Справа № 404/5229/19
Номер провадження 2/404/1385/19
21 листопада 2019 року Кіровський районний суд міста Кіровограда
у складі: головуючого судді Павелко І.Л.
за участі секретаря Зайко О.Є.,
розглянувши у підготовчому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ суспільного майна подружжя ,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 по якому просить після поданих уточнень визнати за ОСОБА_1 , право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час перебування з відповідачем у шлюбі, а саме 06.09.2005 року за спільні кошти ними була придбана квартира АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру було зареєстровано в ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2005 року № 48170, в книзі 142.
Вважає вказане вище майно їх з відповідачем спільною сумісною власністю, оскільки вони шлюбний договір не укладали та будь-яких домовленостей про зміну розміру часток майна не погоджували.
Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2019року закрито підготовче засідання у вказаній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ст.280 ЦПК України, суд визнає причини неявки неповажними і вирішує справу розглядати за даної явки і наявних матеріалів у справі. Представник позивача згідно заяви не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебували з 14.01.2005 року у зареєстрованому Кіровським районним відділом реєстрації актів громадянського стану м. Кіровограда, актовий запис № 10, який був розірваний 05 серпня 2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, на підтвердження чого надана копія рішення(а.с.4).
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 06.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Водяницькою А.В. №4078, право власності зареєстроване в Кіровоградському об'єднаному бюро технічної інвентаризації №48170, в книзі 142, де покупцем зазначено ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1 (а.с.7). Купівлю-продаж квартири, за домовленістю сторін вчинено за 6 000 (шість тисяч гривень ) (п. 2.1 вищевказаного договору).
Право власності на вказану квартиру зареєстроване за відповідачем, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.09.2005 року Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обєднане бюро технічної інвентаризації» (а.с. 9).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.09.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 та на нього не накладено заборону на відчуження(а.с.30).
Згідно оцінки, проведеної за ініціативою позивача суб'єктом оціночної діяльності, вартість спірної квартири на 03.07.2019 року становить 115 000 грн. (а.с.10-11).
Підтвердженням того, що вказана квартира є спільною власністю подружжя є п.4.9 Договору купівлі-продажу квартири від 06.09.2005 року, відповідно якому дружина покупця - ОСОБА_1 надала згоду на купівлю квартири АДРЕСА_1 .
Тобто, зазначений об'єкт нерухомого майна придбаний сторонами в період перебування у зареєстрованому шлюбі.
Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Підпунктами 23-25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають, як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином спірна квартира згідно вимог ст. 60 ЦК України є спільним майном подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Статтею 65 СК України передбачено що, дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2, 3 ст. 70 ЦК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя" за №11 від 21 грудня 2007 року (далі - Постанова) зазначено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.
Враховуючи викладене, квартира АДРЕСА_1 підлягає поділу за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд стягує з відповідача на користь позивача 575 грн. 00 коп. у відповідності до вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та у відповідності до ст.ст. 18, 60, 61, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.325,368 ЦК України, п.п.23,24 постанови Пленуму Верховного Суду №11 від 21.12 2007року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст.10, 76-81, 265, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ суспільного майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , залишивши у власності ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 575 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 21.11.2019 року.
Суддя Кіровського І. Л. Павелко
районного суду
м.Кіровограда