Справа № 342/1137/19
Провадження № 1-кп/353/135/19
22 листопада 2019 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Городенківського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тлумацького районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене 18.12.2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012090150000053, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первомайське АР Крим, зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, згідно ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України,-
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.
Так досудовим розслідуванням було встановлено, що 19.12.2006 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_4 зайшов у під'їзд будинку АДРЕСА_2 та направився до квартири АДРЕСА_3 на першому поверсі, в якій та той час проживав. В цей час ОСОБА_4 побачив ОСОБА_6 , який справляв свої природні потреби в під'їзді будинку. ОСОБА_4 зробив останньому зауваження з приводу негідної поведінки, внаслідок чого між ними виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 один удар долонею правої руки в обличчя. Після цього ОСОБА_6 вибіг на вулицю, а ОСОБА_4 зайшов до своєї квартири.
Однак, через декілька хвилин, до квартири ОСОБА_4 підійшли ОСОБА_6 та його батько ОСОБА_7 , які вчинили сварку з ОСОБА_4 , яка переросла у бійку.
Перебуваючи на сходовій клітці, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали наносити удари ногами та руками по тілу ОСОБА_4 , а останній, в свою чергу, наносив їм обом удари руками та ногами в різні частини тіла. Намагаючись уникнути ударів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побігли вверх по сходах до квартири АДРЕСА_4 , в якій проживали.
Наздогнавши ОСОБА_6 на п'ятому поверсі, ОСОБА_4 продовжив з ним суперечку та, схопивши його за праву руку, потягнув вниз по сходах, наносячи ОСОБА_6 удари в різні частини тіла.
В цей же час ОСОБА_7 , з метою захистити свого сина ОСОБА_6 , взяв зі своєї квартири сокиру та підбіг до ОСОБА_4 . Останній, побачивши, що ОСОБА_7 наближається з сокирою в руках в його сторону, вихопив сокиру з його рук. Однак між ними ще продовжувалась фізична боротьба.
Далі ОСОБА_4 , з метою запобігання щодо нього насильницьких дій з боку ОСОБА_7 , маючи при цьому можливість відвернути та припинити посягання із заподіянням явно меншої шкоди, усвідомлюючи наявність такої можливості, маючи при цьому реальну можливість припинити суспільно небезпечне посягання ОСОБА_7 іншими засобами із завданням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки його захист явно не відповідав характеру нападу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс обухом сокири один удар в область голови ОСОБА_7 , який від удару впав на землю, а ОСОБА_4 , залишивши сокиру біля ОСОБА_7 , втік з місця події.
Внаслідок умисного нанесення ОСОБА_4 удару потерпілому ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, яка ускладнилась гострим порушенням мозкового кровообігу в басейні передньої та середньої мозкових артерій по ішемічному типу, та забійної рани та гематоми правої орбітально-скулової ділянки, які утворились від дії тупого твердого предмета, яким міг бути обух сокири. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які викликали стійку втрату загальної працездатності на менше однієї третини.
Дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України, оскільки він умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ст. 124 КК України визнав повністю та підтвердив всі обставини, зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що він примирився з потерпілою ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_7 помер в 2011 році, повністю відшкодував їй завдані збитки, щиро розкаюється у вчиненому. У зв'язку з цим просив звільнити його від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 46 КК України, про що подав письмову заяву.
Прокурор та потерпіла, яка також подала заяву про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, в судовому засіданні щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим не заперечили.
Вислухавши думки учасників процесу, які проти задоволення клопотання не заперечили, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК України) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості та в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Злочин, вчинений ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення.
З довідки Городенківського ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області встановлено, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 , актовий запис відділу РАЦС Городенківського РУЮ про зміну прізвища № 19 від 22.03.2006 року) притягався до кримінальної відповідальності за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21.05.1998 року, був звільнений умовно-достроково з невідбутим терміном 5 місяців 18 днів. Тобто, як на день розгляду питання про звільнення від кримінальної відповідальності, так і на день вчинення злочину, ОСОБА_4 вважається таким, що до кримінальної відповідальності не притягався.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 ствердила, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі відшкодував їй завдані збитки, вона не має до останнього моральних та матеріальних претензій, про що додатково зазначила в письмовій заяві від 20.11.2019 року.
Враховуючи, що ОСОБА_4 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся у вчиненому, повністю відшкодував заподіяну злочином шкоду, суд приходить до висновку, що перевиховання обвинуваченого можливе без призначення йому покарання, а тому він може бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 46 КК України, керуючись статтями 284-286, 288, 314, 370 - 372 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України на підставі ст.46 КК України, у зв'язку з примиренням із потерпілим.
Кримінальне провадження, внесене 18.12.2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012090150000053, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 124 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з часу її проголошення.
Копію даної ухвали вручити негайно після її проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
ГоловуючийОСОБА_1