Справа № 626/2174/19
Провадження № 2/626/678/2019
Іменем України
19.11.2019 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Подколзіної Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградського міського голови Максима Володимира Івановича про усунення порушення права постійного користування земельною ділянкою ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати акт «Встановлення та погодження меж земельної ділянки» від 06.06.2017 року та акт «Обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 » від 14.11.2018 року не дійсними.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його сім'я в складі чотирьох осіб приватизувала будинок АДРЕСА_2 , у якому проживає з 10.10.1986 року та мав постійне право користування земельною ділянкою відповідно до Генерального плану від 04.06.1979 року. Відповідно до цього плану межа з будинком АДРЕСА_3 проходить по висадженим фруктовим деревам.
Сім'я сусіда ОСОБА_2 придбала у 2017 році будинок АДРЕСА_3 ). ОСОБА_2 наполягає, що земельна ділянка площею 102 кв.м., якими позивач користується як проїздом до свого будинку, після придбання ним буд. АДРЕСА_3 ) тепер стає спільним з ним проїздом. Таким чином 102 кв.м. у нього відчужили. ОСОБА_2 переніс на один метр межу і ще відчужив 58 кв.м. землі. Всі ці зміни на ділянці ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як зазначає ОСОБА_2 , були зроблені з дозволу ОСОБА_1 , коли він підписав Акт погодження меж від 06.06.2017 року, який позивач просить скасувати.
На підставі заяв мешканців буд АДРЕСА_4 працівниками міської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті обстеження встановлено, що між домоволодіннями АДРЕСА_5 , 35 є проїзд та прохід шириною 5 м, який від червоної лінії від вулиці до початку домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_1 становить 20,4 м. Було вирішено, що в зв'язку з тим, що заїзд до будинків перебуває у комунальній власності міської ради, рекомендували використовувати земельну ділянку на добросусідських відносинах.
Позивач вважає, що цим актом відповідач припиняє його право користування земельною ділянкою площею 102 кв.м. Тому просить визнати недійсним Акт «Обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 » від 14.11.2018 року.
Від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що позивач посилається на те, що з 10.10.1986 р. проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та має право постійного користування земельною ділянкою відповідно до Генерального плану від 04.06.1979 року. Разом з тим позивачем не надано до суду жодного документу, який би підтверджував право постійного користування спірною земельною ділянкою. А сам по собі генеральний план на який посилається позивач не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку.
Нормами земельного законодавства в частині права на земельну ділянку та документів що посвідчують таке право встановлювалося наступне:
Стаття 20 Земельного кодексу Української PCP передбачала, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу PCP і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Згідно статті 21 того ж кодексу видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.
Відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Частиною 1 статті 23 вищезазначеного кодексу встановлювалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються міськими Радами народних депутатів.
Статтею 125 чинного Земельного кодексу України наголошено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Земельним кодексом України визначено перелік осіб, які можуть набувати права постійного користування земельними ділянками , ними відповідно до статті 92 є:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» ;
г) заклади освіти незалежно від форми власності;
д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Отже враховуючи вищенаведене, фізичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. Земельна ділянка про яку йде мова у позовній заяві є землями комунальної власності територіальної громади Красноградської міської ради. Дана земельна ділянка не перебувала і не могла перебувати у постійному користуванні позивача.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
До Красноградської міської ради звернувся громадянин ОСОБА_2 з заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права власності. Рішенням сесії міської ради від 21. 12. 2018 р. № 2072 - VII «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права власності ОСОБА_2 » було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для оформлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0623 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 . Після прийняття зазначеного рішення міської ради, приватним підприємством «ЗЕМСТРОЙПРОЕКТ» була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 на території Красноградської міської ради Красноградського району Харківської області. Виготовлена вищенаведена технічна документація була затверджена рішенням сесії Красноградської міської ради від 23.07.2019р. № 2499 - VII «Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 » .
Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації , на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність.
Підписання акта погодження меж земельної ділянки самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни, або припинення прав на земельну ділянку.
Отже, оскаржуваними документами не встановлюються, не змінюються та не припиняються права позивача або права інших осіб, а відтак він не може вважатися актом індивідуальної дії.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та дав пояснення аналогічні, зазначеним в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та дала пояснення аналогічні, зазначеним у відзиві.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних обставин.
Матеріалами справи встановлено, що позивач просить визнати недійсним акт «Встановлення та погодження меж земельної ділянки» від 06.06.2017 року, який погоджували між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та суміжними землекористувачами ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (а.с.15).
Також просить визнати недійсним акт «Обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 » від 14.11.2018 року. Відповідно до даного акту на підставі заяв мешканців буд АДРЕСА_4 працівниками міської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті обстеження встановлено, що між домоволодіннями АДРЕСА_5 , 35 є проїзд та прохід шириною 5 м, який від червоної лінії від вулиці до початку домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_1 становить 20,4 м. Крім того власник будинку АДРЕСА_5 змінив конфігурацію своєї земельної ділянки, відступивши від свого землекористування на користь ОСОБА_1 . Було вирішено, що в зв'язку з тим, що заїзд до будинків перебуває у комунальній власності міської ради, рекомендували використовувати земельну ділянку на добросусідських відносинах, відповідно до глави 17 Земельного кодексу України (а.с.16).
При цьому, ч.3 ст.158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до приписів статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.
Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компе-тенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування, на підставі яких орган місцевого самоврядування, реалізує власну компетенцію, приймаючи рішення про передачу громадянам безоплатно земельні ділянки у власність.
Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку.
Необхідно вказати, що у рішенні Верховного Суду від 28.03.2018 року (у справі № 681/1039/15-ц) зазначено, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок.
Так як акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, а технічна документація не може визнаватися судом недійсною, оскільки це лише сукупність текстових та графічних матеріалів, які не мають самостійного правового значення, що також зазначено в Постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року № 710/2564/2012.
Стосовно акту «Обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 » від 14.11.2018 року, то його було зроблено на підставі заяв мешканців буд АДРЕСА_4 , а саме працівниками міської ради було проведено обстеження земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті обстеження встановлено, що між домоволодіннями АДРЕСА_5 , 35 є проїзд та прохід шириною 5 м, який від червоної лінії від вулиці до початку домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_1 становить 20,4 м. Крім того власник будинку АДРЕСА_5 змінив конфігурацію своєї земельної ділянки, відступивши від свого землекористування на користь ОСОБА_1 . Було вирішено, що в зв'язку з тим, що заїзд до будинків перебуває у комунальній власності міської ради, рекомендували використовувати земельну ділянку на добросусідських відносинах, відповідно до глави 17 Земельного кодексу України.
Також сторонам запропоновано в разі не вирішення питання мирним шляхом, звернутися до суду для вирішення питання щодо користування земельною ділянкою (а.с.16).
Таким чино, вказаний акт також ніякої самостійної дії не має, а носить тільки рекомендаційний характер.
Відтак, оскаржуваними документами не встановлюються, не змінюються та не припиняються права позивача або права інших осіб, а відтак він не може вважатися актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду пов'язане із захистом права користування земельною ділянкою, але оскаржувані позивачем документи не мають самостійно правового значення, в зв'язку з чим не можуть бути самостійно оскаржені в судовому порядку.
Якщо позивач вважає, що хтось інший порушує його право на користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності Красноградської міської ради, то це питання може бути вирішено у інший спосіб, а не шляхом визнання недійними актів, які не мають самостійного значення та не підлягають оскарженню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги відмову в задоволенні позову позивача, звільненому від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.
Керуючись ст. 4-5, 12, 76-83, 259, 263-265ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноградського міського голови Максима Володимира Івановича про усунення порушення права постійного користування земельною ділянкою, шляхом визнання недійсними акту «Встановлення та погодження меж земельної ділянки» від 06.06.2017 року та акту «Обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 » від 14.11.2018 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд через Красноградський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2019 року.
Суддя