Справа № 638/7827/19
Провадження № 1-кп/638/1235/19
22 листопада 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого по кримінальному провадженню №12019220480001414 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова перебуває кримінальне провадження №12019220480001414 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
На стадії досудового розслідування обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на наявність та не зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, скоєння іншого кримінального правопорушення, можливість впливати на потерпілого на свідків.
Потерпілий підтримав думку прокурора.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи на тривалий час знаходження ОСОБА_6 під вартою, про існування недоліків в провадженні. Вважав недоцільним тримання під вартою підзахисного, оскільки позбавляє його право на вільне пересування, а тому просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з застосування засобів електронного контролю.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В свою чергу, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого - вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Виключною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що узгоджується з положеннями Європейської конвенцією з прав людини.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та такими, що не переставали існувати заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, при цьому враховується особа обвинуваченого. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, офіційних джерел прибутку не мають, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором для забезпечення належної поведінки.
Зазначені ризики виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на будь-який інший більш м'який запобіжний захід, оскільки не забезпечать їх уникнення. Сторона захисту у своїх запереченнях не надала достатніх доводів для суду для зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою, наявність захворювань які унеможливлюють знаходження в умовах слідчого ізолятора.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Також практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника про заперечення, щодо продовження міри запобіжного заходу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб обвинуваченого, а клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишає без задоволення.
Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого по кримінальному провадженню №12019220480001414 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 60 діб - до 20 січня 2020 року.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи діб до Харківського апеляційного суду.
Оголосити перерву у судовому засіданні до 14 січня 2020 року до 14 год. 00 хв.
Головуючий