладено наступні угоди про надання послуг (т. 1 а.с. 137-152):
- №159 від 03.10.2016 р. про надання рекламних послуг (виготовлення та розповсюдження рекламних та рекламно-інформаційних матеріалів Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 23979, 00 грн. в т.ч. ПДВ 3996,50 грн.
- №198 від 10.10.2016 р. про підтримку та розробку сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 37569, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6261,50 грн. , №189/1 від 10.10.2016 р. вартістю 28626,00 грн. в т.ч. ПДВ 4 771,00 грн., № 168 від 02.12.2015 р.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додаток до договору про найменування наданих рекламних послуг, Додатки до договорів, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, Акти виконаних робіт від 28.10.2016 р., про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені.
ТОВ “Баланс УТФ+” була зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні №2, № 3 та №4 від 28.10.2016 р., що підтверджено витягом з ЄРПН.
Також колегією суддів встановлено, що з ТОВ “Твінкам Тк” (податковий номер 40002820) позивачем, як замовником, укладено наступні угоди про надання послуг (т. 1 а.с. 191-250, т. 2 а.с. 1 -13):
- №11 від 11.01.2016 р. про надання рекламних послуг (виготовлення та розповсюдження рекламних та рекламно-інформаційних матеріалів замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 33876, 00 грн. в т.ч. ПДВ 5646,00 грн.; №26 від 03.03.2016 р. вартістю 27879, 00 грн. в т.ч. ПДВ 4646,50 грн.; №28/1 від 21.03.2016 р. вартістю 28788, 00 грн. в т.ч. ПДВ 4646,50 грн.
- №15 від 11.01.2016 р. про оптимізацію та підтримку сайту Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 25689, 00 грн. в т.ч. ПДВ 4281,50 грн.; №38/1 від 21.03.2016 р. вартістю 36789, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6131,50 грн.; № 35 від 01.03.2016 р. вартістю 23679, 00 грн. в т.ч. ПДВ 3946,50 грн.; №33 від 01.03.2016 р. вартістю 20769,00 грн. в т.ч. ПДВ 3461,50 грн.
- №12 від 11.01.2016 р. та №18 від 11.03.2016 р. про надання юридичних послуг у формі експертиз, консультацій з юридичних питань, роз'яснень з юридичних питань і довідокпо законодавству, складання заяв, скарг та інше.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додатки до договорів про найменування наданих рекламних послуг, Додатки до договорів, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, Акти виконаних робіт від 22.01.2016 р., від 17.03.2016 р., від 31.03.2016 р. про те, що позивачем роботи з виконання макету та поширення рекламного матеріалу були прийняті та оплачені, платіжні доручення.
ТОВ “Твінкам Тк” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні № 3, №4, №5 від 22.01.2016 р., №12, № 13, №14, №15 від 17.03.2016 р., №17, № 18 від 31.03.2016., що підтверджено витягом з ЄРПН.
Також колегією суддів встановлено, що з ТОВ “Хсф Модус” (податковий номер 39948025) позивачем, як замовником, укладено наступні угоди про надання послуг (т. 1 а.с. 167 - 187):
- №188, №189 та №190 від 28.12.2015 р. про оптимізацію та підтримку різних сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”) відповідно вартістю 25689, 00 грн. в т.ч. ПДВ 4281,50 грн., 436982,00 грн. в т.ч. ПДВ 7283,00 грн., 26898,00 грн. в т.ч. ПДВ 4483,00 грн.
- №169 від 02.12.2015 р. про надання юридичних послуг.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додатки до договорів, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, акти виконаних робіт від 17.12.2015 р., 31.12.2015 р. до кожного з договорів, про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені, платіжні доручення №3091 від 05.12.2016, п/д №2511 від 2.03.2016, п/д №2388 від 10.02.2016.
ТОВ “Хсф Модус” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні №4 від 17.12.2015 р., №9, №10 та №11 від 31.12.2015 р. на виконання послуг з оптимізації сайтів, що підтверджено витягом з ЄРПН.
Крім того з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що з ТОВ “Абсолют СМК” (податковий номер 400022919) позивачем, як замовником, укладено угоди про надання послуг (т.2 а.с. 14 - 40):
- №18 від 01.02.2016 р. про надання рекламних послуг (виготовлення макету та розповсюдження рекламних матеріалів Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 28968, 00 грн. в т.ч. ПДВ 4828,50 грн.
- №36 від 26.02.2016 р. про надання юридичних послуг.
- №29 від 26.02.2016 р. про оптимізацію та підтримку сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”)- вартістю 18633,00 грн. в т.ч. ПДВ 3110,50 грн., №59 від 01.04.2016 р. вартістю 25668,00 грн. в т.ч. ПДВ 4278,00 грн., №58 від 01.04.2016 р. вартістю 30966,00 грн. в т.ч. ПДВ 5161,00 грн.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додаток до договору про найменування наданих рекламних послуг, Додатки до договорів, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, Акти виконаних робіт від 25.02.2016 р., 26.02.2016 р. 15.04.2016 р. до кожного з договорів про те, що позивачем роботи з виконання макету та поширення рекламного матеріалу були прийняті та оплачені, платіжне доручення.
ТОВ “Абсолют СМК” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні на відповідні суми вартості наданих рекламних послуг № 2 від 25.02.2016 на суму 28968, 00 грн, юридичних послуг №11 від 15.04.2016 p., №2.від 26.02.2016, №10,№11 от 15.04.2016, на виконання послуг з оптимізації сайтів, що підтверджено витягом з ЄРПН.
Також з матеріалів справи вбачається, що з ТОВ “А-Продакшн” (податковий номер 40325822) позивачем, як замовником, укладено угоди про надання послуг (т. 2 а.с. 41 - 58):
- №28/1 від 01.05.2016 р. про надання рекламних послуг вартістю 18966, 00 грн.
- №38/2 від 6.05.2016 р. про оптимізацію та підтримку сайту Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 18633, 00 грн. в т.ч. ПДВ 3110,50 грн.
-№26/3 від 11.05.2016 р. про надання юридичних послуг.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додаток до договору про найменування наданих рекламних послуг (виготовлення макету та розповсюдження рекламного матеріалу), Додаток до договору, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, акти виконаних робіт від від 31.05.2016 р. до кожного з договорів, про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені, платіжні доручення №2924 від 21.09.2016, №2924 від 21.09.2016, №2924 від 21.09.2016
ТОВ “А-Продакшн” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні № 7 від 31.05.2016 № 8 від 31.05.2016, №9 від 31.05.2016 p., що підтверджено витягом з ЄРПН.
Також колегією суддів встановлено, що з ТОВ “АТК Дриада” (податковий номер 40326014) позивачем, як замовником, укладено угоди про надання послуг та придбання товару (т. 2 а.с. 59 - 73):
- №38/1 від 06.05.2016 р. про надання рекламних послуг вартістю 25686, 00 грн. в тому числі ПДВ 4 281,00 грн
- №58/2 від 06.05.2016 р. про оптимізацію та підтримку сайту Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 29286, 00 грн. в т.ч. ПДВ 4881,00 грн.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додаток до договору про найменування наданих рекламних послуг (виготовлення макету та розповсюдження рекламного матеріалу), Додаток до договору, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, акти виконаних робіт від 31.05.2016 р. до кожного з договорів, про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені, платіжні доручення №2772 від 08.07.2016, №2772 від 08.07.2016.
ТОВ “АТК Дриада” була зареєстрована в ЄРПН на адресу позивача податкова накладна № 11 від 31.05.2016, №12 від 31.05.2016 p., що підтверджено витягом з ЄРПН.
Крім того з матеріалів справи встановлено, що з ТОВ “АФ Сегмент” (податковий номер 40945510) позивачем, як замовником, укладено угоди про надання послуг (т. 2 а.с. 74 - 107):
- №06 від 01.02.2017 р. про надання рекламних послуг вартістю 47 127, 00 грн.
