Номер справи 623/2748/19
Номер провадження 2-а/623/37/2019
22 листопада 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,
за участю: секретаря - Ардашевої Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Маркова Віталія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
15.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Маркова Віталія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позивач зазначає, що 03 липня 2019 року інспектором ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Марковим Віталієм Вікторовичем відносно нього була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 № 549547. Відповідно до вказаної постанови його визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що він 03.07.2019 о 15 год. 00 хв. по вул. Суходольській в м. Ізюм Харківської області проводив земельні роботи на проїзній частині з порушенням нормативів щодо обладнання місця провадження робіт відповідно до вимог ОДР ДСТУ 3090-95; ДСТУ 94100:2014, СОУ 45-2-00018112-006:2006; ст. ЗУ «Про дорожній рух» та п.1.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.140 КУпАП.
Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Маркова Віталія Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 549547 від 03.07.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.140 КУпАП.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується з вищезазначеним позовом, вважає його безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у суді, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши заяву позивача, відзив відповідача, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії постанови серії ДП18 № 549547 за справою про адміністративне правопорушення від 03 липня 2019 року, винесеної інспектором ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Марковим Віталієм Вікторовичем, ОСОБА_1 03.07.2019 о 15 год. 00 хв. по вул. Суходольській в м. Ізюм Харківської області проводив земельні роботи на проїзній частині з порушенням нормативів щодо обладнання місця провадження робіт відповідно до вимог ОДР ДСТУ 3090-95; ДСТУ 94100:2014, СОУ 45-2-00018112-006:2006; ст. ЗУ «Про дорожній рух» та п.1.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.140 КУпАП. Постановлено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн (а.с.4,20).
Відповідно до копії Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 03.07.2019, складеного о 15 год. 20 хв., ділянку визнано такою, що не відповідає вимогам правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху під час проведення робіт, а саме: місце робіт не позначено необхідними технічними засобами організації та регулювання дорожнього руху (дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та інші), що повинні попереджати про можливу небезпеку при наближенні до місця провадження робіт учасників дорожнього руху, чим порушено вимоги абзацу 2 розділу 3 ДСТУ 3587-97, ДСТУ 4100-2014, пункту 11.1 ДСТУ 7168:2010, пунктів 5.1.4, 6.1.1, 10.2.1 ДСТУ 8749:2017, пункту 1.5 ПДР України (а.с.21).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення визначено ст. 279 КУпАП, відповідно до якого посадова особа, яка розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, після цього оголошує протокол в разі його складання, заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи, досліджує докази і вирішує клопотання.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Ч. 4 ст. 258 КУпАП зазначає, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 Кодексу. Також, згідно з частиною п'ятою цієї статті, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 4 Наказу № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» № 6 від 24.06.1988 орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені, а також посилання відповідача на перелік нормативів, які порушив позивач, зазначених відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та в Акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі не співпадають один з одним. За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_1 недоведеною у встановленому порядку.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, який суд першої інстанції враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій адміністративній справі в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого останньому адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 140 КУпАП, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.7, ч.3 ст.140, ст.245, 247, 251, 252, 268, 279, 280, 285 КУпАП, ст. 2, 5, 72-77, 229, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Маркова Віталія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Маркова Віталія Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 549547 від 03.07.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.140 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.140 КУпАП закрити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя П.П. Винниченко