Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2019 р. Справа№200/9734/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника відповідача Голуб М.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року, 09 липня 2019 року №Ф-13169-45, -
У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі також - ГУ ДФС у Донецькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-13169-45.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач без будь-яких законних підстав виніс оскаржувану вимогу. Вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014р. по теперішній час, оскільки він, як особа, що провидь незалежну професійну діяльність (адвокат) та перебуває на обліку, як платник єдиного внеску, в Покровській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, що розташована на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року, 09 липня 2019 року №Ф-13169-45 протиправними та просить її скасувати.
Ухвалою від 20 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
04 вересня 2019 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначив, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015р. № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність. Крім того зазначив про закінчення антитерористичної операція, підтвердженням чому є Указ Президента України від 30.04.2018 року №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Крім того зазначив, що доказів звернення позивача з відповідною заявою до контролюючого органу протягом 30 днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення його від сплати єдиного внеску.
У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що оскаржувана вимога повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
01 жовтня 2019 року судом постановлена ухвала про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 та перебувала на обліку, як платник єдиного внеску в Ясинуватсько-Авдіївській ДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.
16 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ф-131969-45 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 2754,18 грн., в тому числі: 2754,18 грн. - недоїмка (а.с. 58).
09 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ф-131969-45 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 2754,18 грн., в тому числі: 2754,18 грн. - недоїмка (а.с. 22).
Вищевстановлені обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Позивач оскаржує вищевказану вимогу, як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині обов'язку сплачувати єдиний внесок з урахуванням перебування підприємства на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464).
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464. У відповідності до частини 8 цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Суд зазначає, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Місто Авдіївка, на території якого розташована Інспекція, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).
З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Судом встановлено, що спірна вимога була складена відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача, як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо звільняє платника єдиного внеску від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 травня 2019 року, 09 липня 2019 року № Ф-131969-45 про сплату боргу (недоїмки) складені в супереч вимога чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року, 09 липня 2019 року №Ф-13169-45, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року, 09 липня 2019 року №Ф-13169-45 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-131969-45 від 16 травня 2019 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754,18 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-131969-45 від 09 липня 2019 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754,18 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. 130 Таганрозької дивізії 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча двадцять одна) гривня 00 копійок.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 31 жовтня 2019 року.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв