Справа № 815/6931/16
12 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Орленко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу №1290о/с від 15.11.2016р., поновлення на посаді слідчого Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. було відмовлено у задоволенні зазначеного адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р.- без змін.
Постановою Верховного Суду від 10.07.2019р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
03.09.2019р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Танцюри К.О.
Ухвалою суду 06.09.2019р. прийнято до провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що 15.11.2016р. її було звільнено зі служби в Національній поліції України у зв'язку із скороченням штату та що звільненню передувала інформація з боку керівництва про скорочення штатів і позивача було попереджено про таке за два місяці. Позивач вказала, що у відділі кадрів ГУНП в Одеській області їй було запропоновано написати рапорт про звільнення, посилаючись на те, що це є обов'язковим при скороченні штату, що було нею зроблено. ОСОБА_1 зазначила, що після отримання наказу про звільнення їй стало відомо, що ніякого скорочення штату не було і вона зрозуміла, що її звільнення з посади було проведено без дотримання вимог чинного законодавства. На думку позивача, причиною її звільнення зі служби в поліції стало упереджене ставлення керівництва Київського відділу поліції в місті Одесі Головного ГУНП в Одеській області.
Позивач підтримала позовні вимоги у судовому засіданні та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов, з урахуванням пояснень на позовну заяву від 16.10.2019р., зазначивши, що 02.09.2016р. Національною поліцією України видано наказ № 788 дск “Про організаційно штатні зміни в ГУНП в Одеській області”. 16.09.2016 р. ГУНП в Одеській області видано наказ № 2244 дск “Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області” та 16.09.2016р. слідчий Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 В. була ознайомлена з наказом Національної поліції України № 788 дск від 02.09.2016 р. та з наказом ГУНП в Одеській області № 2244 дск від 16.09.2016. Крім того, ОСОБА_1 16.09.2016р. була повідомлена про наступне звільнення не раніше ніж за два місяці на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію України” під підпис. Відповідач зазначив, що 09.11.2016 р. ОСОБА_1 особисто подала до канцелярії управління кадрового забезпечення рапорт на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУНП в Одеській області Могили В.С. про звільнення зі служби в Національній поліції України за п.4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів) Закону України “Про Національну поліцію” з 16.11.2016 р., в якому також зазначила, що на звільненні наполягає, від проходження військово-лікарської комісії відмовляється, зазначений рапорт було зареєстровано в канцелярії УКЗ ГУНП в Одеській області 09.11.2016р. Відповідач зазначав, що підставою для видання вказаного наказу слугував рапорт ОСОБА_1 від 09.11.2016р., відповідне подання начальника Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 28.10.2016р. та попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 з 16.09.2016 року та відповідно під час звільнення позивача з посади ГУНП в Одеській області, на думку представника відповідача, не було порушено норм чинного законодавства України та прав і інтересів ОСОБА_1 .
Представник третьої особи повідомлявся про день та час слухання справи, однак у судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 07.11.2001р. по 06.11.2015 р., з 07.11.2015 р. працювала на посаді слідчого Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, про що свідчить трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с. 6).
02.09.2016р. Національною поліцією України видано наказ №788 дск “Про організаційно штатні зміни в ГУНП в Одеській області”.
16.09.2016 р. ГУНП в Одеській області видано наказ № 2244 дск “Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області”(а.с.118).
16.09.2016 року позивача було ознайомлено із наказами Національної поліції України № 788 дск від 02.09.2016 року «Про організаційно штатні зміни в ГУНП в Одеській області” та з наказом ГУНП в Одеській області № 2244 дск від 16.09.2016 “Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області”, а також про наступне звільнення не раніше ніж за два місяці на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію України” та про неможливість працевлаштування в ГУНП в Одеській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності органів і підрозділів Національної поліції України та ГУНП в Одеській області (а.с.45).
09.11.2016 року ОСОБА_1 особисто подала до канцелярії УКЗ рапорт на імя тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУНП в Одеській області Могили В.С. про звільнення зі служби в Національній поліції за п. 4 ч.1 ст.77 (у зв'язку із скороченням штатів) Закону України “Про Національну поліцію” з 16.11.2016 р., в якому також зазначила, що рішення про звільнення прийнято остаточно та на звільненні наполягає, від проходження військово-лікарської комісії відмовляється (а.с. 41).
15.11.2016р. наказом ГУНП в Одеській області №1290о/с позивача було звільнено з посади слідчого Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 16.11.2016р. на підставі п. 4 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію України” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Підставою для прийняття зазначеного наказу стали: рапорт ОСОБА_1 від 09.11.2016р., подання начальника Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 28.10.2016р. та попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 з 16.09.2016 р. (а.с. 133).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII, ч.1 ст.77 якого визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Відповідно до абз.4 п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.
Частина 1 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Згідно із ч.2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Частина 3 статті 68 Закону № 580-VIII передбачає, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Частиною 5 ст. 68 Закону № 580-VIII встанолено переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Згідно із ч. 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до п. 1-3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Водночас, статтею 49-2 КЗпП визначено порядок вивільнення працівників. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Як зазначалось судом, 02.09.2016р. Національною поліцією України видано наказ №788 дск “Про організаційно штатні зміни в ГУНП в Одеській області”.
Разом з тим, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016р. №2244дск «про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області», відповідно до ст.15 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу Національної поліції України від 02.09.2016р. №788 дск, оголошено штати Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с.118).
Як встановлено судом під час з'ясування офіційних обставин справи та підтверджується витягом з тимчасового штату станом на 01.09.2016р. та витягом зі штату станом на 31.12.2016р., у Київському відділі поліції м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області скорочено кількість слідчих з 35 до 10 посад слідчих (а.с.120-132).
Таким чином, на час звільнення позивача з посади слідчого Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області відбувалося скорочення штатів.
При цьому, судом встановлено, що 16.09.2019р. ОСОБА_1 було ознайомлено із наказами Національної поліції України №788 дск від 02.09.2016 року «Про організаційно штатні зміни в ГУНП в Одеській області” та ГУНП в Одеській області № 2244 дск від 16.09.2016 “Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Одеській області”, а також про наступне звільнення не раніше ніж за два місяці на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію України” , про що свідчать підписи позивача на відповідних попередженнях (а.с.45).
Разом з тим, судом встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стали її рапорт від 09.11.2016р. про звільнення з займаної посади, поданий за наслідками ознайомлення із попередженням про наступне звільнення ОСОБА_1 від 16.09.2016р. та подане на підставі вказаного рапорту подання начальника Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 28.10.2016р. про звільнення ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2016р., тобто до спливу встановленого згідно попередження про наступне звільнення від 16.09.2016р. двомісячного строку, ОСОБА_1 особисто подала до канцелярії УКЗ рапорт на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про звільнення зі служби в Національній поліції за п. 4 ч. 1 ст.77 (у зв'язку із скороченням штатів) Закону України “Про Національну поліцію” з 16.11.2016 р., в якому також зазначила, що на звільненні наполягає, від проходження військово-лікарської комісії відмовилась (а.с. 41). Зазначене позивач підтвердила у ході судового засідання. Доказів того, що при написанні вказаного рапорту на позивача чинився тиск не зазначено та до суду не надано.
Станом на момент звільнення позивача з посади стаж роботи позивача в ОВС та Національній поліції України становив 15 років 09 днів, позивач була матір'ю двох неповнолітніх, на той час, дітей, що відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України, могло стати перевагою у залишенні на роботі.
Однак, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції України за п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів) Закону України “Про Національну поліцію” з 16.11.2016р., позивач фактично відмовилась від наявних в неї переваг у залишенні на роботі, передбаченого КЗпП та відповідно у відповідача не було підстав для пропонування іншої роботи особі, яка звернулась із рапортом про її звільнення.
При цьому, при прийнятті рішення суд враховує, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на відкликання рапорту, про що свідчить довідка УКЗ ГУНП в Одеській області від 09.10.2019р.(а.с.235) та не заперечувалось позивачем, а посилання позивача на те, що її ввели в оману та жодного скорочення штатів не мало місце спростовується вищевикладеними встановленими судом обставинами справи.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що наказ ГУНП в Одеській області №1290о/с від 15.11.2016р. про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 16.11.2016р., є обгрунтованим та скасуванню не підлягає.
Поряд з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки дані вимоги є похідними від заявлених позивачем позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, у задоволенні якої судом відмовлено з вищенаведених підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 22.11.2019р.
Суддя К.О. Танцюра
.