19 листопада 2019 року Справа № 160/8888/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
12.09.2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області невідкладно здійснити разом донарахування і виплату ОСОБА_1 основного розміру суми його пенсії з 01.11.2014 року та нараховану і невиплачену суму пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 53833,00грн. з одночасною виплатою ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів по пенсії за період з 01.11.2014 по день набрання законної сили рішенням суду.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що з 04.01.2003 року є пенсіонером, та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. 30.08.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про поновлення та виплату пенсії як пенсіонеру МВС України з 01.11.2014 та просив надати відповідь щодо стану перерахунку пенсії з 01.01.2016 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 №900-8. Проте, відповідач листом від 12.09.2018 року за вих.№М14283-18 повідомив про припинення з 01.11.2014 року виплати пенсії. Також, відповідач повідомив, що згідно із ст.46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсій, на виплату, яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Крім цього, відповідач зазначив, що після отримання всіх необхідних документів, з 10.05.2015 поновлено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплата пенсії за період з 10.05.2015 року по 31.08.2018 року у розмірі 50480,72грн. буде виплачена відповідно до положень постанови КМУ №365 від 08.06.2016 року на умовах окремого порядку. Також відповідач повідомив що на виконання п.3 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій, особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" проведено перерахунок пенсії на підставі довідки, яка надана ліквідаційною комісією ГУМВС в Дніпропетровській області, знаступних видів грошового забезпечення: посадового окладу - 2470,00грн.; окладу за спеціальним званням - 1000,00грн.; 35% надбавки за стаж служби - 1214,50грн.; 1,35% премії - 63,24грн. Всього грошове забезпечення складає 4747,74грн. Розмір пенсійної виплати 50% складає 2373,87грн. Доплата за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 53833,00грн. буде виплачена за нормами постанови КМУ №103, а доплата різниці пенсії за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 8296,83грн. буде виплачена на умовах окремого порядку. На підставі викладеного, позивач вважає, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не здійснення донарахування і виплати основного розміру пенсії з 01.11.2014 року та нарахованої і невиплаченої суми пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів по пенсії за період з 01.11.2014 року, є протиправними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.
Ухвалою суду від 13.09.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 15 жовтня 2019 року.
Відповідач на адресу суду в установлені строки надав відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити повністю.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що 01.08.2018 року на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшла довідка-атестат про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії в Луганській області з 01.11.2014 року. Виплату пенсії позивачу поновлено з 10.05.2015 року. Доплату пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 53833,00грн. буде проведено за нормами постанови №103, а доплата за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 в сумі 8296,83грн. буде проведена після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, як це передбачено постановою КМУ від 08.06.2016 року №365 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 25.04.2018 №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365". Також, відповідач зазначив, що п.2 постанови №103 встановлено, що виплата перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019р. по 31 грудня 2019р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. З урахуванням цього, відповідач зазначає, що він, як орган державної влади діяв в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій, особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", та пенсія позивачу виплачується згідно з вимогами чинного законодавства. Крім цього, відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати компенсації частини втрати доходу починаючи з 01.01.2016 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" є передчасними.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.8 ст.262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.257, 262 КАС України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.01.2003 року є пенсіонером, та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 05.07.2018 року, згідно з заяви останнього від 10.05.2018 року про взяття на облік та витребування пенсійної справи з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Відповідно до довідки від 10.05.2018 року №0000532333, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи.
10.05.2018 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату пенсії або грошової допомоги.
ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за вих.№13973/03-02/15 від 05.07.2018 року направлено запит пенсійної справи позивача до ГУ ПФУ в Луганській області.
На адресу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за вх.№12066/3918 від 01.08.2018 року надійшла довідка - атестат про припинення виплати пенсії позивачу в Луганській області з 01.11.2014 року. Додатково повідомлено, що у зв'язку з тимчасовою зміною місцезнаходження ГУ ПФУ в Луганській області, в умовах проведення антитерористичної операції, надіслати паперову пенсійну справу не передбачається можливим, оскільки пенсійні справи залишились на непідконтрольній українській владі території за старою адресою головного управління в м. Луганську.
Відповідно до атестату №282, виданого ГУ ПФУ в Луганській області №196 від 24.07.2018, про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_1 пенсія у розмірі 1160,56грн. виплачена по 31.10.2014 року.
ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за вих. №19643/03-02/15 від 09.08.2018 року надіслано запит до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо надання довідки про склад та розмір грошового забезпечення за нормами постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служи та деяким іншим особам".
Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області за вх.№9627/38 від 29.08.2018 року надано довідку про розмір грошового забезпечення №254 станом на 01.01.2016 року на ОСОБА_1 . Також, повідомлено, що надбавка за стаж служби у довідці встановлена у тому ж розмірі, що зазначений в додатку, оскільки інформація про вислугу років ОСОБА_1 в ліквідаційній комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області не значиться.
