05 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/952/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представники - Азьома Ю.М., Соскіда Ю.Ю.,
відповідача: Закарпатська митниця ДФС, представник - Максименко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів та рішення про коригування митної вартості, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 15 листопада 2019 року.
Позовна заява мотивована тим, що 03.05.2019 року на митну територію України, з метою митного оформлення було ввезено та доставлено в зону митного контролю транспортний засіб Volkswagen Passat 2015 року належний позивачу ОСОБА_1
08.05.2019 року позивачем було подано вищезгаданий автомобіль для митного оформлення, надавши необхідні документи: договір купівлі - продажу №166 від 02.05.2019 року (рахунок-фактура - інвойс); акт про проведення огляду UA305060/2019/004525 від 03.05.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 02.05.2019 року; калькуляція транспортних витрат копія митної декларації країни відправлення MRN 19DE493005419560Е4 від 02.05.2019 року; митна декларація UA305160.2019.022083 від 10.05.2019 року, в якій декларантом заявлено митну вартість.
Однак, Закарпатською митницею ДФС, незважаючи на достовірні відомості наданих документів, протиправно було складено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00032 від 11.05.2019 року, якою відмовлено у митному оформленні зазначеного автомобіля, та протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.05.2019 №UA305000/2019/000082/2, яким визначено митну вартість вказаного транспортного засобу за шостим (резервним) методом, з урахуванням витрат на транспортування, яка склала 13500,00 євро.
З вказаним рішення позивач не погоджується, та зазначає, що приймаючи рішення про відмову в митному оформленні вказаного транспортного засобу та рішення про коригування його митної вартості, відповідачем не було проведено процедури консультацій між органом доходів і зборів та позивачем, як декларантом, з метою визначення підстав вартості, та не було надано декларанту, письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість в 8800 євро, не може бути визнана, та письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості. Підстави здійснення такого корегування митної вартості автомобіля вважає надуманими.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із правомірністю оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару з огляду на те, що декларантом, було подано до митного оформлення митну декларацію №UA305160/2019/022083 на товар - легковий автомобіль Volkswagen Passat 2015 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , з метою випуску його у вільний обіг. У вказаній декларації була зазначена фактурна вартість у розмірі 8800 євро, а також заявлена за першим (основним) методом декларантом митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат (100 євро) у розмірі 263172,48 грн.
Під час прийняття митної декларації до митного оформлення, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в програмному забезпеченні АСМО "Інспектор" для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_2 згенеровано числовий індикатор вартості на рівні 13350,00 євро.
В рамках виконання митних формальностей, генерованих АСАУР, посадовою особою, що здійснювала митне оформлення направлено електронний запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару.
За результатами розгляду запиту, з урахуванням поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за митну вартість ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити позивачу в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 03 травня 2019 року, на митну територію України, з метою митного оформлення позивачем ОСОБА_1 було ввезено та доставлено в зону митного контролю транспортний засіб Volkswagen Passat 2015 року, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 з об'ємом двигуна 1968 куб.см., 212500 км. пробіг, коробка передач та зчеплення пошкоджені.
10 травня 2019 року декларантом ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію № UA305160/2019/022451, на вищезгаданий транспортний засіб з метою випуску його у вільний обіг (а.с.27).
Як вбачається із матеріалів справи, декларантом, для підтвердження митної вартості товару для митного оформлення надано наступні документи: договір купівлі/рахунок-фактура (інвойс) №166 від 02.05.2019 року, де зазначена вартість 8800 євро, оплата готівкою, стан автомобіля, пробіг; акт про проведення огляду UA305060/2019/004525 від 03.05.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 02.05.2019 року; калькуляція транспортних витрат від 10.05.2019 року, договір про надання послуг митного брокера №288/19 від 03.05.2019 року, копія митної декларації країни відправлення №MRN 19DE493005419560Е4 від 02.05.2019 року; митна декларація UA305160.2019.022083 від 10.05.2019 року.
А вже 11 травня 2019 року Закарпатською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA305000/2019/000082/2, згідно якого заявлена декларантом за першим (основним) методом митна вартість транспортного засобу марки Volkswagen Passat 2015 р.в., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 у розмірі 8950,00 євро не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю з ціновою інформацією, наявною у митного органу, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_2 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 13350,00 євро. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю у митного органу відповідної цінової інформації, а саме: згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_2 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 13350,00 євро.
При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взято цінову інформацію згенеровану автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_2 та калькуляції транспортних витрат б/н від 10.05.2019 року (100 євро та витрати на страхування - 50 євро).
Отже, митну вартість товару "Легковий автомобіль Volkswagen Passat 2015р.в., (VIN-код НОМЕР_2 )", 212500 км. пробіг, коробка передач та зчеплення пошкоджені, було визначено за шостим (резервним) методом з урахуванням витрат на транспортування в розмірі 13350,00 євро + 100,00 євро + 50,00 євро = 13500,00 євро (а.с.15-16).
Також Закарпатською митницею ДФС сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00032 (а.с.14).
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України) та іншими законами України.
За приписами частини першої статті 246 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч.1 ст. 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК).
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст. 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст. 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно із ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
В ст.53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).
Згідно із п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA305160/2019/022451 від 10.05.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, зокрема, договір/рахунок-фактуру (інвойс) № 166 від 02.05.2019 року, у якому зазначено пробіг 212500 км., коробка та счеплення поребують ремонту та те, що позивачем було здійснено оплату готівкою у розмірі 8800,00 євро, що підтверджує митну вартість транспортного засобу. (а.с. 19-20).
Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.
Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу із витребуванням перед цим документів, які слід подати для підтвердження митної вартості товару (а саме: за наявності, платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару, інші документи, за бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість товару) суд не може розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржених рішень.
Оскільки договір/рахунок в якому міститься інформація про здійснену оплату за придбаний автомобіль було надано митному органу разом з митною декларацією для митного оформлення, інших документів, які б підтверджували заявлену митну вартість авто і не могло бути.
Як уже зазначено, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст. 52 МК України).
Відповідно до ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.
Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч. 3 ст.54 МК України).
При цьому в ч. 6 ст.54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, судом встановлено, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд звертає увагу, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вимоги ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності наявні в поданих декларантом документах.
Разом із тим декларантом позивача під час здійснення митного оформлення подано всі необхідні та достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля.
Відповідно до пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого Закарпатською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів.
Зазначені висновки узгоджуються із викладеними у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року справа № 809/278/17.
Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору/рахунку-фактури (інвойс) № 166 від 02.05.2019 року, в тому числі не навів жодних обставин з посиланням на подані декларантом для митного оформлення документи у яких заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Оскаржуване Рішення ґрунтується лише на інформації, отриманій у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР якою до вказаного ТЗ згенеровано ідентифікатор ризику по вартості 13350 євро.
Водночас, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 19 лютого 2019 року в справі №805/2713/16-а.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіривши оскаржені рішення відповідача з урахуванням та відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, з урахуванням доводів позовної заяви, встановив що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 13500,00 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом заміссть документально підтвердженої та сплаченої в розмірі 8800 євро.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 31.07.2008 року по справі "Дружстевні Заложна Пріа та інші проти Чеської Республіки", висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржених рішень, у той час як встановлені та досліджені судом у даній справі докази вказують на їх необґрунтованість та незаконність.
З огляду на вищенаведене, беручи до уваги документи, що містяться в матеріалах справи та з огляду на те, що позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості і навів належні та допустимі докази неправомірності такого суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищенаведеного, в силу ст. 139 КАС України, слід стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів та рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Закарпатської митниці ДФС №UA305000/2019/00032 від 11.05.2019р.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA305000/2019/000082/2 від 11.05.2019р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39515893) судові витрати у розмірі 1536,80 грн. (тисячу п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк