22 листопада 2019 року Справа № 160/6016/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
27.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної управління Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області, Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області, який в подальшому уточнила та просить:
- визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області, посвідчену начальником Криворізького північного управління Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області О. Ситнік, про стягнення з ОСОБА_1 , боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф - 463-57 та вимогу Головного управління держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області, посвідчену начальником Криворізького північного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області О. Ситнік, про стягнення з ОСОБА_1 , боргу (недоїмки) від 12.08.2019 року № Ф - 463-57. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебувала на обліку як фізична особа-підприємець. Станом на 25.06.2019 року діяльність припинена, що про внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 15.06.2019 року на її адресу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21030,90 гривень. Вказана заборгованість складається із заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. 30.08.2019 року на її адресу надійшла уточнена вимога про сплату боргу (недоїмки), згідно якої податкова заборгованість була збільшена. Ознайомившись з отриманими вимогами, позивач вважає незрозумілим, яким саме органом державної влади, її притягнуто до відповідальності, а саме: текстами повідомленнями (вимогами) від початку вказано, що перевірку здійснено та документ складено Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (відповідачем-2 по справі), однак самі документи підписані начальником Криворізького північного управління ДФС у Дніпропетровській області. Вказаний факт суперечить не лише його фактичному виконанню, а й ставить під сумнів його дійсності. Окрім того, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається (складається) безпосередньо на підставі акту про перевірку та рішення про притягнення суб'єкту відповідальності. Зважаючи на вказане вимога, надіслана на її ім'я не містить жодної інформації з даного приводу, а саме відсутнє посилання на акт та прийняте відповідачами рішення про винесення спірної вимоги (тобто у вимозі відсутні відомості, щодо даних посилань. Графа заповнення - порожня). З наведеного вбачається не лише порушення процедури винесення обох вимог, а й порушення законодавства при здійсненні повноважень, в цілому. Крім того, до 01.01.2015 року, вона, як фізична особа-підприємець перебувала на спрощеній системі оподаткування. Як стало відомо опісля, а саме після отримання спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), станом на 01.01.2015 рік, вона переведена на загальну систему оподаткування. Про вказаний факт вона дізналась лише зараз, оскільки, жодних сповіщень, про зміну оподаткування, вона не отримувала. Позивач зазначає, що фактично діяльність як фізична особа-підприємець, вона не здійснювала, прибутку від діяльності не мала, останні сім років фактично проживає разом зі своєю сім'єю за кордоном. У зв'язку з викладеним вважає вимоги про сплату боргу протиправними та просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 15.08.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року було закрито підготовче провадження у справі та продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу судом вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
14.11.2019 року до суду від Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на уточнений адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Довгицівський район м. Кривий Ріг) з 14.05.2008 року до 25.06.2019 року як фізична особа-підприємець та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску. Згідно із п. 4 ч. 1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до Закону №2464, з 01.01.2018 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (пункту 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у редакції Закону №2148). На підставі наведеного, ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця за 2017 рік - 8448,00 грн. (704 грн. х 12 міс), за 2018 рік 9828,72 грн (819,06 грн х12 місяців) та за 2 квартали 2019 року 5508,36 грн (918,06 грн х 6 місяців). Таким чином загальна сума недоїмки складає 23 785,08 грн. Відповідач вважає, що нарахування сум єдиного внеску здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) знаходилась на податковому обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Довгицівський район м. Кривий Ріг) з 14.05.2008 року до 25.06.2019 року як фізична особа-підприємець.
25.06.2019 року ОСОБА_1 було припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11.05.2019 року Головним управлінням ДФС України в Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про сплату боргу (недоїмки) № Ф-463-57 станом на 30.04.2019 року на суму 21 030,90 грн.
12.08.2019 року Головним управлінням ДФС України в Дніпропетровській області у зв'язку зі збільшенням суми заборгованості було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про сплату боргу (недоїмки) № Ф-463-57 станом на 31.07.2019 року на суму 23 785,08 грн.
Так, відповідачем було нараховано:
- за 12 місяців 2017 року - 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 грн. х 22 відсотки = 704 грн. в місяць х 12 міс. = 8448,00 грн.),
- за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 =2457,18 грн.),
- за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн.,
- за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн.,
- за 4 квартал 2018 року по строку 19.01.2019 року - 2457,18 грн.
Таким чином, нараховано за 4 квартали 2018 року - 2457,18 грн. х 4 = 9828,72 грн.
- за 1 квартал 2019 року - 2754,08 грн.
- за 2 квартал 2019 року - 2754,08 грн.
Таким чином, нараховано за 6 місяців 2019 року - 5 508,16 грн.
Не погодившись із зазначеними нарахуваннями позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 року за №2464 (надалі Закон України № 2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За приписами ст.4 Закону України №2464, платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема, фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону України № 2464).
У відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно з ч.12 ст.9 Закону України № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави суду дійти висновку, що недоїмкою по єдиному соціальному внеску є не лише своєчасно несплачена самостійно визначена платником сума, але й сума єдиного внеску самостійно ненарахована платником. При цьому, у разі неотримання доходу чи нездійснення діяльності у звітному періоді, платник зобов'язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску. У разі самостійного ненарахування платником належної до сплати суми єдиного внеску, недоїмкою вважається мінімально визначена законом сума.
У 2017 році мінімальний розмір страхового внеску становив 704 грн. на місяць (3200 грн. мінімальна зарплата у 2017 році х 22% = 704 грн.), у 2018 році 819,06 грн. (3723 грн. мінімальна заробітна плата у 2018 році х 22% = 819,06 грн.), у 2019 році (4173 грн. х 22% = 918,06 грн.)
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року за №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Наказ №422).
Відповідно до Наказу №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (надалі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Наказ №422 визначає порядок: ведення ІКП та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов'язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов'язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.
Судом встановлено, що згідно з витягом з ІКП, у позивача наявна недоїмка по єдиному внеску на загальну суму 23 785,08 коп., в тому числі за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. 00 коп., за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. та за 6 місяців 2019 року - 5 508,16 грн.
Враховуючи, що підприємницьку діяльність позивач припинила лише 25.06.2019 року нарахування єдиного внеску за 2017-2018 роки та за шість місяців 2019 року є правомірним.
Щодо твердження позивача про те, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, суд зазначає наступне.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі - Інструкція № 449).
Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За положеннями пункту 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується не лише на підставі актів документальних перевірок. Відображення в інформаційній системі фіскального органу даних про наявність у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску є самостійною і достатньою підставою для формування вимоги про сплату боргу.
Отже, в інформаційній системі податкового органу було відображено мінімальну суму страхового внеску, яку зобов'язаний сплатити позивач. Тоді як за результатами документальної перевірки податковий орган може визначити розмір єдиного внеску зі суми отриманого позивачем доходу за вказаний період. В такому випадку розмір необхідного до сплати єдиного внеску буде визначатись як різниця між сумою донарахованого платежу і мінімальною сумою єдиного внеску.
За положеннями ст.6 Закону України № 2464, платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на платника згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску. Водночас, такий платник має обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно сформовано ОСОБА_1 оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідно до облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів на підставі Закону України № 2464 та Інструкції №449.
Суд також враховує, що право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках фізичні особи - підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.4 ст.4 Закону України № 2464).
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, чинним законодавством не передбачено (не здійснення господарської діяльності, не отримання прибутку та проживання за кордоном не є підставою для звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що вона має право на звільнення від сплати єдиного внеску.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 133, 139, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлено 22.11.2019 року.
Суддя О.В. Серьогіна