- №08 від 03.02.2017 р. про оптимізацію та підтримку сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 43926, 00 грн. в т.ч. ПДВ 7321,00 грн., №09 від 03.02.2017 р. вартістю 40578, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6763,00 грн., №11 від 03.02.2017 р. вартістю 42876, 00 грн. в т.ч. ПДВ 7146,00 грн., №08 від 03.02.2017 р. вартістю 43926, 00 грн. в т.ч. ПДВ 7321,00 грн., №12 від 03.02.2017 р. вартістю 39657, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6609,50 грн.,
- №26 від 03.02.2017 р. договір про надання юридичних послуг.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додаток до договору про найменування наданих рекламних послуг (виготовлення макету та розповсюдження рекламного матеріалу), Додаток до договору, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, акти виконаних робіт від 23.02.2017 р., від 27.02.2017 р. до кожного з договорів, про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені, платіжні доручення №3379 від. 31.03.2017, №3337 від 20.03.2017 р., №3386 від 12.04.2017, №3379 від. 31.03.2017, №3337 від 20.03.2017 р., №3386 від 12.04.2017.
ТОВ “АФ Сегмент” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні № 1 від 23.02.2017 №2 від 23.02.2017 p., №3, №4 та №5 від 27.02.2017 p., №6 від 27.02.2017 p., що підтверджено витягом з ЄРПН.
Також з матеріалів справи вбачається, що з ТОВ “ХСК Стендпро” (податковий номер 40945614) позивачем, як замовником, укладено угоди про надання послуг (т. 2 а.с. 108 - 151):
- №39 від 10.05.2017 р. про надання рекламних послуг вартістю 41 268, 00 грн.
- №51 від 10.05.2017 р. про оптимізацію та підтримку сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 48039, 00 грн. в т.ч. ПДВ 8006,50 грн, №52 від 10.05.2017 р. вартістю 45237, 00 грн. в т.ч. ПДВ 7539,50 грн, №53 від 19.05.2017 р. вартістю 46899, 00 грн. в т.ч. ПДВ 7816,50 грн, №35 від 17.04.2017 р. вартістю 30999, 00 грн. в т.ч. ПДВ 5166,50 грн, №36 від 17.04.2017 р. вартістю 38097, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6349,50 грн, №37 від 17.04.2017 р. вартістю 35688, 00 грн. в т.ч. ПДВ 5948,00 грн,
- №38 від 20.04.2017 р. про надання юридичних послуг.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додаток до договору про найменування наданих рекламних послуг (виготовлення макету та розповсюдження рекламного матеріалу), Додаток до договору, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, акти виконаних робіт від 17.05.2017 р., 19.05.2017, 12.05.2017р. до кожного з договорів, про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені, платіжні доручення №3588 від 26.06.2017, №3588 від 26.06.2017, №3635 від 19.07.2017, №3521 від 02.06.2017.
ТОВ “ХСК Стендпро” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні № 10 від 17.05.2017, №11,12,13 від 19.05.2017 p., №10 від 17.02.2017 p., що підтверджено витягом з ЄРПН.
Також з матеріалів справи вбачається, що з ТОВ “Софі Форт” (податковий номер 41228204) за червень-серпень 2017 року, позивачем, як замовником, укладено угоди про надання послуг (т. 2 а.с. 152 - 230):
- №68 від 01.06.2017 р. про оптимізацію та підтримку сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”) вартістю 30927, 00 грн. в т.ч. ПДВ 5154,50 грн, №66 від 01.06.2017 р. вартістю 33339, 00 грн. в т.ч. ПДВ 5556,50 грн, №63 від 01.06.2017 р. вартістю 35667, 00 грн. в т.ч. ПДВ 5944,50 грн, №81 від 03.07.2017 р. вартістю 37698, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6283,00 грн, №80 від 03.07.2017 р. вартістю 39066, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6511,00 грн, №79 від 03.07.2017 р. вартістю 36999, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6165,00 грн, №79/1 від 03.08.2017 р. вартістю 46257, 00 грн. в т.ч. ПДВ 7709,50 грн, №80/1 від 03.08.2017 р. вартістю 49368, 00 грн. в т.ч. ПДВ 8228,00 грн, №81/1 від 03.08.2017 р. вартістю 49869 00 грн. в т.ч. ПДВ 8311,50 грн, №82/1 від 31.08.2017 р. вартістю 49026, 00 грн. в т.ч. ПДВ 81719,00 грн,
- №60 від 12.06.2017 про надання рекламних послуг вартістю 31 629, 00 грн. в т.ч. ПДВ 5171,50 грн., №66 від 03.07.2017 вартістю 38697, 00 грн. в т.ч. ПДВ 6449,50 грн., №66/1 від 03.08.2017 р. вартістю 48 069, 00 грн. в т.ч. ПДВ 8011,50 грн.,
- №98 від 03.07.2017 р. та №98/1 від 31.08.2017 р. про надання юридичних послуг.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додаток до договору про найменування наданих рекламних послуг (виготовлення макету та розповсюдження рекламного матеріалу), Додаток до договору, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, акти виконаних робіт від 12.06.2017, 17.07.2017, 18.07.2017, 21.08.2017р., 23.08.2017р., від 23.09.2017 р. до кожного з договорів, про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені, платіжні доручення №3915 від 05.10.2017, № 3832 від 13.09.2017, №3780 от 30.08.2017, №3688 від 31.07.2017, №4067 від 30.11.2017, №4067 від 30.11.2017 та№3832 від 13.09.2017, №4163 від 27.12.2017, №3635 від 19.07.2017, №3521 від 02.06.2017,№4244 від 22.01.2018.
ТОВ “Софі Форт” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні на суму вартості наданих послуг №8,9,10 від 12.06.2017 p., №3,4,5 від 21.08.2017 p., №1 від 23.08.2017 p., №7 від 12.06.2017, №2 від 17.07.2017, № 2 від 21.08.2017, № 2 від 23.08.2017, що підтверджено витягом з ЄРПН.
Також з матеріалів справи вбачається, що з ТОВ “Поток-К” (податковий номер 39983892) за листопад 2016 року, позивачем, як замовником, укладено угоди про надання послуг (т. 4 а.с. 2 - 127):
- №226 від 10.11.2016 р. про оптимізацію та підтримку сайтів Замовника (ТОВ “ТСК”), №266 від 10.11.2016 р., №269 від 16.11.2016 р., №219 від 21.11.2016р., №236 від 21.11.2016р., №239 від 21.11.2016р., №299 від 21.11.2016р. ,
- №196 від 01.11.2016 про надання рекламних послуг, №259 від03.11.2016р.,
- №189 від 01.11.2016 р. та №269 від 10.11.2016 р. про надання юридичних послуг.
На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано до перевірки та суду: Додатки до договорів про найменування наданих рекламних послуг (виготовлення макету та розповсюдження рекламного матеріалу), Додатки до договорів, в яких зазначений перелік ключових слів та словосполучень, за якими відбувається просування сайту замовника, акти виконаних робіт від 30.11.2016, 16.11.2016, 10.11.2016, 21.11.2016р., про те, що позивачем роботи були прийняті та оплачені, платіжні доручення.
ТОВ “Поток-К” були зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні на суму вартості наданих послуг, що також підтверджено витягом з ЄРПН (т. 4 а.с. 91-118).
Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків було відображено у податковому обліку операції на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Вказану правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 по справі №815/3459/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши добуті по справі докази, оцінивши обставини справи, колегія суддів зазначає, що згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від зазначених суб'єктів господарюванні послуги, які передбачені умовами укладених з ними договорами, виконавцями виписано податкові накладні, розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі.
Так, в договорах на оптимізацію та просування сайтів вказані різні сайти замовника (позивача), а саме: www.tck.com.ua, vw.uacompany.in.ua. www.truck-hvunday.com., відповідно яких роботи виконувалися різними виконавцями в різний період часу. Отже, об'єм виконаних робіт є досить великим. В додатках до кожного з таких договорів викладений повний перелік ключових слів і словосполучень, за якими проводилося просування кожного сайту. Згідно пояснень представника позивача, в актах виконаних послуг є лише посилання на те, що роботи з оптимізації та просуванню сайтів виконані відповідно умовам договору, а також значена вартість таких робіт, яка була узгоджена сторонами в договорах.
