Справа № 420/4957/19
20 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участі секретаря Захарчук О.В.
сторін:
представника позивача Абрамович О.В.
представника відповідача Негара Р.В.
представника третьої особи Лукацького І.О.
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у підготовчому засіданні) питання про прийняття заяви про уточнення позовних вимог за вх. №43529/19 від 20.11.2019 року,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Громадської організації «Товариство «Восток» до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа: приватне підприємство «Південьпарксервіс» в якому позивач просить:
визнати дії Одеської ОДА протиправними та зобов'язати вирішити питання про передачу земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, у власність ГО «Товариство «ВОСТОК» (код 42238831).
20.11.2019 року за вх. №43529/19 представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить:
визнати бездіяльність Одеської ОДА та зобов'язати вирішити питання про передачу земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, у власність «Товариство «ВОСТОК» (код 42238831);
скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації №290/А-2016 від 16.05.2016 року про надання земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, приватному підприємству «Південьпарксервіс» в оренду строком на 49 років».
Вирішуючи питання про прийняття заяви про уточнення позовних вимог, суд вважає, що така заява підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Приписами ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Приписами ч. 1-2 ст. 245 КАСУ встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить:
визнати бездіяльність Одеської ОДА та зобов'язати вирішити питання про передачу земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, у власність «Товариство «ВОСТОК» (код 42238831).
Суд вважає, що вказані вимоги є взаємопов'язаними, відповідно до ст. 5 та ст. 245 КАСУ, вимогами немайнового характеру, за які позивачем вже сплачено судовий збір при зверненні з адміністративним позовом (вх. №4712/19 від 21.08.2019 року) за квитанцією №0.0.14420931771 від 20.08.2019 року у сумі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).
Натомість, позивачем заявлено другу вимогу немайнового характеру, за яку не сплачено судовий збір, а саме:
скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації №290/А-2016 від 16.05.2016 року про надання земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, приватному підприємству «Південьпарксервіс» в оренду строком на 49 років».
Вказана вимога має окремий предмет дослідження та створює окремі правові наслідки.
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
Також слід зазначити, що особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку свого порушеного права або інтересу, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 2, ч.1 ст. 8 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону).
Частиною 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1 921,00 грн.
Таким чином, позивачем заявлено 1 вимогу не майнового характеру, а тому позивач повинен сплати судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
«Якщо зміна позовних вимог тягне необхідність доплатити судовий збір і позивач не надав підтвердження такої доплати, суд має право залишити заяву без руху і запропонувати доплатити у визначений строк судовий збір у необхідному розмірі».
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 року по справі №826/13046/16.
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом подання до суду квитанції про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн., вказану суму судового збору перерахувати на:
- Отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський р-н/22030101
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923
- Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
- Код банку отримувача (МФО) 899998
- Рахунок отримувача UA928999980000034310206084032
- Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Окрім того, суд зазначає, що позивач просить скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації №290/А-2016 від 16.05.2016 року про надання земельної ділянки, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, приватному підприємству «Південьпарксервіс» в оренду строком на 49 років», проте, оскаржує вказане розпорядження лише у листопаді 2019 року, через 3 роки і 6 місяців.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАСУ), у цій статті містяться терміни “дізналася” та “повинна була дізнатися”, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із вимогою про скасування розпорядження голови обласної державної адміністрації №290/А-2016 від 16.05.2016 року, відтак, суд зазначає про необхідність надання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАСУ), у цій статті містяться терміни “дізналася” та “повинна була дізнатися”, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач на протязі більше 3 років не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
“Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.”
Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В свою чергу суд звертає увагу позивача на обов'язок визначений приписами ч. 6 ст. 161 КАС України, а саме:
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Приписами частини 13 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 122, 123, 160-161, 169, 171, 256, 294 КАС України, суд,
Заяву про уточнення позовних вимог за вх. №43529/19 від 20.11.2019 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «Товариство «Восток» до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа: приватне підприємство «Південьпарксервіс» про визнання протиправними дій, зобов'язання вирішити питання та скасування розпорядження - залишити без руху.
Надати Громадській організації «Товариство «Восток» 5-ти денний строк для усунення недоліків адміністративного позову з дня отримання повного тексту ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.