Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 листопада 2019 р. Справа№200/8175/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, -
позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №UA700000/2019/000048/2 від 6 червня 2019 року про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA700010/2019/00044 від 6 червня 2019 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у зв'язку із ввезенням в Україну автомобіля він подав до органу доходів і зборів митну декларацію та всі необхідні документи, що підтверджують, зокрема заявлену ним митну вартість автомобіля. Попри це, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості автомобіля. З цим рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації не погоджується, адже митним органом не обґрунтовано застосування 6 методу визначення митної вартості.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час виконання митних формальностей у посадової особи митниці виникли обгрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованої митної варстості, що зумовило необхідність витребовування додаткових документів. У звязку із тим, що декларантом неповні відомості про митну вартість транспортного засобу та не надано перекладів документів, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. При цьому, позивачем 6 червня 2019 року подано нову митну декларацію №UA 700010/2019/003817, в якій митна вартість автомобіля самостійно скоригована позивачем відповідно до оскаржуваного рішення №UA700000/2019/000048/2 від 6 червня 2019 року. Просив у задоволенні позову відмовити.
12 вересня 2019 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що наявність в інформаційних базах данного митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення декларантом. Також зазначено, що підстав для витребовування митним органом додаткових документів після отримання від декларанта митної декларації не вбачалося, бо відповідачем не встановлено ознак підробки, недостовірності, недостатності наданих документів, як обовязкової умови для їх витребування.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 19 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року відкладено відкладено підгтовче засідання на 19 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 19 вересня 2019 року вирішено продовжити строк проведення підготовчого провадження, витребувати у відповідача розрахунок обов'язкових митних платежів ОСОБА_1 та відкласти підготовче засідання на 16 жовтня 2019 року.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду позивач усунув виявлені недоліки позовної заяви.
Підготовче засідання було призначено на 5 листопада 2019 року.
Ухвалою від 5 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 19 листопада 2019 року об 11:30.
Представник відповідача до суду не прибув, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Позивач на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що його представник Коваленко А.О. перебуває у відрядженні. Однак, представник позивача у призначений час до суду прибув, разом з тим, не мав документа на підтвердження його повноважень на ведення справі у суді, тому, враховуючи дату відкриття провадження у справі, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 5 червня 2019 року уповноваженою особою Завгороднього Адама Едуардовича ТОВ «Престиж-гарант» за процедурою електронного декларування подано до митного оформлення митну декларацію UA700010/2019/003769 у митному режимі «імпорт» на траспортний засіб легковий автомобіль марки BMW, модель 316D, номер кузова - НОМЕР_1 , із зазначенням митної вартості автомобіля -7400,00 BGN, яка визначена за першим методом (за ціною угоди).
До митної декларації додано: рахунок - фактуру (іновойс) від 27 травня 2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29 травня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера від 30 січня 2019 року, технічні характеристики від 5 червня 2019 року, копію митної декларації країн відправлення від 27 травня 2019 року, документ, що посвідчує право власності громадянина на ТЗ від 27 травня 2019 року, паспортний документ НОМЕР_3 .
Не погодившись з митною вартістю товару, визначеною декларантом, 6 червня 2019 року Донецькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA700000/2019/000048/2, згідно якого вартість задекларованого автомобіля скориговано органом доходів і зборів за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості та після коригування митна вартість автомобіля склала 5300 EUR.
Підставою для прийняття зазначеного рішення стали розбіжності та невідповідності, що містилися у документах, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
1) відомості п. 2.2 договору від 27 травня 2019 року б/н наголошують, що «Усі платежі-страховки, дорожній податок на автомобіль, як і всі інші необхідні платежі покладаються на покупця» - включення до ціни товару складових митної варсті (частина 10 статті 58 Митного кодексу України). Будь-яких даних, що підтверджують або спростовують відповідні розрахунки/платежі за участю покупця не надано;
2) переклад додатково наданих документів: страховий поліс №030181159/BG/22/119001473315 від 27 травня 2019 року, рахунок від 27 травня 2019 року НОМЕР_4 не надано.