В договорах та додатках до договорів на надання рекламно-інформаційних послуг предметом договорів чітко визначено обов'язок виконавця за дорученням замовника (позивача) виготовити та розповсюдити рекламний матеріал замовника, а також додатком до договору визначена вартість такої послуги. Згідно пояснень представника позивача, в актах виконаних послуг є лише підтвердження сторонами за договором фактів того, що роботи в повному обсязі виконані саме відповідно умовам договорів, та їх вартість.
В актах прийому-здачі виконаних робіт за договорами про надання юридичних послуг вказаний період надання послуг (рахується з дати укладення договору), а також в кожному акті є перелік виконаних конкретних робіт та їх загальна вартість, з якою погодився замовник послуг - позивач. Умовами договорів про надання юридичних послуг чітко визначено їх предмет (послуги у формі експертиз, консультацій з юридичних питань, роз'яснень з юридичних питань і письмових довідок по законодавству, складання заяв, скарг та інше).
Колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, умовами всіх договорів на надання послуг (робіт) передбачено, що здача - приймання виконаних робіт (послуг) відбувається шляхом підписання акту сторонами за договором. Умовами договору не передбачається складання додаткових звітів або висновків. Всі виконані відповідно до актів приймання-передачі роботи (послуги) оплачені виконавцем (позивачем) з урахуванням ПДВ. Тобто ПДВ було зараховано на рахунок контрагентів, у яких виникає податкове зобов'язання. Акти виконаних робіт (приймання-здачі робіт/послуг) складалися сторонами з метою підтвердження виконання умов господарських договорів виконавцями.
Колегія суддів зауважує, що основним видом діяльності позивача є ремонт та технічне обслуговування транспорту, а також продаж запчастин на різні марки автомобілів, що встановлено актом перевірки.
За поясненнями представника позивача, саме для ведення господарської діяльності позивач витрачає власні кошти на виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (візиток, листівок та іншої продукції), підтримку та просування сайтів (фактично електронна реклама), а також на правову допомогу для вирішення юридичних питань, які виникають під час ведення господарської діяльності, оскільки ТОВ "Торгівельно-сервісна компанія" - це комерційне приватне підприємство, в якому працюють понад 30 найманих працівників, та якому для здійснення власної господарської діяльності необхідні юридичні та рекламні послуги.
Крім того, на підтвердження руху активів позивача та використання у господарській діяльності придбаних послуг, позивачем до матеріалів справи були надані картки рахунків №631 та №281 (т. 3 а.с. 112-149).
Колегія суддів зазначає, що податковим органом не заперечується використання таких послуг у господарській діяльності позивача.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. не передбачена конкретна форма акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг), а лише критерії, яким цей документ повинен відповідати, щоб набути статусу первинного документу бухгалтерського обліку.
Всі акти прийому-здачі виконаних робіт (послуг) за договорами надання рекламних послуг, про оптимізацію та підтримку сайтів замовника, про надання юридичних послуг складені у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704.
Отже, позивачем підтверджено належними документами, що отримання вказаних послуг мало економічний ефект, придбання послуг було необхідно для підприємства та використано у власній господарській діяльності.
Разом з тим, в даних спірних відносинах висновок контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій з надання рекламних послуг, послуг оптимізації та підтримки сайтів замовника, юридичних послуг між позивачем (замовник) та контрагентами (виконавці) ТОВ “Еліт профіль +”, ТОВ “Баланс УТФ”, ТОВ “ХСФ Модус”, ТОВ “Твінкам ТК”, ТОВ “Абсолют СМК”, ТОВ “А-Продакшн”, ТОВ “АТК Дриада”, ТОВ “АФ Сегмент”, ТОВ “ХСК Стендпро”, ТОВ “Софі форт”, ТОВ “Поток-К” та про завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 314558,00 грн. належними обліковими документами ґрунтується на отриманій за результатами здійснення заходів податкового контролю інформації, згідно з якою не підтверджується здійснення господарської діяльності вказаними контрагентами позивача.
Щодо посилання відповідача на інформацію з державного реєстру судових рішень по кримінальним провадженням №42016000000000686 від 16.03.2016 р. та №42017000000001760 від 31.05.2017 р. колегія суддів звертає увагу, що згідно із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, або вироку не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може вважатися підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
У даному випадку, у наданих матеріалах наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.
