22 листопада 2019 року Справа № 160/8578/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра про повернення безпідставно сплачених коштів, -
04.09.2019 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- зобов'язати відповідача повернути їй безпідставно сплачені кошти у розмірі 9357,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.07.2019 р. між позивачем та продавцями, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчено приватним нотаріусом К.Ю.Ричкою та зареєстровано в реєстрі за № 4371, згідно якого вона придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, я була змушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 9357,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0011576 від 20.07.2019 року, хоча житло нею придбавалось вперше. Позивачем було надіслано лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою повернути безпідставно сплачені кошти, але відповідач листом №17208/05-05/26 від 21.08.2019 року відмовив в повернені коштів. При цьому, пункт 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. На підставі викладеного просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
23.10.2019 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 12.08.2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 9 357 грн. 00 коп. Зі змісту поданої заяви не можна зробити висновок стосовно доведеності обставин щодо обов'язку Управління повернути сплачені кошти. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 24140300 закріплено за Пенсійним фондом. З копії квитанції від 20.07.2019 року № 0011576 року вбачається, що кошти у розмірі 9357,00 гривень були сплачені на рахунок 31113156004005, код бюджетної класифікації 24140500. Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року N 787, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок). Відповідно до п. 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Згідно п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. У відповідності до п. 10 Порядку заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Отже, з вказаного вбачається, що ПФУ, як контролюючий орган має повноваження лише видати платнику подання на повернення коштів, а не повернути кошти, як заявлено в позові. В свою чергу, відповідний орган Казначейства на підставі вказаного подання та інших документів, наданих платником органу Казначейства, перераховує їх платнику. Таким чином, заявлена позовна вимога не стосується повноважень ПФУ, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
25.10.2019 року від управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра надійшли пояснення по справі, в обґрунтування яких зазначено, що Управління казначейства не уповноважено на здійснення аналізу зарахованих на рахунок державного бюджету коштів. Чинне законодавство України не встановлює повноважень для органів Казначейства контролювати правильність та своєчасність надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів. Виходячи з наявних Управлінні казначейства даних, вбачається, що кошти сплачені за платіжним дорученням за квитанцією № 0011576 від 20.07.2019 року у сумі 9357, 00 грн. зараховувались на рахунок НОМЕР_1 . Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» (зі змінами), органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Згідно з вищевказаною постановою контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 24140300 закріплено за Пенсійним фондом. Відповідно, інформацію щодо зарахування коштів до державного бюджету за вказаним кодом бюджетної класифікації, отриману від Пенсійного фонду, слід вважати належною. На підставі викладеного, третя особа просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи. Судом встановлено, що 20.07.2019 року ОСОБА_8 було придбано квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідчено приватним нотаріусом К.Ю. Ричкою та зареєстровано в реєстрі за № 4371.
Відповідно до квитанції № 0011576 від 20.07.2019 року ОСОБА_8 було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 9357, 00 грн., що не заперечується відповідачем.
Факт зарахування коштів до бюджету підтверджено управлінням Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра.
В подальшому, позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій просила, на підставі пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 9357, 00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №17208/05-05/26 від 21.08.2019 року їй було відмовлено та зазначено, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій купівлі-продажу нерухомого майна (а саме згідно законодавства не визначає в котрий раз придбавається нерухоме майно). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має підстав для повернення помилково перерахованих коштів в сумі 9 357 грн, тому питання повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна платнику збору можливо вирішити лише в судовому порядку, інше чинним законодавством не передбачено.
Не погоджуюсь із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом пункту 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Отже, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 153 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.
Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 14.08.2019 року, вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_8 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом К.Ю. Ричкою та зареєстрованого в реєстрі за № 4371.
Таким чином, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_8 житло у власність придбано вперше.
Відповідачем вказані доводи та інформація не спростовані, судом протилежного за результатами розгляду справи не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 придбала житло вперше, а тому звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правові висновки про застосуванні норми права щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, викладені в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року К/9901/412/17, в якій Суд за результатами касаційного перегляду справи №819/1498/17 дійшов висновків, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного особою нерухомого майна, сплаченого нею помилково (за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж) при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла (нерухомого майна) підлягає поверненню.
Щодо тверджень відповідача, що на момент придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, суд вважає за необхідне звернути увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на наступне.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Одночасно з цим суд вважає за необхідне зазначити, що порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року №787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є відповідач, суд зазначає, що саме останній наділений обов'язком щодо формування та подання до органу Казначейства подання про повернення коштів.
Як вже зазначалось судом, згідно з квитанцією № 0011576 від 20.07.2019 року кошти в сумі 9357, 00 грн (збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна) сплачені позивачем на рахунок управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра.
Отже, здійснювати повернення зазначених коштів має саме управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до управлінням Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра подання про повернення ОСОБА_9 сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 9357, 00 грн. згідно квитанції № 0011576 від 20.07.2019 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 22525319 від 04.09.2019 року.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 384,20 грн. (50%).
Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 133, 139, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра про повернення безпідставно сплачених коштів задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра подання про повернення ОСОБА_9 сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 9357, 00 грн. згідно квитанції № 0011576 від 20.07.2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 384,20 гривні.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна