Справа № 362/4230/18
Провадження № 2/362/502/19
13 листопада 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
з участю секретаря - Яренко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
03.08.2018 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про повернення позики, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 2401,58 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ України 64254,79 грн., з яких: основний борг 2400 доларів США, що еквівалентно 64212,51 грн. та 3% річних в сумі 1,58 доларів США, що еквівалентно 42,27 грн.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що 19.03.2017 р. він передав відповідачу в борг 2400 доларів США, про що було складено розписку, в якій останній зобов'язувався повернути кошти за першою вимогою. 11.05.2018 р. було надіслано вимогу ОСОБА_2 про повернення коштів, в якій позивачем було висловлено вимогу повернути кошти в сумі 2400 доларів США протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування вказаних коштів на банківську картку позивача. Однак вимога позивача про повернення коштів була проігнорована, що й стало передумовою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.09.2018 р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, подавши заяву, в якій просять проводити розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги позову підтримують і просять суд їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судове засідання також не з'явилась, подавши заяву, в якій просить перенести розгляд справи на іншу дату та час, у зв'язку з веденням переговорів між сторонами щодо врегулювання спору мирним шляхом.
Разом з тим, з метою недопущення порушень строків розгляду справи, яка перебуває в провадженні суду з серпня 2018 р., та враховуючи, що представником відповідача не надано доказів поважності причин неявки в судове засідання, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі сторін на підставі наявних в справі письмових доказів.
Крім того, в силу вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.
В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).
В силу вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ( ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом достовірно встановлено, що 19.03.2017 р. ОСОБА_2 (надалі - позичальник) отримав від ОСОБА_1 (надалі - позикодавець) в борг грошові кошти в сумі 2400 доларів США.
Факт передачі коштів в сумі 2400 доларів США підтверджується розпискою про отримання позики від 19.03.2017 р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
При цьому, згідно змісту розписки позичальник зобов'язувався віддати позикодавцеві отримані кошти по першій вимозі.
10.05.2018 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення коштів, в якій позивач просив відповідача повернути кошти в сумі 2400 доларів США протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування вказаних коштів на банківську картку позивача, вказавши відповідні реквізити.
Факт надсилання вимоги відповідачу підтверджується поштовими повідомленнями.
Однак ОСОБА_2 у визначений в вимозі строк позику не повернув, порушивши умови зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Положеннями ст. 626 ЦК України визначено поняття договору, який є домовленістю двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Позивачем зобов'язання за договором виконані в повному обсязі. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. Інших даних, що спростовували б невиконання відповідачем умов кредитного договору, суду не надано.
Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав умов договору позики, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2400 доларів США, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В силу вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
В зв'язку з цим, за офіційним кусом НБУ станом на 31.07.2018 р. з відповідача підлягає стягненню сума боргу за договором позики в розмірі 64212 грн. 51 коп.
Крім того, враховуючи, що невиконане зобов'язання відповідача, за своїм характером є грошовим зобов'язанням, за прострочення його виконання позивач має право вимагати від відповідача штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У матеріалах справи міститься розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних сформований позивачем, з яким суд погоджується та вважає його вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 42,27 грн.
Враховуючи вищевказане та аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав умов договору позики, внаслідок чого виникла заборгованість, на стягнення якої позивач має право, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, на думку суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правничу дорогу.
Так, в силу вимог ч.1,п. 1 і п.4 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно до положень ч.1 і ч.4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
На підтвердження факту понесення другої частини витрат на правничу правову допомогу представником надано клопотання про доручення доказів, який містить детальний опис робіт ( послуг), наданих адвокатом, акти приймання-передачі наданих послуг, меморіальні ордери про їх оплату та інші докази.
Крім того, матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги № 96/18 від 04.05. 2018 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер серії РН № 524№144.
Отже, з системного аналізу щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу додані необхідні підтверджуючі документи.
З урахуванням наявних в справі доказів, суд, приймаючи до уваги змістовність вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважає, що витрати у сумі 6120,16 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору.
Разом з тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, судом встановлено.
В силу вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач, будучи інвалідом 2 групи, звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то обов'язок по його сплаті слід покласти на відповідача відповідно до положень ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 612, 625, 626, 629, 1046-1049 ЦК України, ст.ст. 2,4,12,13,81,82,89,133,137,141,223, 247,258,259,263-265,266,273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 19.03.2017 р. у розмірі 64212,51 грн., 3% річних в сумі 42,27 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6120,16 грн., а всього: 70374 (сімдесят тисяч триста сімдесят чотири) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Л.М.Кравченко