Крім того, у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що декларантом не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2,3 ст 53 Митного кодексу України, тобто зявлено неповні та, можливо, недостовірні відомості про вартість та не виконано вимог Кодексу щодо документального підтвердження заявленої вартості, у звязку з чим метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий. У органу доходів і зборів відсутні інформація: - про вартість оформлення ідентитичних тварів, - про вартість оформлення подібних (аналогічних) товарів, - необхідна для застосування методів визначення вартості на основі віднімання/додавання вартості, тому застосування методів визначення вартості товарів на підставі ст. ст. 59-63 Митного кодексу України є неможливим.
Тому митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній декларації №UA202090/2019/039391 від 20 березня 2019 року, що була визнана митним органом.
У зв'язку з прийняттям вказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови у митному оформленні пропуску товарів №UA700010/2019/00044 від 6 червня 2019 року, в якій зазначено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про визначення митної вартості товару №UA700000/2019/000048/2 від 6 червня 2019 року.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема:
на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно переліку, наведеного у цій нормі.
За вимогами частин першої, третьої, шостої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 МК України.
Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбаченихчастиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Частиною другою статті 263 МК України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.
Тобто, у разі незгоди декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом передбачено подання нової МД, в якій зазначаються: сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.
Як зазначено вище, 5 червня 2019 року декларант у цій справі подав до Донецької митниці ДФС електронну МД (форма МД-2) UA700010/2019/003769, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) (графа 43, код МВВ - 1).
6 червня 2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA700000/2019/000048/2 та визначила митну вартість ТЗ за резервним методом (графа 31 рішення, код МВВ митного органу - 6).
Цього ж дня декларант подав до Донецької митниці ДФС нову електронну МД (форма МД-2) №UA700010/2019/003817, у якій митна вартість товару визначена за резервним методом (ліва колонка графи 43, код МВВ - 6; права колонка не заповнена), а у п'ятій колонці графи 47 (код способу розрахунків вказано «01»).
Правила заповнення графмитних декларацій(далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 визначає Порядокзаповненнямитних деклараційна бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України30.05.2012№ 651; зареєстрований в Міністерствіюстиції України14 серпня 2012 р.за № 1372/21684 (далі - Порядок № 651).
Згідно глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку № 651 графа 43 «Метод визначення вартості» (далі також - МВВ) графа заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.
У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.
У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Тобто, у лівому підрозділі графи вказується порядковий номер МВВ, який застосовано декларантом, а у правому підрозділі - порядковий номер МВВ, який застосовано митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до графи 47 «Нарахування платежів» глави 2 розділу ІІ цього Порядку у п'ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку, у графі B «Подробиці розрахунків» - код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.
Відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року № 1011, сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку «01» (безготівкова форма сплати), «02» (унесення готівки до каси митниці), «15», «72», «91» або «92».
Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку «55».
Як зазначено вище, 6 червня 2019 декларант подав до Донецької митниці ДФС нову електронну МД (форма МД-2) №UA700010/2019/003817, у лівому підрозділі графи 43 якої проставлено «6» - тобто визначений декларантом резервний метод визначення митної вартості. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості.
Звертаючись із цим позовом до суду, позивач вказав, що він не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні.
Відтак, він мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МК України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), вказавши у правому підрозділі графи 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом, а у п'ятій колонці графи 47 щодо способу оплати - код розрахунку «55».
Однак він не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом і у новій МД за № UA206010/2019/407178 від 6 червня 2019 року і, як уже було зазначено вище, праву колонку графи 43 не заповнив, а у п'ятій колонці графи 47 (код способу розрахунків вказано 01 - безготівкова форма сплати).
З урахуванням наведеного, до предмета доказування у цій справі входять обставини заповнення МД, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової МД у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості.
Дослідження відомостей з відповідних граф МД є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю.
Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір.
У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості необхідно відмовити.
Правова позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 816/2396/17.
Також суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на положення ч. 6 ст. 307 Митного кодексу України, оскільки надання гарантії у спірних правовідносинах здійснюється відповідно до частини сьомої статті 55 МК України, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Дмитрієв