Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 листопада 2019 р. Справа№200/10864/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестова Л.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька області, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 вересня 2019 року на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на запит від 16.07.2019 року з проханням здійснити нарахування і виплату грошової компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідач листом від 02.08.2019 року №4137- Є-01 повідомив про порядок нарахування пенсії, призначеної відповідно до Постанови КМУ №103, та вказав, що рішення Артемівського міськрайонного суду до управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надходило, та вразі його надходження воно буде виконано в межах покладених зобов'язань та відмовив позивачу в нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01.01.2016 року. З такою відмовою позивач не погоджується, вважає, що, оскільки, тривале ненарахування йому пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, зокрема призначення позивачеві заниженого розміру пенсії, внаслідок порушення закону, то він (позивач) має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат.
У строк, встановлений судом ухвалою про відкриття провадження, відповідач надав на адресу суду відзив, у якому заперечує проти позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх сплати» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 року №159 основною умовою для виплати компенсації громадянину є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Оскільки, період виплати перерахованої пенсії позивачу з 01.01.2016 року по 31.03.2018 року станом на час розгляду справи триває, тому відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати пенсії позивачу.
Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 22 листопада 2019 року о 11 годині 15 хвилин.
Представники сторін до засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження 22 листопада 2019 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 7), має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 13). Позивач є пенсіонером за вислугою років, відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 (а.с. 14).
16.07.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про здійснення нарахування і виплати грошової компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, у зв'язку з перерахунком пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року (а.с. 15).
Відповідач листом від 02.08.2019 року №4137- Є-01 повідомив, що на його адресу не надійшло судове рішення Артемівського міськрайонного суду, тому він буде діяти виключно в межах покладених зобов'язань після набуття рішенням законної сили.
Як видно із матеріалів справи (а. с. 50, 51, 52), внаслідок проведеного відповідачем перерахунку, основний розмір пенсії позивача склав - 2064,07 грн. За період з 01.01.2016 по 31.03.2018 позивачеві нараховано 22016,89 грн., що підтверджуються розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №0503008184 від 24.03.2019 року (а. с. 53).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
При цьому варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа № 336/4675/17), від 21.06.2018 (№ 523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).
За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Відповідач листом від 02.08.2019 року №4137- Є-01 повідомив, що на його адресу не надійшло судове рішення Артемівського міськрайонного суду, тому він буде діяти виключно в межах покладених зобов'язань після набуття рішенням законної сили.
Доказів щодо існування судового рішення Артемівського міськрайонного суду до справи відповідачам додано не було. Тому таку підставу для ненарахування і виплати грошової компенсації по втраті частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу, суд вважає необґрунтованою та не приймає її до уваги.
Судом встановлено, що внаслідок проведеного відповідачем перерахунку, основний розмір пенсії позивача склав - 2064,07 грн. За період з 01.01.2016 по 31.03.2018 позивачеві нараховано 22016,89 грн., що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №0503008184 від 24.03.2019 року.
Відповідно до виплат за пенсійною справою позивача станом на 11.10.2019 року, що наявна у справі, доплати до пенсії відповідач почав здійснювати з березня 2018 року. Отже, виплата доплати перерахованої пенсії позивачеві здійснюється, а відтак наявна виплата основної суми доходу в розумінні статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Зважаючи на вищевикладене, суд з урахуванням принципу правової визначеності у спірних відносинах та положень ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з моменту нарахування по день фактичної виплати донарахованої пенсії, та зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачеві компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Також суд не має правових підстав зобов'язати відповідача виплачувати компенсацію за втрату частини доходів за майбутній період.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с. 28, 29).
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачений судовий збір, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір на користь позивача, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька області, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 листопада 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Арестова