Відповідно до довідки №83/36599 від 23-08-2018 №254 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), виданої ОСОБА_1 , відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови КМУ від 21.02.2018 №103, постанови КМУ від 11.11.2015 №988 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського згідно з Наказом МВСУ №138 від 17.02.2017 п.24.1 Інспектор патрульної поліції (молодший склад поліції) до посади Інспектор ДПС роти ДПС окремого батальйону ДПС ДАІ, яку він займав на день звільнення зі служби, становить:
- посадовий оклад - 2470,00грн.;
- оклад за званням прапорщик міліції - 1000,00грн.;
- 35% надбавки за стаж служби - 1214,50грн.;
- інші надбавки, які мають постійний характер та визначені постановою КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" 1,35% премії - 63,24грн.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12.09.2018 вих. №М14283-18, з 10.05.2015 позивачу поновлено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Так, відповідач зазначив, що доплата за період з 10.05.2015 року по 31.08.2018 року у розмірі 50480,72грн. буде виплачена на умовах окремого порядку. Також, на виконання п.3 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій, особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки, яка надана ліквідаційною комісією ГУМВС в Дніпропетровській області, з наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу - 2470,00грн.; окладу за спеціальним званням - 1000,00грн.; 35% надбавки за стаж служби - 1214,50грн.; 1,35% премії - 63,24грн. Всього грошове забезпечення складає 4747,74грн. Розмір пенсійної виплати 50% складає 2373,87грн. Доплата за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 53833,00грн. буде виплачена за нормами постанови КМУ №103, а доплата різниці пенсії за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 8296,83грн. буде виплачена на умовах окремого порядку.
Не погодившись з рішенням відповідача щодо не здійснення донарахування і виплати основного розміру пенсії з 01.11.2014 року та нарахованої і невиплаченої суми пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів по пенсії за період з 01.11.2014 року та не виплатою останнім суми заборгованості за минулий час, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту, також - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Згідно з п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ №352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, видана 10.05.2018 р.
Відповідно до положень ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Матеріалами справи підтверджується, що довідка про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи №0000532333 від 10.05.2018 року, є чинною.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.
Припинення або відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам проводиться згідно з постановою КМУ від 08.06.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.
Постановою КМУ від 25.04.2018 №335 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 08.06.2016 №365" було внесено зміни до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а саме пункт 12 викладено в такій редакції: "Соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі:
1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;
2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;
3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;
4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";
5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.08.2018 року за вх. №12066/3918 на адресу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надійшла довідка - атестат про припинення виплати пенсії позивачу в Луганській області з 01.11.2014 року, у зв'язку зі зміною місця проживання.
Однак, необхідно звернути увагу на те, що у рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд зазначив, що ст.1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте, ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат ст.1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст.1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03, № 37943/06) від 14.10.2010.
Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Також, у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Водночас, як встановлено судом, відповідачем було прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу.
У відзиві на позов відповідач, як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу посилається на довідку - атестат про припинення виплати пенсії позивачу в Луганській області з 01.11.2014 року, у зв'язку зі зміною місця проживання.
Пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" визначено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Водночас, Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як зміна місця проживання.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У даному випадку наявна пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (п. 61). Також, у рішенні від 13.12.2001 у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109).
Також, Суд у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (справа "Ґавенда проти Польщі" від 14.03.2002).
Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто, вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Суд наголошує, що посилання відповідача на відсутність встановленого порядку виплати пенсії за минулий час не може позбавляти права пенсіонера на отримання соціальної виплати за відсутності інших встановлених на те підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у зразковій адміністративній справі №805/402/18-а.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення виплати пенсії позивачу, а посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність порядку виплати за минулий період жодним чином не може бути підставою для припинення виплати пенсії, що гарантована законодавством та Конституцією України.
Також, суд не погоджується з посиланням відповідача на те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, у цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії, оскільки нормами ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та відповідачем належним чином не з'ясовано всіх обставин при прийнятті рішення про відновлення пенсії пенсіонеру.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо донарахування і виплати ОСОБА_1 основного розміру суми пенсії з 01.11.2014 року.
Слід зазначити, що позивач в позовній заяві не ставить вимогу щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не відновленні порушеного права ОСОБА_1 щодо донарахування і виплати ОСОБА_1 основного розміру суми пенсії з 01.11.2014 року, якою б було задоволено або відмовлено позивачу у наведеному вище питанні, так по суті вказане є бездіяльністю пенсійного органу.
Відповідно до п. 3, 4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, з метою належного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не відновленні порушеного права ОСОБА_1 щодо донарахування і виплати ОСОБА_1 основного розміру суми пенсії з 01.11.2014 року.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату компенсації втрати частини його доходів за період з 01.06.2014р. по день набрання законної сили рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 4 наведеного Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Проте, суд зазначає, що на дату розгляду даної справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від нарахування компенсації втрати частини доходів, підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством, при виплаті пенсії за минулий час ОСОБА_1 з 01.11.2014. Позивач жодним чином не обґрунтував свої вимоги в даній частині, а тому, у задоволенні позову у відповідній частині належить відмовити.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача провести позивачу виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. згідно постанови КМУ №103, суд зазначає наступне.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" (далі Постанова №103).
