Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про заміну сторони виконавчого провадження
22 листопада 2019 р. Справа №805/4374/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Христофорова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про заміну сторони виконавчого провадження, -
13 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26 лютого 2019 року, було задоволено касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» у справі № 805/4374/15-а, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позов ПрАТ «Азовзагальмаш» задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку від 17 травня 2015 року № Ю-53-11 зі сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 34 307 610,21 грн., зобов'язано СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ ДФС здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника.
Посилаючись на те, що стягувач у виконавчому провадженні з виконання вищевказаного судового рішення ПрАТ «Азовзагальмаш» виключений з переліку великих платників податків з 01 січня 2017 року та переведений на податковий облік до іншого контролюючого органу, а саме до Головного управління ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління), та з 2017 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не здійснюється податкове супроводження ПрАТ «Азовзагальмаш», заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ: 39440996) на Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, Маріупольське управління, Кальміуська ДПІ (Кальміуський район, м. Маріуполь) (ЄДРПОУ: 43142826).
Представник заявника Офісу ВПП ДФС, та учасники справи, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явились, їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду (ч. 2 ст. 379 КАС України). На підставі положень ч. 9 ст. 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження та матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2015 року №Ю-53-11 було відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 805/4374/15-а залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 805/4374/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26 лютого 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення яким позов Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та вчинення дій задоволений повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2015 року №Ю-53-11 зі сплати єдиного внеску у сумі 34'307'610,21 грн. та зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника.
Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі № 805/4374/15-а набрала законної сили з дати її прийняття - 26 лютого 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 805/4374/15-а, було задоволено заяву Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про заміну сторони виконавчого провадження, та замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 805/4374/15-а виданого Донецьким окружним адміністративним судом 07 серпня 2019 року на підставі постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26 лютого 2016 року, про визнання протиправною та скасування вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2015 року № Ю-53-11 зі сплати єдиного внеску у сумі 34'307'610,21 грн. та зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника, - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ: 39789047), його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ: 39440996).
Задовольняючи заяву ПрАТ «Азовзагальмаш» про заміну сторони виконавчого провадження, судом було встановлено, що згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 247 від 30 березня 2016 року «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Крім того згідно із представленим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС (ЄДРПОУ: 39789047), 03 вересня 2018 року був внесений запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку переведення платника податків на обслуговування до іншого контролюючого органу з причин, не пов'язаних зі зміною місцезнаходження такого платника.
З приводу наведеного суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VIII, у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
За приписами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15).
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб'єкта - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, або перехід повністю чи частково його функцій (адміністративної компетенції) до ГУ ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління, Кальміуська ДПІ (Кальміуський район, м. Маріуполь).
Інакше відсутність підстав публічного правонаступництва доводить неможливість його здійснення.
Доказів того, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби перебуває в процесі припинення або ліквідації, відповідно підстав правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 Цивільного кодексу України, - матеріали справи не містять.
Фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва також не відбулося, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Офісу ВПП ДФС до ГУ ДФС у Донецькій області.
Натомість, задовольняючи заяву ПрАТ «Азовзагальмаш» про заміну сторони виконавчого провадження, а саме з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ: 39789047), її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ: 39440996), судом в ухвалі від 27 вересня 2019 року було встановлено, що згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 247 від 30 березня 2016 року «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» первісний боржник у виконавчому провадженні Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Як на підставу для здійснення публічного правонаступництва, заявник, посилається на те, що з 2017 року ПрАТ «Азовзагальмаш» не є великим платником податків і не перебуває на обліку в Офісі ВПП ДФС, а переведений на податковий облік до іншого контролюючого органу, а саме до Головного управління ДПС у Донецькій області (Маріупольське управління).
Тобто в основу вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження покладені події, які відбулися з ПрАТ «Азовзагальмаш» (стягувачем у виконавчому провадженні), а не із суб'єктом владних повноважень - Офісом ВПП ДФС (боржником у виконавчому провадженні), діяльність і адміністративна компетенція, а відтак і зобов'язання якого не припинялися та до інших органів державної влади не переходили.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що у разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів. Обставини, з якими Закон № 1404-VIII і стаття 379 КАС України пов'язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні, відповідно органом, який має забезпечити виконання судового рішення та відновити права платника податків, є той, якого зобов'язано судовим рішенням, що набрало законної сили, вчинити певні дії.
Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 (провадження № К/9901/20481/19).
У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про відсутність на даний час у цій справі підстав для застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження, передбаченого статтею 379 КАС України, а тому відмовляє у задоволенні заяви Офісу ВПП ДФС про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 295, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала постановлена та підписана в порядку письмового провадження 22 листопада 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров