Суддя Горчакова О. І.
Справа № 644/6026/19
Провадження № 2-а/644/118/19
19.11.2019
19 листопада 2019 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Горчакової О.І.,
за участю:
секретаря судових засідань Коломієць О.В.,
позивача ОСОБА_1 - надав заяву,
відповідача - Інспектор 1 батальйону 1 роти сержант поліції УПП в Запоріжській області Бондаренко В.М.-не прибув,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти сержанта УПП в Запоріжській області Бондаренко В.М. «Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення» (надалі -«Позов»),-
До Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, надійшов вказаний позов.
Позивач прохає скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ № 1329873 від 15.07.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії ЕАВ № 1329873 від 15.07.2019 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн. 00 коп. У постанові вказано, що ОСОБА_1 порушив п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху, проте на думку позивача вказане не відповідає дійсності, у зв'язку з чим останній був змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Позивач у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про отримання рекомендованих листів суду із судовими повістками, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався, тому суд вважав за можливе розглянути справу в його відсутність.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАВ № 1329873 від 15.07.2019 року складеною Інспектора 1 батальйону 1 роти УПП в Запоріжській області Бондаренко В.М.., було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 гривень..
При викладенні суті скоєного правопорушення у постанові зазначено, що ОСОБА_1 15.07.2019 року о 04 годині 43 хвилин керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя пр. Металургів вул. Богдана Хмельницького на заборонений червоний сигнал світлофора.
Відповідно до п.1 ч. 1ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідноп.1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, як вбачається з положень ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення штрафу на Позивача, передбаченого санкцією ч.2 ст. 122 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч. 1ст .5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що дії поліцейського при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 241-247, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти сержанта УПП в Запоріжській області Бондаренко В.М. «Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення» - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАВ № 1329873 від 15.07.2019 року про притягнення - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, закрити провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційної інстанції через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення виготовлено та підписано 22.11.2019 року.
Суддя: О.І. Горчакова