"22" листопада 2019 р.
Справа №642/7356/19
Провадження № 2/642/1831/19
22 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Грінчук О.П.,
за участі секретаря - Сузанського О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вказуючи, що 05.08.2005 між сторонами було зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_4 . Дитина проживає з ним, перебуває на його утриманні, він самостійно не в змозі забезпечити доньці належний рівень утримання, відповідач не завжди допомагає матеріально в утриманні доньки, хоча є здоровою та працездатною, офіційно працює. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки у розмірі 1/2 частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2019 та до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Ухвалою суду від 31.10.2019 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, вказуючи, що позов підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу у його відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, надала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Суд вважав можливим розглянути справу без участі сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 05.08.2005, який рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 18.07.2019 розірвано.
В шлюбі у сторін народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , в графі «батько» вказаний - ОСОБА_1 , в графі «мати» - ОСОБА_5 .
Дитина сторін зареєстрована та проживає разом з батьком, позивачем по справі, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м.Харкова від 21.10.2019.
Дитина перебуває на утриманні батька, що не заперечувалось сторонами.
Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей (стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції).
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення також відображене і в ст. 180 СК України, відповідно до якого батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Згідно зі ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Системний аналіз норм законодавства дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо виховання та утримання дитини, яке полягає в забезпеченні її належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем до суду не надано заперечень на позовну заяву щодо неможливості сплати аліментів у визначеному розмірі, або щодо місця проживання дитини з нею, крім того, згідно її заяви в матеріалах справи, позовні вимоги вона визнала у повному обсязі.
Вирішуючи спір, суд враховує взаємний обов'язок батьків утримувати дитину, реальні і розумні потреби дитини в матеріальному забезпеченні на рівні, необхідному для її розвитку, суд прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Враховуючи, що дитина проживає з батьком, перебуває на його утриманні, він фактично витрачає більше сил та засобів на виховання та розвиток дитини, відповідач (мати) згідно закону зобов'язана утримувати дитину до досягнення нею повнолітнього віку, позовні вимоги визнала повністю, суд вважає розумним, справедливим та достатнім визначити розмір аліментів заявлений позивачем, а саме 1/2 розміру від усіх доходів відповідача.
При цьому, щодо вимоги позивача про початок сплати аліментів з 18.07.2019 суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме початок сплати аліментів слід рахувати з 25.10.2019.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10,12-13, 81,89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини всіх видів її доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 25.10.2019 та до досягнення дитиною повнолітнього віку.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення суми аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.
Головуючий: