22 листопада 2019 р. № 400/3316/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030 Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зобов'язання скасувати арешт на ? частку квартири АДРЕСА_2 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 9334804 від 10.12.2009 року.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що про накладення арешту на майно дізнався 30.09.2019 після отримання відповіді відповідача від 25.09.2019 року, матеріалів виконавчого провадження не отримував, скасувати арешт відповідач самостійно відмовився.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки арешт на майно накладено правомірно, виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач 14.11.2019 надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
У Центральному відділі Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснювалось виконавче провадження № 10201142 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 1-1-194, виданого 27.04.2009 Центральним районним судом м. Миколаєва про конфіскацію ? частки майна ОСОБА_1 . Вказане виконавче провадження було відкрито 29.05.2009 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо, на підставі постанови б/н від 10.12.2009 року старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС ММУЮ Дорошенко К.С. зареєстровано обтяження 10.12.2009 року за № 9334804 - арешт нерухомого майна - квартира, частка кв АДРЕСА_3 4 АДРЕСА_4 .
Відповідач надав суду копії постанови ВП № 13062209 від 15.10.2019 про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, якою накладено арешт на частку квартири АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_1 .
Також до відзиву відповідач залучив постанову ВП № 13062209 від 22.05.2012 про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно. а саме: ? частки квартири за адресою АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_2
28.05.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV (в редакції чинній на момент прийняття постанови) - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно зі ст.57 Закону України № 1404-VIII “Про виконавче провадження”, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Позивач у позовній заяві зазначає, що жодну постанову про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження не отримував.
Доказів на спростування твердження позивача, відповідач суду не надав, як і не надав копії постанови від 10.12.2009 року.
У відзиві відповідач зазначив, що згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення виконавче провадження ВП № 10201142 знищено, а копії постанов виконавчого провадження надані за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Проте у відзиві міститься копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 13062209 від 22.05.2012 року.
Законом України “Про виконавче провадження” № 606 в редакцій, чинній на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, не передбачена можливість зняття арешту з майна боржника державним виконавцем у разі повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання, оскільки п. 5 ст. 47 вищезазначеного Закону передбачає право стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону ( цією статтею передбачено строк пред'явлення 1 рік).
Відповідач не надав суду доказів повторного звернення державних органів із виконавчим листом про конфіскацію ? частки майна позивача. Таким чином, строк для пред'явлення виконавчого документа на виконання повторно закінчився 28.05.2015 року, правові підстави для продовження арешту майна позивача відсутні. Станом на день розгляду справи жодного виконавчого провадження щодо позивача в провадженні Центрального відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області не перебуває.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України “ Про виконавче провадження” № 1404, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.2,5 ст.59 Закону України № 1404).
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме свідчить, що на майно позивача накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ Дорошенко К.С. від 10.12.2009 б/н про арешт майна боржника № обтяження 9334804.
Проте, відповідач відповідної постанови державного виконавця про арешт майна ОСОБА_1 від 10.12.2009 року суду не надав.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Існування арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст.41 Конституції України) та є порушенням ст.1 Першого протоколу(право власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності, тому суд вважає за можливе скасувати арешт на майно позивача, накладений державним виконавцем постановою від 10.12.2009 року б/н.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центрального відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 35065742) задовольнити.
2. Скасувати арешт на майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - ? частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , накладений постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС ММУЮ Дорошенко К.С. б/н від 10.12.2009, номер обтяження 9334804 від 01.11.2012.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1503638518.1 від 23.10.2019 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т.О. Гордієнко