22 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10524/19
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області, Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області, а саме: рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області від 28.03.2019 згідно з витягу із протоколу селищної ради від 28.03.2019 №03, щодо відмови у звільненні від плати за соціальне обслуговування;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення про звільнення позивача від плати за соціальне обслуговування у відповідності до діючого законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є інвалідом 2 групи та знаходиться на обліку у секторі охорони здоров'я та соціальної сфери виконавчого комітету селищної ради. Територіальний центр надає їй соціальні послуги на платній основі на підставі договору про надання соціальних послуг від 02.01.2019.
Проте, позивач звернулась до Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області із заявою про надання їй таких соціальних послуг безоплатно як особі, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії на підставі п.27 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В свою чергу, відповідачем відмовлено позивачу у звільненні від плати за соціальне обслуговування. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного із проведенням підготовчого судового засідання та викликом сторін на 25 жовтня 2019 року об 11:30.
Через відділ документального забезпечення суду 04 жовтня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов №755 від 02.10.2019. В обґрунтування відзиву зазначив, що з 2010 року по сьогоднішній час позивач перебуває у секторі охорони здоров'я та соціальної сфери виконавчого комітету селищної ради на платному соціально - побутовому обслуговуванні, про що між позивачем та сектором укладено договір про надання соціальних послуг від 02.01.2019. В свою чергу, ОСОБА_1 , звернулась до селищної ради із заявою про звільнення її від плати за надання соціальних послуг, проте їй було відмовлено з урахуванням вимог пункту 6 Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1417, зокрема вказано, що позивач як пенсіонер, який потребує соціальних послуг догляду вдома і має дітей не пенсійного віку, не може користуватися цією послугою безплатно. Що стосується посилання позивача на пункт 27 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то вказаною нормою не передбачено безоплатне соціальне обслуговування (а.с.25-27).
Через відділ документального забезпечення суду 08 жовтня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначила, що з 2006 року по 2009 рік перебувала на безоплатному соціальному обслуговуванні. В свою чергу, з 2009 року по даний час позивач перебуває на соціальному обслуговуванні на підставі договору (а.с.30).
В підготовче судове засідання 25 жовтня 2019 року об 11:30 з'явилась позивач, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Судом в порядку ст. 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження, про що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 25 жовтня 2019 року.
Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача виконавчий комітет Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області.
Через відділ документального забезпечення суду 20 листопада 2019 року надійшов відзив виконавчого комітету Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області №899 від 18.11.2019. В обґрунтування якого зазначено, що на засіданні виконавчого комітету селищної ради від 28.03.2019 було розглянуто заяву ОСОБА_1 про звільнення її від плати за соціальне обслуговування, однак члени виконавчого комітету не прийняли рішення про звільнення позивача від плати за соціальне обслуговування, оскільки відповідно до пункту 6 Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання Структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.09 №1417 - територіальний центр забезпечує безоплатне, в обсягах, визначених державними стандартами, соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше чотирьох місяців), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, що мають забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку або визнані інвалідами в установленому порядку. А оскільки позивач не відноситься до жодної з категорій вказаних осіб, то відсутні для надання соціальних послуг безкоштовно.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з аварією на ЧАЕС, про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК № 039634 (а.с.8) та відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською облдержадміністрацією 25.10.2007, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с.4).
На підставі наказу селищного голови від 01.02.2019 №2 між ОСОБА_1 та Сектором охорони здоров'я та соціальної сфери (надання соціальних послуг) укладено договір про надання соціальних послуг сектором охорони здоров'я та соціальної сфери Лугинського району в особі селищного голови Мельника П.І. (а.с.11-12).
Відповідно до п.2.1 вказаного вище договору сектор охорони здоров'я та соціальної сфери надає соціальні послуги позивачу на платній основі.
В свою чергу, позивач звернулась до Лугинської селищної ради із заявою про надання соціальних послуг безоплатно на підставі п.27 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до витягу із протоколу виконавчого комітету Лугинської селищної ради від 28.03.2019 №03 заяву ОСОБА_1 про звільнення від плати за соціальне обслуговування розглянуто, проте позитивного рішення не прийнято (а.с.10).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач за захистом своїх прав звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі статтею 4 Закону №875-XII діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров'я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Згідно зі статтею 36 Закону №875-XII матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах закріплені Законом України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 № 2671-VIII (далі - Закон № 2671-VIII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2671-VIII соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей:
1) профілактика складних життєвих обставин;
2) подолання складних життєвих обставин;
3) мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.
Отримувач соціальних послуг має право на отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених законодавством про соціальні послуги та договором про надання соціальних послуг (п.1 ч.1 ст.12 Закону № 2671-VIII ).
Відповідно до ст.13 Закону № 2671-VIII надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.
До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у частині першій статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.
Статтею 7 Закону України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 № 966-IV (який діяв на момент укладення договору про надання соціальних послуг, далі - Закон -№ 966-IV) було передбачено, що суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються: - громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.
Порядок прийняття громадян на соціальне обслуговування визначається постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 №1417, яка розроблялася на виконання Закону № 966-IV.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 №1417 "Про деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" (далі - Постанова №1417) на надання соціальних послуг в територіальному центрі мають право: громадяни похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які нездатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ; громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей - інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім'ї.
Відповідно до пункту 6 Постанови №1417 територіальний центр забезпечує безоплатне в обсягах, визначених державними стандартами, надання соціальних послуг:
- громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в установленому порядку;
- громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім'ї.
Для окремих структурних підрозділів територіального центру можуть передбачатись особливі умови здійснення безоплатного надання соціальних послуг.
Згідно посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_2 позивача віднесено до 1 категорії (а.с.4).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до положень ст.17 Закону №796-XII Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, освіти і науки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації організують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб.
Розділом ІV Закону №796-XII також передбачені компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 27 статті 20 Закону №796-XII передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги позачергове влаштування в заклади соціального захисту, а також на обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо хворий не має близьких родичів, які проживають з ним. У разі неможливості організації такого обслуговування закладами соціального захисту відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за хворим.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що для обслуговування службами соціального захисту вдома мають право особи, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесені до 1 категорії, які потребують постійного стороннього догляду, нездатні до самообслуговування та не мають близьких родичів, які проживають з ним.
У відзиві на адміністративний позов та у листі №279 від 03.04.2019 відповідач відмовляючи у безоплатному соціально-побутовому обслуговуванні посилається на той факт, що ОСОБА_1 має працездатних дітей, які повинні забезпечити їй догляд (а.с.14).
В свою чергу, відповідно до довідки від 02.08.2019 №879, виданої виконавчим комітетом Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області ОСОБА_1 дійсно зареєстрована і проживає одна в АДРЕСА_1 (а.с.13). Тобто, відповідно до наданої інформації, з нею не проживають близькі родичі.
Позивач у судовому засіданні підтвердила, що проживає сама, її діти проживають окремо.
З медичного заключення Лугинської ЛЛК від 05 квітня 2019 року встановлено, ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку в Лугинському ЦПМСД, по стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування (а.с.9).
Таким чином, з наведеного вище встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, потребує постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування та не має близьких родичів, які проживають з нею, тобто підпадає під дію п.27 ст. 20 Закону №796-XII.
Суд критично оцінює твердження відповідача, що вказаною нормою не передбачено надання безоплатного обслуговування службами соціального захисту, оскільки це є гарантована державою компенсація та пільга, яка не може надаватись на платній основі. Крім того, слід врахувати, що п.27 ст.20 Закону №796-XII передбачено, що у разі неможливості організації такого обслуговування закладами соціального захисту відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за хворим. Це додатково свідчить, що обслуговування службами соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії здійснюється на безоплатній основі.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність факту порушення прав позивача, за захистом яких остання звернулась, так як матеріалами справи підтверджується, що відповідач при прийнятті рішення про відмову у звільненні від плати на соціальне обслуговування діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про скасування рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради, оформленого протоколом №03 від 28.03.2019 в частині пункту 6 щодо відмови в звільненні від плати за соціальне обслуговування є правомірними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області повторно розглянути звернення про звільнення позивача від плати за соціальне обслуговування у відповідності до діючого законодавства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 Постанови №1417 для забезпечення реалізації соціальної політики щодо надання соціальних послуг територіальний центр взаємодіє із структурними підрозділами органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.
Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (ч.1 ст.51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР).
Частиною 2 статті 52 вищевказаного закону передбачено, що виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Як раніше зазначалось, саме виконавчий комітет Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області прийняв рішення щодо відмови у звільненні від плати за соціальне обслуговування, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині у спосіб обраний позивачем.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Виконавчий комітет Лугинської селищної ради Лугинського району повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про звільнення її від плати за соціальне обслуговування у відповідності до діючого законодавства України із врахуванням висновків суду та встановлених обставин справи.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність не надання безоплатного соціального обслуговування, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області (вул. М.Грушевського, 2 А, смт. Лугини, Лугинський район, Житомирська область, 11301. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04346114), Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області (вул. М.Грушевського, 2 А, смт. Лугини, Лугинський район, Житомирська область, 11301, РНОКПП/ЄДРПОУ: 04346114) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області щодо відмови у звільненні від плати за соціальне обслуговування ОСОБА_1 , оформлене протоколом виконавчого комітету Лугинської селищної ради від 28.03.2019 №03, пункт 6.
Зобов'язати Виконавчий комітет Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про звільнення її від плати за соціальне обслуговування із врахуванням висновків суду та встановлених обставин справи та прийняти відповідне рішення.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 22 листопада 2019 року.
Суддя Л.А.Шуляк