Справа № 352/1214/19
Провадження № 2-а/352/59/19
12 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Гургули В.Б.
секретаря Кожуховської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, інспектора УПП в Івано-Франківській області Дзюбіль Віри Ярославівни про визнання незаконною постанову у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів про визнання незаконною постанову у справі про адміністративне правопорушення. Свій позов обґрунтовував тим, що згідно постанови від 08.06.2019 року серії ЕАВ № 1212768 інспектора УПП в Івано-Франківській області Дзюбіль В.Я. на нього накладено штраф у розмірі 255 грн. за порушення вимог ч.1 ст.122 КУпАП. Він визнаний винним в тому, що 08.06.2019 року о 12 год. 37 хв. в м. Івано-Франківську, керуючи транспортним засобом здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1., чим порушив п. 34 ПДР України. Вважає, що дана постанова є незаконною, оскільки він, рухався на своєму автомобілі, і на його шляху рухався автомобіль, який за показчиком швидкості руху його автомобіля їхав із швидкістю 20 км/год. Після зупинки патрульним поліції, він пояснив, що жодного правопорушення не вчиняв, проте поліцейські його доводи не взяли до уваги та склали оскаржувану постанову. Просив за таких обставин скасувати постанову про накладення адмінстягнення.
Позивач в судове засідання не з'явився. Від нього надійшла заява, у якій він просив справу розглядати без його участі, позов підтримує, просив його задовольнити.
Представник відповідача, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився. Останнім надано суду відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглядати справу без його участі.
Представник відповідача, інспектора УПП в Івано-Франківській області Дзюбіль В.Я., в судове засідання не з'явився. Останнім надано суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не заперечував факт перетину ним горизонтальної лінії дорожньої розмітки 1.1., крім того у позовній заяві особисто підтверджує цей факт. Посилання останнього на рух іншого транспортного засобу, який рухався перед ним зі швидкістю 20 км/год суд не повинен брати до уваги, оскільки показник швидкості руху транспортного засобу позивача не є сертифікованим приладом виміру швидкості руху згідно ДСТУ та не пройшов метрологічну перевірку. Отже, позивач не міг об'єктивно визначити швидкість руху автомобіля, що рухався попереду його транспортного засобу, а тому останній здійснив обгін з порушенням вимог дорожньої горизонтальної розмітки 1.1. (вузька суцільна лінія), чим порушив пункт 34 ПДР, у зв'язку з чим притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу 255 грн. Вважає, що відповідачем було повністю дотримано норми КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», роз'яснено права позивачу, передбачені ст. 63 Конституції України. Просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без його участі.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що представник відповідача інспектора УПП в Івано-Франківській області Дзюбіль В.Я., жодним чином не спростовував твердження про те, що водій здійснив обгін попереду їдучого автомобіля, який рухався зі швидкістю 20 км/год. При цьому, умова безпеки дорожнього руху була дотримана. Вважає твердження останнього щодо відсутності сертифікації показника швидкості його автомобіля абсурдним. Крім того, що жодного доказу його вини не надано.
27.06.2019 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
01.08.2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі.
19.08.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи та зібрані по ній докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення інспектора УПП в Івано-Франківській області Дзюбіль В.Я. від 08.06.2019 року на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач визнаний винним у тому, що 08.06.2019 року о 12 год. 37 хв. в м. Івано-Франківську, керуючи транспортним засобом здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1., чим порушив п. 34 ПДР України.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ст.283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. В тому числі, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Окрім цього, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Оскільки, у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення, тому відповідачем винесено постанову, яка відповідає ст. 258 КУпАП.
Однак, судом встановлено, що при винесені постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем не було встановлено всі фактичні дані справи, у повному обсязі не досліджені обставини справи.
У постанові Верховного Суду у справі № 357/10134/17 від 23.10.2019 року вказано, що: - «Верховний Суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Слід зауважити на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо недоведення позивачем належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, оскільки відповідно до вимог статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, як-то відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем пункту 14.6а Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови».
Проте, при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності працівниками поліції не були представлені належні докази на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, окрім тверджень самого інспектора поліції, яким була винесена оскаржувана постанова, що також не може бути належним підтвердженням того факту, що інспектором поліції було встановлено порушення вимог ПДР України.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача. Зокрема, за змістом статті 31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливість встановити наявність порушення позивачем вимог ПДР України і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксовано правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За змістом ч.2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 року у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 року у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Наведені порушення з боку відповідача, на думку суду є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.
Із вищезазначеного вбачається, що оскаржувана постанова постановлена відповідачем з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких обставин оскаржувану постанову слід визнати протиправною та такою, яка підлягає до скасування,
На підставі наведеного, керуючись ст. 7, 33, 122, 222, 247, 251, 252, 258, 263, 283 КУпАП, ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, інспектора УПП в Івано-Франківській області Дзюбіль Віри Ярославівни про визнання незаконною постанову у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1212768 від 08.06.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, місце знаходження: вул. Сахарова, буд. № 15, м. Івано-Франківськ, Iвано-Франківська область, поштовий індекс 76018.
Відповідач: інспектор УПП в Івано-Франківській області Дзюбіль Віра Ярославівна, місцезнаходження УПП м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, буд. № 15, Iвано-Франківська область, поштовий індекс 76018.
Повний текст судового рішення складено 21.11.2019 року.
Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_3