Справа № 638/18007/19
Провадження № 1-кп/638/1560/19
22 листопада 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по кримінальному провадженню №12019220480002559 від 03.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, -
В провадження Дзержинського районного суду м.Харкова надійшло кримінальне провадження №12019220480002559 від 03.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
На стадії досудового слідства до обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на наявність та не зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, можуть переховуватись від суду, не мають постійного місця проживання, ведуть бродяжницький спосіб життя, можуть впливати на потерпілу, свідків, можуть іншим чином перешкоджати судовому слідству, відсутні соціальні зв'язки, просив не застосовувати заставу, оскільки злочин пов'язаний з насильством.
Захисник ОСОБА_7 заперечувала у задоволенні клопотання, зазначивши про відсутність доказів, судимостей, ОСОБА_9 мав доньку та дружину, яких поховав, є постійне місце проживання та підзахисному на праві власності належить частини будинку, має позитивні характеристики за місцем проживання, просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 заперечував у задоволенні клопотання прокурора, зазначивши про недоведеність ризиків, наявність постійного місця проживання свого підзахисного ОСОБА_8 , який знаходиться у цивільному шлюбі, відсутність даних про перебування у розшуку, не заперечуючи обґрунтованої підозри, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачені підтримали думку захисників, ОСОБА_9 додатково вказав, що страждає на серцеве захворювання, до арешту мав постійне місце роботи та після смерті дружини та доньки залишився онук.
Вислухавши учасників процесу, суд прийшов до наступного.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в якому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачується.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, документального підтвердження про наявність дружини, дітей або онуків суду не надано, що свідчить про відсутність у останніх міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків зазначеним прокурором, обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий.
В той же час, потерпіла не допитана, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані ст. 177, ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.
А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Щодо доводів обвинувачених та захисників про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи адвокатів про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Належних документальних підтверджень про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_9 , які б унеможливлювали його утримання в умовах ізоляції від суспільства, на теперішній час суду не надано.
Оскільки на момент подання прокурором клопотання і його розгляду судом строк тримання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 під вартою не закінчився, потреби в обранні іншого, зміні чи скасуванні обраного немає, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання прокурора і продовжити раніше обраний строк тримання під вартою на час судового провадження на 60 днів у відповідності до вимог розділу другого, та зокрема ст.199 КПК України. За таких обставин клопотання захисників та обвинувачених суд залишає без задоволення.
Враховуючи обставини злочину, а також те, що обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину, суд приходить до висновку, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України підстави для визначення розміру застави при продовженні запобіжного заходу відсутні.
Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по кримінальному провадженню №12019220480002559 від 03.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 діб кожного - до 20 січня 2020 року.
Відмовити у задоволенні клопотань адвокатів та обвинувачених про зміну запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи діб до Харківського апеляційного суду.
Оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 14 січня 2020 року до 11 год. 30 хв.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3