21 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3011/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 31.05.2019;
- зобов'язання відповідача зробити перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 31.05.2019;
- стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 31.05.2019.
Під час розгляду справи суд
13 серпня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" (надалі також - відповідач, ДУ "Кременчуцька виховна колонія") про
- визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати їй грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 10 185,94 грн;
- стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 10 185,94 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
01 жовтня 2019 року позивач збільшила свої позовні вимоги, подавши до суду відповідну позовну заяву, в якій просила про:
- визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 31.05.2019;
- зобов'язання відповідача зробити перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 31.05.2019;
- стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 31.05.2019.
09 жовтня 2019 року суд своєю ухвалою перейшов до розгляду справи № 440/3011/19 у спрощеному провадженні в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /а.с. 96-97/, зобов'язавши відповідача надати до суду відомості щодо грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, яка повинна була виплачена ОСОБА_1 , за період з дати набрання законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" по дату звільнення позивачки зі служби.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що під час звільнення зі служби відповідачем всупереч п.п. 23, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" - не було здійснено повного розрахунку при звільненні, а саме - не виплачено компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 10 185 грн 94 коп. згідно з довідкою від 31.05.2019 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. В подальшому, вважаючи, що позивачка має право на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за весь час проходження служби у ДУ "Кременчуцька виховна колонія", ОСОБА_1 звернулась із позовом про збільшення позовних вимог, а саме: про стягнення такої компенсації за весь час служби.
26 вересня 2019 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував /а.с. 73-74/. Зокрема, відповідачем вказано, що позивачу було нараховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 10 185 грн 94 коп. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року №578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України". Однак, у зв'язку з відсутністю фінансування для виплати компенсації за неотримане речове майно дана сума не була виплачена позивачу. Водночас відповідач зазначає, що державна установа фінансується виключно з державного бюджету. Стверджує, що на момент звільнення позивача, на рахунку державної установи "Кременчуцька виховна колонія" були вісутні кошти для виплати компенсації за речове майно та бюджетні асигнування на вказані цілі.
Отримавши заяву про збільшення позовних вимог, відповідач надав до суду 10 жовтня 2019 року доповнення до відзиву /а.с. 99-100/, у якому зазначив, що постанова КМУ від 14.08.2013 № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", яка набрала чинності 05.09.2013, до правовідносин, які виникли з листопада 2003 року по вересень 2013 року, не ґрунтуються на законі. Вказана Постанова КМУ від 14.08.2013 № 578 не має зворотньої дії в часі, а тому її положення щодо норм видачі речового майна та компенсації за належні до видачі предмети речового майна не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до набрання нею чинності, тобто до 05.09.2013.
28 жовтня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 повторно наголосила про наявність у неї права на грошову компенсацію за неторимане речове майно за цінами, що діяли на день підписання наказу про звільнення, за період з 25.11.2003 по 31.05.2019 /а.с. 112-115/.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з'явились, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
23 жовтня 2019 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача /а.с. 103/
Від представника відповідача 23 жовтня 2019 року надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні /а.с. 107/.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 25.11.2003 проходила службу в Кременчуцькій виховній колонії.
Відповідно до Наказу Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" від 13 травня 2019 за №54/ОС-19 ОСОБА_1 звільнена з Державної установи "Кременчуцька виховна колонія", на підставі Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням), з посади старшого прапорщика внутрішньої служби. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становила 15 років 06 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні 20 років 08 місяців 08 днів /а.с. 63/.
Згідно з довідкою керівника служби ресурсного забезпечення від 31.05.2019, виданої на підставі вказаного наказу, позивачу належить грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 10 185 грн 94 коп. /а.с. 22/.
Додатково, відповідач листом від 23.05.2019 № 9/06-18-19-П-18 /а.с. 23/ повідомив, що усі розрахунки щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно були подані до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації до відділу комунального забезпечення. На даний час кошти на відшкодування вартості за неотримане речове майно на рахунку відсутні.
Представник позивача звертався з адвокатськими запитами до адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України та Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, в яких просив, зокрема, роз'яснити нездійснення розрахунку грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 за період з 2006 року по 2019 рік /а.с. 24-33/.
Не погодившись з діями відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 (дата зарахування на службу) по 31.05.2019 (дата звільнення зі служби), вона звернулася в суд з позовом про захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713- IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (надалі - Закон № 2713- IV), держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).
Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (частина 5 статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (надалі - Порядок № 578), в якому зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 Порядку № 578.
Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (пункт 60 Порядку № 578).
Висновки щодо правозастосування
Згідно з довідкою № 209 від 31.05.2019 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна /а.с. 106/, позивачу нараховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 10 185 грн 94 коп. Однак, така компенсація позивачу не виплачена.
При цьому єдиним аргументом відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно є відсутність коштів для такого виду виплат.
Проте Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки № 209 від 31.05.2019 при звільненні ОСОБА_1 зі служби в установах Державної кримінально-виконавчої служби України є протиправною бездіяльністю з боку відповідача, через що в цій частині заявлений позов підлягає задоволенню.
Однак, позивач, збільшивши свої позовні вимоги /а.с. 78-82/, просила також, окрім вказаної у довідці № 209 від 31.05.2019 суми грошової компенсації, стягнути також грошову компенсацію за неотримане речове майно з часу прийняття її на службу, тобто з 25.11.2003. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 також була заявлена вимога про здійснення перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 31.05.2019.
Надаючи оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що довідка № 209 від 31.05.2019 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна /а.с. 106/ містить відомості щодо грошової компенсації за період з дати набрання законної сили постанови КМУ від 14.08.2013 № 578, тобто з 05.09.2013.
Постанова КМУ від 14.08.2013 № 578, пункт восьмий якої регламентує право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення, набрала чинності 05 вересня 2013 року.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Частиною 1 статті 58 Конституції України закріплено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на викладені норми права, суд приходить до висновку про неможливість здійснення перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 05.09.2013, оскільки положення про право на грошову компенсацію замість предметів речового майна під час звільнення, передбачені постановою КМУ від 14.08.2013 № 578, не можуть розповсюджуватись на правовідносини, що виникли до набрання такою постановою чинності.
З огляду на викладене, не підлягає задоволенню й позовна вимога в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 25.11.2003 по 04.09.2013, а також позовна вимога про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно за вказаний період.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 05.09.2013 по 31.05.2019, а також стягнути з Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" на користь ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 05.09.2013 по 31.05.2019 в розмірі 10 185 грн 94 коп.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у загальний сумі 1536 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, складає 768 грн 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" (вул. Лікаря О.Богаєвського, 10/30, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 08564280) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" (вул. Лікаря О.Богаєвського, 10/30, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 08564280) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 05.09.2013 по 31.05.2019.
Стягнути з Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" (вул. Лікаря О.Богаєвського, 10/30, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 08564280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) компенсацію за неотримане речове майно за період з 05.09.2013 по 31.05.2019 в розмірі 10 185 грн 94 коп. (десять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень дев'яносто чотири копійки).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" (вул. Лікаря О.Богаєвського, 10/30, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 08564280) витрати зі сплати судового збору у сумі 768 грн 40 коп (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков