Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 листопада 2019 р. Справа№200/12970/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що рішеннями Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.09.2019 року № 4577 та від 15.10.2019 року № 5359 в задоволенні його заяв про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено з посиланням на недостатність пільгового стажу.
Вказані рішення вважав протиправними, оскільки в підтвердження стажу надав і трудову книжку, і інші необхідні документи, в тому числі уточнюючі довідки підприємств, де він працював, які неправомірно не були прийняті відповідачем до уваги.
У зв'язку з наведеним, вважаючи свої права порушеними, просив:
- скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.09.2019 року №4577 та від 15.10.2019 року №5359 про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи періоди з 11.07.1988 року по 13.07.1988 року, з 24.09.1988 року по 24.07.1989 року, з 10.08.1989 року по 04.10.1995 року, з 07.08.2013 року по 29.07.2014 року, з 30.07.2014 року по 02.09.2019 року з повним підземним робочим днем;
- зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути його заяву від 02.09.2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періодів роботи з 11.07.1988 року по 13.07.1988 року, з 24.09.1988 року по 24.07.1989 року, з 10.08.1989 року по 04.10.1995 року, з 07.08.2013 року по 29.07.2014 року, з 30.07.2014 року по 02.09.2019 року з повним підземним робочим днем.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу пенсії стало те, що позивач не мав необхідно стажу. Так відповідачем не прийнято надані позивачем довідки підприємств, які розташовані на непідконтрольній українській владі території і не перереєструвалися на території України. Вважав, що діяв правомірно, оскаржені рішення відповідають вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що 02.09.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (по списку №1).
Рішенням Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.09.2019 року №4577 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах» в призначенні такої пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Рішення мотивовано тим, що загальний стаж роботи заявника складає 30 років 6 місяці 12 днів, стаж роботи на пільгових умовах - відсутній.
Згідно з вказаним рішенням до пільгового стажу роботи не зараховано період з 06.08.2013 року по 31.05.2014 року у зв'язку з відсутністю інформації в індивідуальних відомостях про атестацію робочих місць.
Інші періоди роботи позивача в рішенні не аналізувалися і не досліджувалися.
Які періоди роботи позивача, крім зазначеного, не зараховані до пільгового стажу та з яких підстав у рішенні не зазначено.
При прийнятті рішення відповідачем були взяті до уваги наступні документи: заяву про призначення пенсії від 02.09.2019 року за № 4577; копії паспорту та ідентифікаційного номеру; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.09.2019 року №1438-5000185737; копію трудової книжки НОМЕР_1 від 24.09.1982 року; копію військового квитка від 03.05.1983 року НОМЕР_2 .
Як зазначав позивач, при прийнятті заяви про призначення пенсії та прийнятті вказаного рішення відповідачем не були прийняті уточнюючі довідки підприємств, на яких він працював.
У зв'язку з наведеним 07.10.2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (по списку №1).
До заяви додав наступні документи: копії паспорту та ідентифікаційного номеру; довідку про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 02.09.2019 року №1438-5000185737; копію трудової книжки НОМЕР_1 від 24.09.1982 року, копію військового квитка від 03.05.1983 року НОМЕР_3 , довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах від 05.04.2015 року № 77/115 та від 10.01.2015 №70/12, що видані відокремленим підрозділом «Шахта ім. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», від 10.04.2015 року № 212, що видана відокремленим підрозділом «Шахта ім. Абакумова» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», довідку про заробітну плату від 15.05.2015 року № 207, що видана відокремленим підрозділом «Шахта ім. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».
Рішенням Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15.10.2019 року №5359 «Про відмову в призначенні пенсії» в призначенні такої повторно відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Рішення, як і перше рішення мотивовано тим, що загальний стаж роботи заявника складає 30 років 6 місяці 12 днів, стаж роботи на пільгових умовах - відсутній.
Згідно з вказаним рішенням до пільгового стажу роботи не зараховано період з 06.08.2013 року по 31.05.2014 року у зв'язку з відсутністю інформації в індивідуальних відомостях про атестацію робочих місць.
Інші періоди роботи позивача в рішенні не аналізувалися і не досліджувалися.
Які періоди роботи позивача, крім зазначеного, не зараховані до пільгового стажу та з яких підстав у рішенні не зазначено.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.
Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.
Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку №1.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці позивача, він працював на шахті ім.Абакумова: з 11.07.1988 року по 13.07.1988 року учнем гірника очисного забою підземного, з 24.09.1988 року по 24.07.1989 року гірником очисного забою підземним, тобто на посадах та роботах, що віднесені до списку №1.
Згідно з уточнюючою довідкою від 10.04.2015 року №212, що видана відокремленим підрозділом «Шахта ім. Абакумова» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», позивач працював на вказаних роботах, що віднесені до списку №1, повний робочий день.
Вказані спірні періоди роботи позивача є періодами до законодавчого введення атестації робочих місць (Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, набрав чинності з 21.08.1992 року). Тому вказані періоди в цій частині не потребували надання уточнюючої довідки.
Отже, позивач мав право на зарахування вказаних періодів роботи (з 11.07.1988 року по 13.07.1988 року та з 24.09.1988 року по 24.07.1989 року) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (по списку №1), однак таке право відповідачем було порушено.
Відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці позивача, він працював на шахті ім.Скочинського з 10.08.1989 року по 04.10.1995 року гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті, з 07.08.2013 року по 29.07.2014 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті на ділянці конвеєрного транспорту, з 30.07.2014 року по 02.09.2019 року майстром гірничим підземним з повним робочим днем в шахті.
Згідно з уточнюючими довідками від 05.04.2015 року № 77/115 та від 10.01.2015 №70/12, що видані відокремленим підрозділом «Шахта ім. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», позивач працював на вказаних роботах, що віднесені до списку №1, повний робочий день; у вказаних довідках містяться посилання на відповідні накази про проведення атестації робочих місць позивача.
У зв'язку з наведеним посилання відповідача на не зарахування періоду роботи позивача з 06.08.2013 року по 31.05.2014 року до пільгового стажу через відсутність інформації в індивідуальних відомостях про атестацію робочих місць, є безпідставними.
Отже, позивач мав право на зарахування вказаних періодів роботи (з 10.08.1989 року по 04.10.1995 року, з 07.08.2013 року по 29.07.2014 року, з 30.07.2014 року по 02.09.2019 року) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (по списку №1), однак таке право відповідачем було порушено.
Суб'єктом владних повноважень в оскаржених рішеннях періоди роботи позивача по списку №1 (крім періоду з 06.08.2013 року по 31.05.2014 року) не аналізувалися та не досліджувалися. Підстави не зарахування до пільгового стажу відповідних періодів роботи позивача - в рішенні не наведені. Наявність та/або відсутність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах в частині таких періодів - відповідачем не встановлювалася і не досліджувалася.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що відповідач порахував недостатність пільгового стажу для призначення пенсії, оскільки, ним не прийняті надані позивачем довідки підприємств, які розташовані не непідконтрольній українській владі території і не перереєструвалися на території України, є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
Отже, орган Пенсійного фонду України зобов'язаний приймати такі довідки.
Неможливість проведення перевірки довідок та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.
Як вже зазначалося, суб'єктом владних повноважень в оскаржених рішеннях періоди роботи позивача по списку №1 (крім періоду з 06.08.2013 року по 31.05.2014 року), не аналізувалися та не досліджувалися. Підстави не зарахування до пільгового стажу відповідних періодів роботи позивача - в рішенні не наведені. Наявність та/або відсутність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах в частині таких періодів - відповідачем не встановлювалася і не досліджувалася.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суб'єктом владних повноважень оскаржені рішення прийняті без наведення жодного обґрунтування для їх прийняття.
Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене такі рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Разом з тим суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача певні періоди його роботи і призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1, оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не встановлена та не досліджена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі не проаналізовані трудова книжка та відповідні уточнюючі довідки, в тому числі про атестацію робочого місця позивача, які подавалися відповідачу.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, 17) про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.09.2019 року №4577 та від 15.10.2019 року №5359, прийняті щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 27 (двадцять сім) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 22 листопада 2019 року.
Суддя Т.В. Логойда