Зазначена Постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області №83/36599 від 23-08-2018 №254 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), ОСОБА_1 встановлено розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського згідно з Наказом МВСУ №138 від 17.02.2017 п.24.1 Інспектор патрульної поліції (молодший склад поліції) до посади Інспектор ДПС роти ДПС окремого батальйону ДПС ДАІ, яку він займав на день звільнення зі служби, що складається з:
- посадового окладу - 2470,00грн.;
- окладу за званням прапорщик міліції - 1000,00грн.;
- 35% надбавки за стаж служби - 1214,50грн.;
- інші надбавки, які мають постійний характер та визначені постановою КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" 1,35% премії - 63,24грн.
12.09.2018 вих. №М14283-18 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що на виконання п.3 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій, особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки, яка надана ліквідаційною комісією ГУМВС в Дніпропетровській області, з наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу - 2470,00грн.; окладу за спеціальним званням - 1000,00грн.; 35% надбавки за стаж служби - 1214,50грн.; 1,35% премії - 63,24грн. Всього грошове забезпечення складає 4747,74грн. Розмір пенсійної виплати 50% складає 2373,87грн. Доплата за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 53833,00грн. буде виплачена за нормами постанови КМУ №103.
Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання пункту 3 вище зазначеної Постанови №103 01.10.2018 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у відповідності до Постанови КМУ №988 з 01.01.2016 року.
Згідно із ст.10 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
За правилами ч.2 ст.51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Так, порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393", у якій Кабінет Міністрів України визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку №45, перерахунок раніше призначених, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Згідно з пунктом 4 Порядку №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774) ч.4 ст.63 Закону №2262 викладено у новій редакції: "Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій".
Таким чином, із прийняттям Закону №1774 Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження визначати не лише порядок, а й умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Так, 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Зазначеною постановою були внесені зміни, зокрема і до п. 1, 2 Порядку №45, які викладені у новій редакції: "Пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади та оклади за спеціальні звання колишніх працівників міліції (далі Постанова № 988).
Ця постанова набрала чинності 02 грудня 2015 року.
Таким чином, у зв'язку із змінами в грошовому забезпеченні поліцейських, передбаченими Постановою №988, та враховуючи зазначені вище положення частини другої статті 51 Закону № 2262-XII, у колишніх працівників міліції виникло право на перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року.
Відповідно до пункту 2 Постанови №988, виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується МВС.
Постановою №988 затверджені: схема окладів за спеціальним званням поліцейських; схема посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання та схеми посадових окладів поліцейських. Крім того, надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення: 1) установлювати: посадові оклади поліцейським та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами; надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби; підвищення за службу в поліції особливого призначення (особам, які безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян) у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; 2) здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби; 3) надавати поліцейським матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Пунктом 5 цієї Постанови вказано виплачувати: 1) надбавку за стаж служби в поліції; 2) надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень - у розмірах та порядку, визначених законодавством; 3) доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час; 4) надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі - у розмірі до 20 відсотків посадового окладу; 5) доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; 6) доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов'язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), - у розмірі 5, професора - 10 відсотків посадового окладу; 7) надбавку за почесне звання "заслужений" - у розмірі 10 відсотків посадового окладу; 8) підвищення на 25 відсотків посадових окладів курсантам за відмінне навчання або отримання відповідної кількості балів за шкалою ECTS за результатами екзаменаційної сесії.
Відповідно до п.3. Постанови №103, встановлено перерахування з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Тобто, абз.2 п.3 зазначеної Постанови №103, визначений порядок, яким виплата позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2018, фактично розстрочена на значний термін, що порушує право останнього на отримання всієї суми підвищеної пенсії.
Поряд з цим, суд зауважує, що норми Закону України №2262-ХІІ не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі.
Відповідно до ст.11 Закону України №2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Загальний порядок виплати пенсій визначений ст.52 Закону України №2262-ХІІ, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Водночас, ч.2 ст.55 Закону України №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 №794-VII.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.49 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України, суд застосовує норму вищезазначеного Закону України №2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу, ніж Постанова №103.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. згідно постанови КМУ №103.
Суд зазначає, що позивач в позовній заяві не ставить вимогу щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не відновленні порушеного права ОСОБА_1 щодо виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. згідно постанови КМУ №103., якою б було задоволено або відмовлено позивачу у наведеному вище питанні, так по суті вказане є бездіяльністю пенсійного органу.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, з метою належного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не відновленні порушеного права ОСОБА_1 щодо виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. згідно постанови КМУ №103.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн., відповідно до квитанції від 05.09.2019 року №27.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не відновленні порушеного права ОСОБА_1 щодо донарахування і виплати позивачу основного розміру суми пенсії з 01.11.2014 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести донарахування і виплати ОСОБА_1 основного розміру суми пенсії з 01.11.2014 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не відновленні порушеного права ОСОБА_1 щодо виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. згідно з постановою КМУ №103.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у розмірі 53833,00грн. згідно з постановою КМУ №103.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 , код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., відповідно до квитанції від 05.09.2019 року №27.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна