Справа №348/1855/19
13 листопада 2019 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області
в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.
секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
представника третьої особи: Гураль Л.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору по справі: орган опіки та піклування - Ланчинська селищна рада об'єднаної територіальної громади в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав,-
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору по справі: орган опіки та піклування - Ланчинська селищна рада ОТГ в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2012 року він та відповідачка по справі ОСОБА_3 проживали в фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу в державних органах громадянського стану, тобто однією сім'єю як чоловік і дружина, при цьому піклувалися один про одного, в них був єдиний сімейний бюджет.
Проживаючи разом однією сім'єю вони з відповідачкою перебували в близьких стосунках, і в липні 2013 року остання завагітніла.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дочку ОСОБА_5 , біологічним батьком якої є він.
Однак реєстрація вказаної дитини відповідачкою була проведена 19.05.2011 року в порядку ст. 135 ч. 1 СК України, як одинокої матері, виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 21, хоча по батькові дитина була записана на його ім'я ОСОБА_5 .
Після народження дочки він продовжував піклуватися як про дитину, так і її матір, матеріально утримуючи їх. Також він весь свій вільний час приділяв вихованню дитини, так як вони продовжували проживати в фактичних шлюбних стосунках.
Також за час спільного проживання однією сім'єю з відповідачкою у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_7 .
Реєстрація народження даної дитині проведена 03 травня 2018 року виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 27. Відносно вказаної дитини він добровільно визнав своє батьківство, про що письмово підтвердив в спільній заяві з матір'ю дитини.
12.01.2019 року він та відповідачка зареєстрували шлюб в Надвірнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 8.
07.08.2019 року за їхньою з відповідачкою спільною заявою в Надвірнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області він добровільно визнав своє батьківство відносно дочки ОСОБА_5 , яку ІНФОРМАЦІЯ_1 народила відповідачка ОСОБА_3 , про що були внесенні відповідні зміни в актовий запис про народження дитини.
На перших порах сімейного життя з ОСОБА_3 , у період до народжені другої дитини, у них були більш-менш дружні стосунки, хоча відповідачка інколи зловживала спиртними напоями.
Після народження сина ОСОБА_7 в березні 2018 року відповідачка різко змінила спосіб життя і відношення до сім'ї. Вона стала постійно зловживати спиртними напоями, систематично зникати з дому на декілька днів, а то і тижнів, залишаючи напризволяще їхніх малолітніх дітей. Вона зовсім усунулася від батьківського обов'язку по вихованню та піклуванню за дітьми, не проявляє будь-якої материнської турботи про них.
ОСОБА_3 зовсім перестала цікавитися життям та долею їхніх дітей, а тому він змушений був залишити роботу за кордоном і повернутися додому з метою зайнятись доглядом та вихованням обох малолітніх дітей.
Таким чином з березня 2018 року ОСОБА_3 злісно ухиляється від виконання свого материнського обов'язку по вихованню їхніх малолітніх дітей. Також відповідачка не спілкується з дітьми, не проявляє жодної материнської турботи, не надає жодних коштів на їх утримання, не дбає про їх фізичний і духовний розвиток.
Працівники Служби в справах дітей Ланчинської селищної ради ОТГ неодноразово провідували їхніх неповнолітніх дітей по місцю їх проживання і вели розмову, зокрема з дочкою ОСОБА_5 . Зі слів дитини, коли мама була вдома, вона часто була в нетверезому стані.
Стислий виклад позиції позивача:
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному об'ємі з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив суд постановити рішення, яким позбавити ОСОБА_3 материнських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач в судове засідання не з'явилась, однак від неї поступила заява, в якій присть справу слухати в її відсутності, позовні вимоги визнає повністю, не заперечує обставини, викладені в позовній заяві, та не заперечує щодо позбавлення її материнських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник третьої особи органу опіки та піклування - Ланчинської селищної ради ОТГ в особі служби у справах дітей Надвірнянської райдержадміністрації в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 та пояснила суду, що виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради ОТГ, як органом опіки та піклування, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, було прийнято рішення від 30.09.2019 р. за № 82 про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських (материнських) прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2019 р. провадження по даній справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2019 р. по даній справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, та, з'ясувавши фактичні обставини, дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_11 та ОСОБА_3 з 2012 року проживали в фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу, однією сім'єю як чоловік і дружина.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дочку ОСОБА_5 , біологічним батьком якої є позивач ОСОБА_2
Реєстрація народження дитини відповідачкою була проведена 19.05.2011 року в порядку ст. 135 ч. 1 СК України, як одинокої матері, виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 21.
Також за час спільного проживання однією сім'єю у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_7 .
Реєстрація народження даної дитині проведена 03 травня 2018 року виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 27. Відносно вказаної дитини позивач добровільно визнав своє батьківство, про що письмово підтвердив в спільній заяві з матір'ю дитини. Даний факт підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.05.2018 р. (а.с. 8).
12.01.2019 року сторони по справі зареєстрували шлюб в Надвірнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 8. У зв'язку з одруженням відповідачка змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.01.2019 р. (а.с. 6).
07.08.2019 року за спільною заявою позивача та відповідачки в Надвірнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, позивач добровільно визнав своє батьківство відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку народила відповідачка ОСОБА_3 , про що були внесенні відповідні зміни в актовий запис про народження дитини, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 7).
Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеного депутатом Ланчинецької сільської ради відповідачка ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, періодично залишає дітей без нагляду, не виконує свої материнські обов'язи (а.с. 9).
Згідно актів обстеження житлово-побутових умов, складених Службою у справах дітей Ланчинської селищної ради ОТГ, батько ОСОБА_2 створив всі належні умови для проживання та виховання малолітніх дітей. Зі слів батька мати дітей неодноразово залишала дітей вдома та зловживає алкогольними напоями. З матір'ю дітей проведено профілактичну бесіду (а.с. 11, 36, 37).
31.05.2019 р. працівниками служби у справах дітей Ланчинської селищної ради ОТГ було проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_5 . Під час бесіди дівчинка розповіла, що мама давно пішла з дому і вони з братиком проживають з батьком, який готує їм їсти та годує братика. Коли мама була вдома, вона часто випивала (а.с. 12).
08.08.2019 р. працівниками служби у справах дітей Ланчинської селищної ради ОТГ повторно було проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_5 . Під час бесіди дівчинка розповіла, що любить обох батьків, але за час, коли мама була відсутня, вона більше прив'язалась до батька (а.с. 35).
Виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради ОТГ, як органом опіки та піклування, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, було прийнято рішення від 30.09.2019 р. за № 82 про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських (материнських) прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 26-27).
Згідно письмових свідчень ОСОБА_14 , який є двоюрідним братом ОСОБА_3 , він дійсно підтверджує, що ОСОБА_3 часто зловживає алкогольними напоями, на трималий час залишає дітей без нагляду (а.с. 38).
Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року). Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому звертає увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував заяву про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з обставин, викладених позивачем в позовній заяві та та підтверджених в судовому засіданні, відповідача зловживає спиртними напоями, систематично залишає без догляду малолітніх дітей, не проявляє материнської турботи про них. Також відповідачка не спілкується з дітьми, не проявляє жодної материнської турботи, не надає жодних коштів на їх утримання, не дбає про їх фізичний і духовний розвиток.
Вказані обставини повністю визнані відповідачем. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо добровільності визнання вказаних обставин відповідачем, тому дані обставини не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12.06.2009 р. N 2 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах.
У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Висновки суду:
Судом встановлено що з боку ОСОБА_15 мала місце винна поведінка, яка проявилась в свідомому ухиленні нею від виконання своїх батьківських обов'язків.
Враховуючи вище наведене, а також безумовне визнання позову відповідачем, суд встановив наявність достатніх підстав для застосування у даній справі такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Тому суд дійшов висновку про задоволення позову про позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного, ст.ст. 8, 150, 157, 164, 165, 166, 171 СК України, постановою № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 81, 82, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 280-282, 289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору по справі: орган опіки та піклування - Ланчинська селищна рада об'єднаної територіальної громади в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав - задовільнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , материнських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис про народження № 21 від 19.05.2014 р., складений виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис про народження № 27 від 03.05.2018 р., складений виконавчим комітетом Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса за проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса за реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Ланчинська селищна рада об'єднаної територіальної громади в особі Служби у справах дітей, адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 .
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
виготовлено 21.11.2019 року