Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/11564/2019
м. Київ Справа № 757/61850/18-ц
20 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Ігнатченко Н.В.
- Олійника В.І.
при секретарі - Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2019 року, про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
12 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 19 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем вчинено виконавчий напис № 4797 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» у розмірі 161 929,26 доларів США, в тому числі: прострочений кредит в сумі - 100 000,00 доларів США; прострочені проценти в сумі 61 929,26 доларів США.
На підставі виконавчого напису, 03.08.2017 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві відкрите виконавче провадження № 54428816 та розпочато виконавчі дії.
Вважала, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки нотаріусом невірно визначено у виконавчому написі період за який проводиться стягнення; сума боргу за кредитним договором зазначена у виконавчому написі не відповідає дійсності; кредитним договором та договором іпотеки не передбачено право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису.
Посилаючись на наведене, позивачка просила виконавчий напис № 4797 від 19.07.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем визнати таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № 119/2005-К від 26.08.2005 року; зупинення виконавчого провадження № 54428816 від 03.08.2017 року, що знаходиться у провадженні Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовувала тим, що на підставі виконавчого напису, 03.08.2017 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно боржника та розпочато інші виконавчі дії.
Вказувала на те, що утруднення чи неможливість виконання рішення суду полягає в тому, що у випадку реалізації предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості, розмір якої значно завищений і не відповідає дійсності в порядку примусового виконання виконавчого напису, позивачка змушена буде звертатись додатково з окремими позовами, якими визнавати незаконними дії чи рішення державної виконавчої служби, скасовувати результати прилюдних торгів з реалізації предмету іпотеки, внаслідок чого змушена буде нести додаткові витрати пов'язані з розглядом справ у судах та інших компетентних органах, в результаті чого не відомо чи зможе повернути собі право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Посилаючись на наведене, просила заяву про забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій, а саме зупинено стягнення на підставі виконавчого документу, а саме - напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № 119/2005-К від 26.08.2005 року - зупинено виконавче провадження ВП № 54428816 від 03.08.2017 року, що знаходиться у провадженні Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий Дім» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що судом було порушено строки розгляду заяви про забезпечення позову, адже заява мала бути розглянута не пізніше двох днів з дати її надходження, тобто ще у грудні 2018 року. Крім того, судом в порушення вимог ЦРК України не надіслав ухвалу про забезпечення позову відповідачу, чим порушив право відповідача на своєчасне оскарження судового рішення.
Вважав, дії судді при розгляді заяви незаконними та несправедливими, такими, що порушують баланс та рівноправність сторін цивільного процесу, внаслідок чого суддею незаконно було винесено ухвалу про забезпечення позову.
07 листопада 2019 року надійшов відзив представника ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_3. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій, а саме: зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення виконавчого провадження ВП № 54428816 від 03.08.2017 року, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі спроможності заходові, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі його задоволення; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, положень ст.ст. 149,150 ЦПК України, а тому вважав, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони грунтуються на повному та об'єктивному дослідженні наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має правовжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України) .
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства.
03.08.2017 року, на підставі виконавчого напису від 19.07.2017 року, державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження та розпочато виконавчі дії.
Враховуючи, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на підставі оскаржуваного виконавчого напису від 19.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , за рахунок коштів отриманих від реалізації якої задовольнити вимоги ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» у розмірі 161 929,26 доларів США, відкрито виконавче провадження та вчиняються виконавчі дії, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення виконавчого провадження призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у випадку задоволення позову.
За змістом ст. 150 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, враховуючи, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису, що оскаржується позивачем, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку узгоджується з заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що його незастосування може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст. 149-150 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість вимог заяви ОСОБА_1 про вжиття вказаного забезпечення позову.
Таким чином, суд першої інстанції зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про забезпечення позову вивчив належним чином, наявність у стягувача реальної можливості до ухвалення рішення у справі розпорядитися майном на власний розсуд врахував, в зв'язку з чим дійшов вірного висновку про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і обґрунтовано задовольнив заяву.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом було порушено строки розгляду заяви про забезпечення позову, адже заява мала бути розглянута не пізніше двох днів з дати її надходження, тобто ще у грудні 2018 року, не може бути безумовною підставою для скасування по суті вірної та обґрунтованої ухвали суду про забезпечення позову. Тобто, порушення судом строку розгляду заяви про забезпечення позову не свідчить про її незаконність чи необґрунтованість.
Також не може бути підставою для скасування ухвали суду, її ненаправлення сторонам по справі, у відповідності до вимог ЦПК України. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідача не було позбавлено конституційного права на апеляційне оскарження ухвали суду про забезпечення позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що дії судді при розгляді заяви є незаконними та несправедливими, такими, що порушують баланс та рівноправність сторін цивільного процесу, внаслідок чого суддею незаконно було винесено ухвалу про забезпечення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки процесуальні дії судді під час розгляду заяви про забезпечення позову не свідчать про незаконність ухвали суду, що в свою чергу дає підстави дійти висновку про відсутність підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім».
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий Дім» залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.
Головуючий: Судді: