21 листопада 2019 року 18:11Справа № 280/4306/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників
позивача Ващаєва С.В.
відповідача Штабовенка Д.В., Губорєва К.С.
третьої особи ОСОБА_1 Ю.О.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ»
до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08»
про визнання протиправними та скасування постанов,
03.09.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ» (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 06.08.2019 у виконавчому провадженні №59728306 про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 539 426,38 грн.;
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 06.08.2019 у виконавчому провадженні №59728306 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у сумі 539 426,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТАВРІЯ» посилається на те, що у провадженні відповідача перебуває зведене виконавче провадження №59729778 із виконання рішення Господарського суду Запорізької області про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості у розмірі 5 404 263,78 грн. Вказує, що позивач не був присутнім у судовому засіданні при винесенні даного рішення, а про його існування дізнався після арешту рахунків приватним виконавцем. Також, до 21.08.2019 позивач не був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження. Разом із тим, 21.08.2019, до ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, позивач самостійно з власного рахунку перерахував на рахунок третьої особи 5 000 000,00 грн. За таких обставин наполягає на тому, що відповідач за вказаним виконавчим провадженням частково здійснив примусове виконання рішення, перерахувавши третій особі 404 263,78 грн. Із посиланням на Закон України «Про виконавче провадження», п. 19 Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 вказує, що виконавець має право на основну винагороду у розмірі 10% від фактично стягнутої ним суми - 404 263,78 грн. Крім того, вважає постанову відповідача про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 539 426,38 грн. такою, що винесена передчасно. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 09.09.2019, у зв'язку з невідповідністю позову вимогам статей 160, 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.10.2019 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви. В межах встановленого строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4306/19 та призначено судове засідання на 11.11.2019.
08.11.2019 від представника позивача до суду надійшло заперечення (вх. №46733) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання (вх. №46744) про залучення доказів до матеріалів справи, заява про збільшення позовних вимог (вх. №46746), заява на виконання вимог статей 47, 79 КАС України (вх. №46944).
11.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №47038), у якому він заперечив проти його задоволення та зазначив що, основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута. Також вказує, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, одночасно із прийняттям якої виконавець має право винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди, що узгоджується із приписами Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні позову просить відмовити, а також просить покласти на ТОВ «ТАВРІЯ» витрати відповідача, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 2 000,00 грн.
Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечила, про що зазначила у поясненнях (вх. від 11.11.2019 №46998) та зауважила, що позивач був обізнаний про наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08», що підтверджується відповідним листуванням. Крім того, основну винагороду стягнуто виконавцем після відкриття виконавчого провадження, в період примусового виконання рішення суду, та така винагорода не перевищує 10% від стягнутої суми, тому її стягнення є правомірним.
Протокольною ухвалою суду від 11.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження; долучено до матеріалів справи надані позивачем документи.
Ухвалою суду від 11.09.2019 заяву ТОВ «ТАВРІЯ» про збільшення позовних вимог повернуто заявнику.
Ухвалою суду від 11.09.2019, за клопотанням представників сторін, провадження у справі зупинено до 20.11.2019.
Ухвалою суду від 20.11.2019 поновлено провадження у справі.
19.11.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №48633).
20.11.2019 від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. №48650) у розмірі 3 000,00 грн.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».
У судовому засіданні 20.11.2019 судом проголошується повне судове рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності,-
26.07.2019 Господарським судом Запорізької області, на виконання рішення від 18.06.2019 у справі №908/975/19 видано наказ про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 4 050 000,00 грн. суми попередньої оплати, 1 108 759,30 грн. - 23% річних, 155 786,30 грн. пені та 79 718,18 грн. витрат зі сплати судового збору.
06.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» подано приватному виконавцю ОСОБА_2 заяву про примусове виконання рішення, до якого додано оригінал виконавчого документа.
06.08.2019 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59728306 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.07.2019 №908/975/19 на загальну суму 5 394 263,78 грн. В пункті 3 постанови зазначено: «Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, але не більше за суму 539 426,38 гривень».
В цей же день у межах даного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 248,00 грн. та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 539 426,38 грн.
Вказані постанови направлено позивачу засобами поштового зв'язку та отримано його уповноваженим представником 22.08.2019.
06.08.2019 відповідачем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №59728306, якою об'єднано виконавчі провадження №59722899, №59728306.
06.08.2019 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у АТ «ОЩАДБАНК» та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
08.08.2019 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у АТ «ПРОМКРЕДИТ БАНК», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «УКРСОЦБАНК».
Також, до банківських установ приватним виконавцем направлено платіжні вимоги від 08.08.2019 №59729778/1, №59729778/2, №59729778/3, №59729778/4, №59729778/5, №59729778/6, №59729778/7, №59729778/8, №59729778/9 про стягнення з ТОВ «ТАВРІЯ» коштів у сумі 5 945 711,16 грн.