Таким чином, відповідачем не заперечується належне документальне підтвердження здійснених між позивачем та вищевказаними контрагентами господарських операцій.
Єдиною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є наявність узагальненої податкової інформації про економічні та інші вади господарської діяльності вказаних контрагентів.
Водночас, контролюючий орган поряд із цим зазначає, що даними бухгалтерського обліку зафіксовано отримання позивачем послуг. Не заперечується відповідачем також подальша їх реалізація в межах господарської діяльності та ділова мета придбаних таких послуг.
Тобто з одного боку контролюючий орган зазначає, що господарські операції не мали реального характеру а з іншого - визнає, що позивач отримав послуги згідно первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, висновками податкової перевірки встановлено рух активів зміни у майновому стані підприємства, а саме понесення витрат на придбання послуг в межах господарської діяльності позивача. Саме вказані обставини, на переконання Верховного Суду, є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків» (постанова від 26.06.2018 року у справі №826/13029/14), а «наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах» (постанова від 06.02.2018 року у справі № 826/22154/15).
В свою чергу, доводи відповідача про безтоварність господарських операцій не ґрунтуються на жодних доказах та є, по суті, припущенням контролюючого органу, а отже не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань. Зокрема, Верховний Суд зазначає, що «висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару (послуг) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях» (постанова від 15.05.2018 року у справі № 0870/9721/12).
На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи контролюючого органу про неможливість відслідкувати весь ланцюг постачання послуг, зокрема, у відношенні до третіх осіб, з якими позивач не здійснював господарських операцій, оскільки відсутні інші дані, що підтверджували б нереальний характер постачань, здійснених платником податків. Вказану правову позицію також висловив Верховний Суд у постанові 16 від 20 грудня 2018 року судом по справі 815/4992/, якою було встановлено, що постачання товарів підтверджується належно складеними первинними документами.
Податкова інформація стосовно контрагентів, на підставі якої контролюючим органом зроблені висновки про неправомірність господарських операцій із контрагентами позивача не доводить складу податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, не є належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №820/1678/16).
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності формування даних податкового обліку позивача з огляду на ймовірні недоліки господарської діяльності постачальника, виходячи з наступного.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як суб'єкт господарювання - юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що інформація про ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ "Торгівельно-сервісна компанія" не може бути достатнім та належним доказом для висновків контролюючого органу вчинення порушень позивачем.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч. 3 ст. 77, ч. 1 ст. 78 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази з власної ініціативи, у разі сумніву щодо достовірності обставин, які визнаються учасниками справи.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, в порушення наведених положень КАС України, піддав сумніву обставину, визнану сторонами у справі, а саме наявність первинних документів, які були складені на виконання господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ “Еліт профіль +”, ТОВ “Баланс УТФ”, ТОВ “ХСФ Модус”, ТОВ “Твінкам ТК”, ТОВ “Абсолют СМК”, ТОВ “А-Продакшн”, ТОВ “АТК Дриада”, ТОВ “АФ Сегмент”, ТОВ “ХСК Стендпро”, ТОВ “Софі форт”, а по підприємству - контрагенту ТОВ “Поток-К” суд першої інстанції не вжив заходів щодо витребування доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
При цьому, по контрагенту ТОВ “Поток-К”, контролюючим органом в запитах про надання інформації, документів не витребовувалось.
Колегія суддів зауважує, що додані відповідачем до апеляційної скарги, в порядку ч. 4 ст. 296 КАС України, вищезазначені первинні документи відповідають
Колегія суддів зауважує, що додані відповідачем до матеріалів справи та до апеляційної скарги, в порядку ч. 4 ст. 296 КАС України, первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», дефектів форми, змісту або походження не мають, отже підтверджують правомірність формування даних податкового обліку за спірними господарськими операціями та, відповідно, спростовують висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ, за операціями позивача з вищевказаними підприємствами - контрагентами.
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 в оскаржуваній частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 314558,00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів приходить до висновку про скасування в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 520/9691/18 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 року №00000681421 про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 314558, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 грн. - скасувати та прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 314558,00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 грн.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 по справі № 520/9691/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 22.11.2019 року