Справа № 184/638/19
Номер провадження 1-кп/184/127/19
20 листопада 2019 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040360000199 від 12.03.2019 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
24.02.2019 року о 17 годині 05 хвилин в м. Покров Дніпропетровської області ОСОБА_3 знаходився біля будинку № 47 по вул. Соборна, де в бесіди з раніше йому незнайомим ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . В цей же день і час, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_3 підняв із землі ножівку по металу та підійшов до ОСОБА_5 ззаду. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_3 , тримаючи ножівку по металу в своїй правій руці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс ножівкою по металу один удар ОСОБА_5 в потиличну область голови, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді забитої рани волосяної частини голови, котре згідно висновку судово-медичного експерта № 135 від 14.03.2019 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні у повному обсязі не визнав та пояснив, що 24.02.2019р. обвинувачений був із своїми друзями. До них із собакою підійшов потерпілий і почав запитувати у його товариша - ОСОБА_6 : «Де гроші?», на що ОСОБА_6 сказав, що віддасть, але потерпілий вдарив ОСОБА_6 . У цей час собака потерпілого також на них гарчала. Він намагався розборонити потерпілого і ОСОБА_6 для того, що потерпілий не бив останнього, і доторкнувся ножівкою до металу до голови потерпілого. При цьому стверджує, що він потерпілого не бив. У подальшому обвинувачений свою вину у вчиненні злочину за ч.2 ст.125 КК України визнав.
Незважаючи на те, що обвинувачений у повній мірі свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, не визнав, вина останнього повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні сукупністю доказів.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 надав показання, відповідно до яких зазначив, що 24.02.2019р. він вийшов погуляти із собакою та по дорозі додому зустрів обвинуваченого з іншими особами. Один із хлопців був винен йому гроші, та в ході суперечки із цим хлопцем вони побилися. Під час цього обвинувачений умисно, нічого не говорячи, ударив його металевою пилкою по голові, внаслідок чого у нього була розірвана шкіра голови та із рани пішла кров. До цього конфліктів із обвинуваченим у нього не було.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що у 2019 році він перебував із обвинуваченим та ОСОБА_8 на околиці 36-го мікрорайону у м.Покров. До них підійшов потерпілий, який почав вимагати у ОСОБА_8 гроші за проїзд у таксі та почав його бити. У цей час на нього почала ричати собака потерпілого. Потім обвинувачений підійшов до ОСОБА_8 та потерпілого, і через деякий час він побачив як обвинувачений тікає, а потерпілий тримається за голову.
Від допиту інших свідків прокурор відмовився.
Надаючи юридичну оцінку показанням потерпілого та свідка ОСОБА_9 , суд враховує, що останні були безпосередньо допитаними у судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та будучи під присягою та попередженими про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві показання, кожен окремо, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України.
Показання вищевказаних потерпілого та свідка є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами вини обвинуваченого в пред'явленому обвинуваченні за наведених вище фактичних обставин.
Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні письмових доказів та висновку експерта, зокрема:
-даними витягу з ЄРДР від 12.03.2019р., відповідно до якого внесено відомості про вчинене відносно ОСОБА_5 кримінальне правопорушення до ЄРДР за №12019040360000199 (а.с.1, т.2);
-даними висновку експерта від 13.03.2019р. №135, відповідно до якого виявлене тілесне ушкодження у вигляді забитої рани волосяної частини голови - відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я ( згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмету з відносно обмеженою контактуючою поверхнею або від удару об такий предмет. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку , вказаному в ухвалі суду. (а.с.36 т.2);
-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.03.2019р., згідно якого потерпілий впізнав на фотознімку №3 особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження. Згідно довідки до протоколу на фотознімку № 3 зображено ОСОБА_3 (а.с.40-41, т.2);
-даними протоколу огляду предмету від 15.03.2019р. із додатками, відповідно до якого оглянуто ручну металеву пилку по металу (а.с. 42-43, т.2);
-даними постанови про визнання та доручення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 21.03.2019р., відповідно до якої визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженні ножівку по металу (а.с.44-45 т.2) .
Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази у даному кримінальному провадженні, суд керується критерієм доведення вини «поза розумним сумнівом», у відповідності до якого таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук та Йонкало проти України»).
Таким чином, на підставі вищенаведеного, проаналізувавши вищевказані докази у їх сукупності, суд дійшов до переконання, що стороною обвинувачення під час судового розгляду доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, поза розумним сумнівом, так як надані прокурором докази, що досліджені судом, зібрані у передбаченому законом порядку, є достатньо чіткі, повні та узгоджені між собою і відповідають стандартам належності та допустимості.
Водночас посилання обвинуваченого на те, що він не бив потерпілого, а лише торкнувся до його голови спростовуються як показаннями потерпілого про навмисне завдання обвинуваченим йому удару, так і висновком експерта, у якому зафіксовано характер, локалізація та тяжкість спричиненого потерпілому тілесного ушкодження.
Також посилання обвинуваченого на те, що він розбороняв потерпілого та ОСОБА_8 та це був самозахист, судом оцінюються критично, оскільки як вказали у судовому засіданні потерпілий та свідок, обвинувачений до потерпілого з проханням припинити дії по відношенню до ОСОБА_8 не звертався. Крім того під час вказаного конфлікту потерпілим обвинуваченому жодних тілесних ушкоджень завдано не було та не було будь-яких погроз зі сторони потерпілого щодо їх завдання, а тому умисні дії обвинуваченого по спричиненню ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не підпадають під ознаки самозахисту.
Суд, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконання про наявність події злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, винуватість ОСОБА_3 у його вчиненні та кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст.ст.50,65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочину невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра та інфекціоніста не перебуває, позитивно характеризується, працює неофіційно та отримує державну допомогу, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов відсутній.
Вирішуючи питання про речові докази, суд виходить з положень ст.100 КПК України.
Витрати на проведення експертизи відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Витрати на проведення експертизи відсутні.
Речові докази по справі: - ножівку по металу, яка знаходиться на зберіганні в камері схову Покровського ВП - після набрання вироком законної сили передати володільцю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_1