Справа № 638/16800/19
Номер провадження 2/638/4878/19
04 листопада 2019 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Грищенко І. О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом в. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця Сергія Володимировича, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
установив:
Позивач в. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Омаров А. звернувся 30.10.2019 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд прийняти позовну заяву до розгляду. Визнати незаконним та скасувати рішення № 43228307 державного реєстратора відділу державної реєстрації Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця Сергія Володимировича від 27.09.2018 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «И - 1», загальною площею 17,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати незаконним та скасувати рішення № 43228679 державного реєстратора відділу державної реєстрації Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця Сергія Володимировича від 27.09.2018 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «З - 1» загальною площею 37,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 22.11.2018 р., серія та номер б/н, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Про час, дату розгляду справи письмово повідомити місцеву прокуратуру. У судове засідання викликати сторони.
В обґрунтування підстав для звернення з даним позовом в. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Омаров А. вказував на те, що прокурор набув право на представництво та звернення до суду за захистом інтересів держави, оскільки відповідний суб'єкт владних повноважень, хоч і усвідомлював порушення інтересів держави та мав відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 - 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 р. № 3 - рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131 - 1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VII.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131 - 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VII).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 р. № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 56, 57 ЦПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VII прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
23.10.2019 р. в. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Омаров А. звернувся на адресу Харківського міського голови Кернеса Г. А., вих. № 31 - 1933 вих. - 19 із листом, в якому зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою № 1 встановлено, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано нежитлову будівлю літ. «И - 1», загальною площею 17,4 кв. м., та «З - 1», загальною площею 37,2 кв. м. Реєстрація вказаних новозбудованих об'єктів нерухомого майна проведена державним реєстратором всупереч п. 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127. Діями державного реєстратора порушені інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада, адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності. У зв'язку із наявністю підстав щодо вжиття заходів представницького характеру, керуючись абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VII, повідомляє, що Харківська місцева прокуратура № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звертається до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до державного реєстратора відділу державної реєстрації Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця Сергія Володимировича, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору про спільну діяльність.
Даний лист отриманий Харківською міською радою 24.10.2019 р., із позовом в. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Омаров А. до суду звернувся 30.10.2019 р., а судовий збір по справі сплачений 07.10.2019 р.
Суддею не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. При цьому, в позовній заяві прокурор, з метою обґрунтування підстав для представництва інтересів Харківської міської ради в суді, обмежився лише посиланням на те, що Харківська міська рада хоч і усвідомлювала порушення інтересів держави та мала відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не зверталася.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України крім цього, заява повертається у випадках, коли: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме ним, не обґрунтовані підстави звернення до суду з позовом від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 - VII, а тому, в даному випадку, прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів Харківської міської ради, а тому є всі підстави для повернення позовної заяви, що повністю узгоджується із положеннями п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 185, 258, 260 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву в. о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Богославця Сергія Володимировича, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: