Київський апеляційний суд
20 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12018110130000660 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Броварського міськрайонного суду Київської області
від 16.03.2007 року за ч.1 ст.190 КК України на 2 роки обмеження волі,
на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, постановою Броварського
міськрайонного суду Київської області від 13.02.2008 року
звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано;
2) вироком Дніпровського районного суду м. Києва
від 26.11.2010 року за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі, постановою Піщанського районного суду
Вінницької області від 06.09.2011 року звільненого умовно-достроково
на 7 місяців 5 днів;
3) вироком Броварського міськрайонного суду Київської області
від 20.02.2012 року за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки 9 місяців
позбавлення волі, звільненого 04.07.2014 року на підставі
Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року;
Справа № 11-кп/824/3301/2019
Категорія: ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1
4) вироком Житомирського районного суду Житомирської області
від 01.03.2016 року за ч.4 ст.407 КК України на 3 роки позбавлення волі,
на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2019 року,
Броварським міськрайонним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12018110130000660 щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 9 лютого 2018 року близько 22 години він, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті помсти, з метою заподіяння смерті ОСОБА_9 , завдав потерпілому удар ножем у ділянку грудної клітки, чим заподіяв тілесне ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення на передній поверхні грудної клітки зліва, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Одразу після цього ОСОБА_7 намагався завдати потерпілому ще один удар ножем в ділянку грудної клітки, але ОСОБА_9 відбив його руку, в результаті чого удар прийшовся у ділянку правого стегна потерпілого, чим йому було заподіяно тілесне ушкодження у виді різаної рани правого стегна по зовнішній поверхні, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_9 відштовхнув його від себе та вибіг з квартири.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2019 року за клопотанням прокурора ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 07.12.2019 року включно. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовлено.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити її клопотання і застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що протягом судового провадження в суді першої інстанції строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 неодноразово продовжувався. При цьому не погоджується з висновками суду про те, що ризик переховуватись від суду не зменшився, і вказує, що прокурор не надав доказів, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків.
Вважає, що до ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він має постійне місце проживання та реєстрації в м. Бровари Київської області та міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу і просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту; доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цьому ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер висунутого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_7 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності та проти здоров'я особи, на момент вчинення інкримінованого йому діяння не працював, на думку колегії суддів, вказані обставини переконливо доводять, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, такий ризик не зменшився і виправдовує подальше його тримання під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
При цьому слід зважити на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку, і на тяжкість покарання, яка йому загрожує у разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з призначенням покарання за сукупністю вироків.
Що стосується тверджень захисника про доцільність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, з огляду на його вік, відсутність власної сім'ї, постійного місця роботи і, відповідно, майновий стан, лише проживання разом з батьками за зареєстрованим місцем проживання та проходження в минулому військової служби за контрактом, не дають підстав вважати, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, які б могли слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2019 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3