Ухвала від 18.11.2019 по справі 804/5906/17

УХВАЛА

18 листопада 2019 року Справа №1407вр-19/804/5906/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого cудді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Зіненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по адміністративній справі за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерела Придніпров'я” про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2017р. по справі №804/5906/17 позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області було задоволено та застосовано до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом тимчасового зупинення виробництва (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ "Джерела Придніпров'я", а саме: 2 видувні машини пляшок з префом, 3 лінії розливу води, 2 термотонеля для пакування пляшок в плівку, свердлильний та заточний верстати, 3 баки зміщування сиропів, які знаходяться за адресою: 52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Шосейна, буд. 164-а. (24-25).

24.10.2019р. за заявою стягувача від 27.09.2019р. судом було видано виконавчий лист на виконання вищевказаної постанови (а.с. 29, 35).

06.11.2019р. Заявник (Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області) звернувся із заявою, в якій просить поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що виконавчий лист у справі №804/5906/17 отримано заявником 24.10.2019р., строк пред'явлення вказаного виконавчого листа до примусового виконання встановлений до 05.03.2018р. Заявник зазначає, що вказаний виконавчий документ отримано 24.10.2019р., вже після спливу строку встановленого для його пред'явлення до виконання, а тому просить заяву задовольнити на підставі ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, у заяві від 18.11.2019р., як на поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилається на отримання виконавчого листа після спливу такого строку, а також на те, що за аналогічною заявою у справі №804/4950/17 було заяву заявника задоволено та поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання (а.с. 33-34, 48).

Представник заявника в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином 12.11.2019р., що підтверджується розпискою представника заявника, наявною у матеріалах справи, проте, у надісланій 18.11.2019р. засобами електронного зв'язку заяві просив про розгляд заяви без участі представника заявника (а.с. 40, 47-48).

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 15.11.2019р., що підтверджується розпискою представника боржника, наявною у матеріалах справи (а.с. 46).

Згідно ч. 3 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи наведене, належне повідомлення заявника та боржника про дату, час і місце розгляду справи, строки розгляду заяви встановлені ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за можливе розглянути дану заяву без участі представників сторін згідно до вимог ч. 3 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши надані документи на підтвердження поданої заяви, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви заявника про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цій справі, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При цьому, розглядаючи питання, суд перевіряє чи справді пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, а якщо є підстави так вважати, та чи були поважні причини для цього. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача, такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В свою чергу, згідно положень ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного законодавства зі змінами та доповненнями станом на листопад 2017р.) за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що саме на позивача (заявника у даній справі), як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок після набрання рішенням законної сили подати заяву до суду про отримання виконавчого листа, при цьому, у разі пропущення стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, поважність таких причин стягувач повинен обгрунтувати належними доказами, а саме: 1) виходячи з обставин, які були об'єктивно непереборними; 2) не залежали від волі стягувача; 3) пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій (у даному випадку своєчасним зверненням стягувача до суду із заявою про видачу виконавчого листа).

Як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів та доданих заявником до даної заяви, за постановою суду від 10.11.2017р. у цій справі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела придніпров'я" застосовані заходи реагування у вигляді тимчасового зупинення виробництва, виконання робіт і надання послуг, використання відповідних машин та обладнання, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , Дніпропетровська область АДРЕСА_2 Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул АДРЕСА_3 буд. 164-а. (а.с. 24-25).

Вищезазначена постанова суду була отримана представником стягувача (Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області) 14.11.2017р., що підтверджується розпискою представника стягувача, наявною у матеріалах справи (а.с. 27).

Разом з тим, стягувач у період з 10.11.2017р. по 27.09.2019р. жодних дій, направлених на отримання виконавчого листа шляхом подання до суду заяви, передбаченої ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного законодавства зі змінами та доповненнями станом на листопад 2017р.) не вчинив, такі докази в матеріалах справи відсутні, а також і не надав на вимогу ухвали суду від 07.11.2019р.

Як свідчать матеріали справи, стягувач звернувся із такою відповідною заявою про отримання виконавчого листа лише 27.09.2019р., тобто після спливу майже двох років після прийняття постанови суду у даній справі (а.с. 29).

На підставі заяви стягувача від 27.09.2019р. представником стягувача виконавчий лист був отриманий лише 24.10.2019р. про що свідчить відмітка про отримання (а.с. 29).

При цьому, зі змісту копії виконавчого листа у цій справі видно, що строк його пред'явлення до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" становить три місяці до 05.03.2018р., тобто цей строк є пропущеним.

Проте, звертаючись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання майже після спливу двох років з дня прийняття постанови суду у цій справі, заявник (стягувач) жодним чином не обгрунтував причини поважності пропуску цього строку, жодних належних доказів, які б свідчили про наявність обставин, які об'єктивно були непереборними (перешкоджали зверненню із заявою про видачу виконавчого листа протягом двох років) чи не залежали від волі стягувача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які перешкоджали стягувачеві вчинити дії шляхом звернення до суду з відповідною заявою у період з 10.11.2017р. по 05.03.2018р., суду не надав.

При цьому, слід зазначити, що посилання заявника (стягувача), як на поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, на отримання стягувачем виконавчого листа після спливу його строку для пред'явлення до виконання без надання суду доказів поважності причин його отримання із пропуском строку не можуть бути визнані судом поважними.

Також є безпідставними та необгрунтованими доводи заявника про те, що за результатами аналогічної заяви у справі №804/4950/17 (суддя Коренев А.О.) було поновлено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки наведені обставини у іншій справі не є доказами поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у цій справі, виходячи з вимог процесуального законодавства.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що заявником (стягувачем) у заяві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не наведено жодних обгрунтованих підстав та не подано доказів, які б свідчили про поважність причин такого пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання з урахуванням наведених обставин та аналізу норм процесуального законодавства, а тому у адміністративного суду відсутні обгрунтовані підстави для визнання поважними причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та поновлення такого строку.

При цьому, відмовляючи заявнику (стягувачу) у поновленні строку пред'явлення виконавчого листа до виконання через невжиття без поважних причин стягувачем жодних дій, направлених на отримання виконавчого листа та своєчасного його пред'явлення до виконання, судом враховуються правові висновки, викладені у рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.10.2015р. у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13), набуло статусу остаточного 29.01.2016р. та за яким встановлено, що поновлення строків через сплив значного часу (у даному випадку спливу двох років після прийняття постанови) за умови не наведення чітких причин та доказів на підтвердження поважності пропуску таких строків (заявником таких причин не наведено), порушує принципи правової визначеності, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 376 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №804/5906/17 - відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва

Попередній документ
85814837
Наступний документ
85814839
Інформація про рішення:
№ рішення: 85814838
№ справи: 804/5906/17
Дата рішення: 18.11.2019
Дата публікації: 25.11.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше