Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження №1-кп/641/467/2019 Справа №641/2146/19
22 листопада 2019 року
Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12019220540000549 від 23.02.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі м.Харкова.
Відповідно до ч. 1ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвалою Комінтернівького районного суд ум.Харкова від 03 жовтня 2019 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено до 01 грудня 2019року включно.
Вимогами п. 2 ч. 3ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор в судовому засіданні звернувся з клопотанням, яким просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, строком на 60 діб, без визначення розміру застави, посилаючись на забезпечення заходів кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що ризики заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час продовжують існувати, що виправдовує тримання останнього під вартою. Так, вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, вказаний ризик обґрунтовується тяжкістю вчиненого злочину та покаранням, яке йому загрожує у разі визнання його судом винним. Посилається на те, що існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, які ще не допитані у судовому засіданні. Крім того, характер та спосіб вчинених протиправних дій ОСОБА_4 дають підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, посилається на особу обвинуваченого, даних про наявність постійного джерела доходів не має, що свідчить, на думку прокурора, про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Як зазначено уст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК Українипередбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті131,176,183 КПК України).
Враховуючи той факт, що запобіжний захід був обраний раніше на досудовому розслідуванні та продовжувався судом, а згідно ч. 3 ст. 315 КПК України при розгляді клопотань про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу, тому норма даної статті не стосується питання щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу. Порушень прокурором норм діючого законодаства щодо заявленого клопотання в усній формі колегія суддів не вбачає.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Статтею 194 КПК Українивизначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
За змістомст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Оцінивши в сукупності обставини, визначені ст. 178 КПК України, необхідні для врахування при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , та уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, зв'язку з чим судова колегія продовжує обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб.
Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винними у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння; вік та стан здоров'я обвинуваченого, його сімейний стан.
Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, а також переховуватись від суду, в зв'язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому продовжує строк обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.177,178,183,331,369 КПК України, суд -
Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 -задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, строком на 60 днів, тобто до 20 січня 2020 року.
Копію ухвали направити до Державної установи«Харківський слідчийізолятор» для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя- ОСОБА_1