12.08.2019 приватним виконавцем Сколибогом О.С. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «ТАВРІЯ».
12.08.2019 відповідачем направлено запит до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про надання інформації щодо наявності у позивача будь-якого майна, транспортних засобів, обладнання підвищеної небезпеки, технологічних транспортних засобів.
13.08.2019 відповідачем сформовано вимоги приватного виконавця про надання інформації про земельні ділянки, які орендує позивач та про надання переліку майна, яке належить позивачу.
19.08.2019 відповідачем сформовано вимоги приватного виконавця до КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» та Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області про надання інформації та підтверджуючих документів.
20.08.2019 відповідачем здійснено виїзд за адресою реєстрації позивача, що підтверджується актом від 20.08.2019.
21.08.2019 відповідачем сформовано вимогу приватного виконавця, якою від позивача вимагається надати відповідачу для проведення опису та арешту транспортні засоби згідно переліку.
21.08.2019 ТОВ «ТАВРІЯ» платіжним дорученням №1580 сплачено на користь ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 5 000 000,00 грн., призначення платежу: сплата основного боргу, пені та відсотків на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 по справі №908/975/19.
28.08.2019 відповідачем винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, якою виконавче провадження №59728306 виведено із зведеного виконавчого провадження №59729778.
28.08.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1 673,00 грн.
В цей же день відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59728306 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі.
02.09.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів - основної винагороди приватного виконавця, оскільки вищевказану суму сплачено ним самостійно, проте листом від 16.09.2019 №3103 у поверненні коштів відмовлено.
Не погоджуючись із постановою відповідача від 06.08.2019 у виконавчому провадженні №59728306 про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 539 426,38 грн. та постановою відповідача від 06.08.2019 у виконавчому провадженні №59728306 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у сумі 539 426,38 грн., ТОВ «ТАВРІЯ» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Нормами пункту 1 частини 1, частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
В силу положень частини 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Так, частина 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, Закону № 2475-VIII від 03.07.2018, яка діяла на момент винесення спірних у цій справі постанов) визначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, за правилами, встановленими частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця розраховуються та стягуються не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.
Вказані положення узгоджуються із частиною четвертою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до якої основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Водночас пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
За визначенням абзацу 1 пункту 4 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Також, окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції №512 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
У свою чергу, пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Наведені положення Інструкції №512 не суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження». Так, за змістом ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Натомість стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди приватного виконавця.
При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, а отже фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця (наведена правова позиція щодо порядку стягнення виконавчого збору узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.03.2019 у справі № 812/1413/17).
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що приватним виконавцем Сколибогом О.С. 06.08.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59728306 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.07.2019 №908/975/19 на загальну суму 5 394 263,78 грн., в пункті 3 якої зазначено: «Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, але не більше за суму 539 426,38 гривень». В цей же день у межах даного виконавчого провадження відповідачем також винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 539 426,38 грн., тобто 10% суми, що підлягала примусовому стягненню.
В ході здійснення виконавчого провадження №59728306 приватним виконавцем вжито ряд заходів для примусового виконання рішення суду, що призвело до повного його виконання та, відповідно, закриття провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Кошти, які ТОВ «ТАВРІЯ» перераховано стягувачу на підставі платіжного доручення від 21.08.2019 №1580, сплачено позивачем після відкриття виконавчого провадження №59728306, тобто в процесі примусового виконання рішення суду.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на положення п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, оскільки при винесенні оскаржуваних постанов приватний виконавець діяв на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно тверджень позивача про необізнаність про рішення Господарського суду Запорізької області та відкрите виконавче провадження №59728306, що свідчить про самостійне виконання рішення суду і відсутність підстав для стягнення основної винагороди слід зазначити наступне.
За правилами, встановленими частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже самостійне виконання рішення після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, не залежно від обізнаності про неї боржника, не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору (основної винагороди).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про правомірність постанови приватного виконавця Сколибога О.С. від 06.08.2019 у виконавчому провадженні №59728306 про стягнення з ТОВ «ТАВРІЯ» основної винагороди у сумі 539 426,38 грн. та постанови приватного виконавця Сколибога О.С. від 06.08.2019 у виконавчому провадженні №59728306 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у сумі 539 426,38 грн., та про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За визначенням пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
В свою чергу, оскільки в межах даного спору, при винесенні оскаржуваних постанов, приватний виконавець Сколибог О.С. здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі Закону України «Про виконавче провадження», тобто фактично прирівняний до суб'єкта владних повноважень, витрати на правничу допомогу адвоката стягненню на його користь не підлягають.
Також, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, не підлягають стягненню судові витрати на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ» - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та проголошено у повному обсязі 21.11.2019.
Суддя Ю.П. Бойченко