Справа № 22-ц/824/13982/2019 Головуючий у 1-й інстанції - Марфіна Н.В.
755/3458/19-ц Доповідач: Чобіток А.О.
Іменем України
15 листопада 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпрвоського району м. Києва» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та відшкодування моральної шкоди,-
У лютому 2019 року позивач пред'явила позов до відповідачів про відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок залиття її квартири та просила стягнути на свою користь з відповідачів солідарно матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири в розмірі 74 562,80 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн. та понесені судові витрати. Зазначала, що вонає власником квартири АДРЕСА_1 . 03 липня 2018 року відбулось затоплення її квартири сусідом з квартири АДРЕСА_2 , про що було складено відповідний Акт. Унаслідок залиття пошкоджено: коридор (загальна площа 16,3 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, підлога - лінолеум); кімната (загальна площа 12,6 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, пошкоджена електропроводка); кухня (загальна площа 8,6 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, підлога - лінолеум, пошкоджена електропроводка).
Причиною затоплення було вихід з ладу вентиля подачі холодної води пральної машини у квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку. Відповідно до Звіту №15440 від 30.10.2018 рокурозмір збитків було визначено в сумі 73 582, 80 грн.. Крім того вона вимушена ремонтувати мікрохвильову піч, яка зіпсувалася внаслідок попадання води, на що було витрачено 980 грн.. Загальну суму матеріального збитку нею визначено в розмірі 74562,80 грн. Також їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що в квартирі постійно вищий рівень вологості ніж треба, що є причиною нестерпного запаху вологи та цвілі, який є шкідливим для здоров'я усієї її сім'ї, речі для необхідного користування зіпсовані, унаслідок залиття вона не може навіть мінімально відновити той рівень життя, який у неї був до залиття, у зв'язку з чим просила у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідачів 15 000,00 грн..
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача ОСОБА_2 , заподіяну внаслідок залиття квартири матеріальну шкоду в розмірі в розмірі 51542 грн. 44 коп., завдану моральну шкоду врозмірі 5000 грн. 00 коп. та стягнуто з кожного з відповідачів судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору по 591 грн. 49 коп., пов'язані з наданням доказів по 28 грн. 98 коп., пов'язані з наданням правничої допомоги по 3393 грн. 81 коп..
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судове рішення було ухвалено на підставі неналежних доказів, так як акт обстеження затопленої квартири був складений на 6-й день від дати фактичного залиття квартири, відповідно обсяг зафіксованих пошкоджень може не відповідати події, що мала місце 03.07.2018 року. Причиною залиття зазначено в акті «вихід з ладу вентиля подачі холодної води до пральної машинки» у квартирі відповідача. Проте він з родиною був відсутній в квартирі в день залиття, пральною машинкою ніхто в цей день не користувався, у зв'язку з чим вказаний акт ним не підписаний. Отже, акт ЖЕД 412 складено з порушенням вимог, встановлених п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Крім того, розмір шкоди, завданої майну позивача встановлений звітом №15440 від 31.10.2018 року, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Довіра» є значно завищеним, а сам звіт визнано таким, що виконаний зі значними недоліками, про що свідчить рецензія на вказаний звіт, виконана рецензентом ОСОБА_5 02.04.2019 року, а також звітом №193 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлового приміщення позивача, виконаний ТОВ «Експертна служба України» 12.04.2019 року, яким визначено вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню оздоблювальних покриттів стін, стелі, покриття підлог у розмірі 13 900 грн..У звіті зазначено, що неможна стверджувати, що розмір нарахованого збитку є наслідком затоплення. На думку відповідача, відсутні докази щодо завдання позивачу моральних страждань за вказаних обставин. Суд безпідставно відмовив йому в задоволенні витрат на правову допомогу, хоча в справі наявні договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначив, що відповідач посилається на неправильне оформлення доказів, наданих позивачем, проте при цьому повністю не заперечує подію залиття. Якщо подія залиття не оскаржується, то у відповідача є обов'язок відшкодувати збитки, з розміром яких він не погоджується, посилаючись на неналежні докази, яким суд надав правильну оцінку в сукупності з усіма доказами,наданими сторонами.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не подали суду належних та допустимих доказів та не спростували доводи позивача, щодо завдання матеріальної шкоди з вини відповідачів, не зверталися до суду з клопотаннями про витребування або забезпечення доказів в спростування доводів позивача. При цьому суд, оцінюючи докази позивача щодо розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок залиття її квартири та моральної шкоди, уважав, що в цій частині вони підлягають частковому задоволенню. Своїми діями, які виявились у завданні збитків позивачу відповідачами завдано моральну шкоду позивачу, яка виявилась у пошкодженні майна позивача, що спричинило йому душевні переживання.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, суд апеляційної інстанції уважає таке рішення суду законним та обґрунтованим, відповідним установленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого аргументи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Так, на підтвердження позову ОСОБА_2 надала Акт від 09.07.2018 року комісії у складі інженера ІІ категорії,старшого майстра та слюсаря-сантехніка, який затверджений начальником ЖЕД-412, про залиття 03.07.2018 року квартири АДРЕСА_1 , що трапилось з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 ,внаслідок виведення з ладу вентиля подачі холодної води до пральної машини,який встановлено мешканцями квартири самостійно. У результаті залиття в квартирі АДРЕСА_1 пошкоджено: коридор (загальна площа 16,3 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, підлога - лінолеум); кімната (загальна площа 12,6 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, пошкоджена електропроводка); кухня (загальна площа 8,6 кв.м., стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, підлога - лінолеум, пошкоджена електропроводка). Зі слів власниці квартири ремонт в кімнаті проводився у 2013 році, в коридорі в 2017 році, кухня в стадії ремонту (т. 1, а.с. 160).
В пояснювальній записці слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 , який підписав вищезазначений акт, на ім'я начальника ЖЕД-412 зазначено, що 03.07.2018 року в 15 год. 25 хв. із центральної диспетчерської надійшла заявка про залиття АДРЕСА_3 . В 15 год. 59 хв. він перекрив в підвалі холодну воду на будинок і піднявся в квартиру АДРЕСА_3 двері,яка розташована на 8-му поверсі,квартира була залита з вище поверхів,на 9-му поверсі АДРЕСА_1, на 10-му поверсі кв.АДРЕСА_2 двері йому ніхто не відкрив, а на 11-му поверсі в квартирі сантехобладнання було в робочому стані і квартира не була залита. Пізніше йому на мобільний телефон подзвонили з АДРЕСА_1 і сказали, що їх залило з вищого поверху. Після чого він піднявся в квартиру АДРЕСА_2 , двері йому відкрили і він побачив, що в квартирі на підлозі було багато води. Він закрив у АДРЕСА_2 крани, і попросив мешканців не чіпати їх, а сам спустився в підвал і відкрив холодну воду. Після чого він піднявся в квартиру АДРЕСА_2 і відкрив квартирні вентилі, і побачив як із врізки подачі холодної води на пральну машину, де мав знаходитись вентиль, потекла вода, а сам поламаний вентиль зі шлангом лежав на підлозі. Вентиль та шланг підключення пральної машини, встановлювався мешканцями квартири самостійно, без втручання працівників ЖЕД. (т. 1, а.с. 158-159).
Аналізуючи вищевказані докази, колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на невідповідність вищевказаного акту формі акту, яка встановлена у Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території , оскільки вказаний акт про залиття квартири позивача містить всі необхідні дані для визначення наявності залиття квартири, місця та їх розмір залиття, зазначено причину залиття.
Відповідно до Звіту № 15440 від 31.10.2018 року, складеного оцінювачем Гамаріс ТОВ «ЕАК «Довіра», який має відповідні дозвільні документи на проведення оцінки майна, розмір майнової шкоди, який завдано ОСОБА_2 в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , станом на момент складання звіту становить 73 582,80 грн. (т.1 а.с.38-49).
Суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши вказаний звіт, надані відповідачем рецензію на цей звіт від 02.04.2019 року рецензента ОСОБА_5 та звіт про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків № 193 від 12.04.2019 року «ТОВ Експертна служба України» в сукупності з іншими доказами наданими сторонами, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність зменшення заявленого розміру збитку до 51 542 грн.44 коп., при цьому правомірно визнав рецензію на цей звіт та звіт про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків № 193 від 05.04.2019 року неналежними доказами,оскільки рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
В зв'язку з зазначеним,колегія суддів не погоджується з аргументами апеляційної скарги про відсутність вини відповідачів в залитті квартири позивача,оскільки вони були відсутні в квартирі та не користувалися водою,оскільки власник квартири зобов'язаний утримувати майно,що йому належить,як це передбачено ст..322 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що залиття квартири позивача відбулось не з вини відповідачів,останні не надали.
Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на перенапругу водопостачання до його квартири, що призвело до руйнування вентиля подачі води до пральної машини і як наслідок до залиття квартири позивача, є його припущенням, що не може бути визнано допустимим доказом в силу зазначеного Закону.
На підставі викладеного, судом першої інстанції правомірно покладено обов'язок на відповідачів, з вини яких відбулось залиття квартири позивача, щодо відшкодування позивачу шкоди, завданої залиттям на підставі ст. 1166 ЦК України.
Верховний Суд України в п 9. Постанови Пленуму №4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової)шкоди роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відповідачі повинні відшкодувати позивачу моральну шкоду за негативні явища, які виникли у позивача в зв'язку з пошкодженням її квартири внаслідок залиття, понесенням збитків та порушенням нормальних життєвих зв'язків у зв'язку з тривалим доведенням факту спричинення їй дійсної матеріальної шкоди та зусиллями, необхідними для відновлення попереднього стану.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, суд правильно виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та з врахуванням обставин, за яких цю шкоду зазнала позивач, залишившись тривалий час проживати у пошкодженій квартирі та відсутність зі сторони відповідача зусиль на зменшення страждань позивача.
З огляду на викладене колегія суддів розцінює посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди як спробу уникнути відповідальності за спричинення такої шкоди.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано поклав на відповідачів відшкодування судових витрат понесених позивачем, оскільки зі сторони відповідача будь-яких дій на врегулювання відшкодування шкоди позивачу в позасудовому порядку не було вчинено.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на підставі ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т.І. Ящук