Справа № 181/1312/19
Провадження №3/181/438/19
22 листопада 2019 року смт Межова
Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Юр'єв О.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшла від Межівського відділення поліції Синельниківського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ТОВ «Лан-Ер», мешканця АДРЕСА_1 , притягнутого по ст.124 КУпАП,
07 жовтня 2019 року о 07 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 на грунтовій дорозі, паралельно автодорозі Т0406 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість при обмеженій видимості дороги, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення в автомобілем марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 . При ДТП транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, вказав, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано місце скоєння ДТП, як того вимагають вимоги ст.256 КУпАП, а зазначена лише грунтову дорогу, що розташована паралельно дорозі Т-0406, яка має протяжність 94,8км. У зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення просить закрити справу.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст.124 КУпАП, оскільки відповідно до протоколу та доданих до нього матеріалів не надано жодного доказу місця вчинення правопорушення, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, відповідно до норм КУпАП доказуванню по даній категорії справ підлягають факт наявності порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин вважаю недоведеним місце вчинення правопорушення, а тому приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що має наслідком закриття провадження по даній справі.
Такий висновок суду цілком відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно ст.6 Конвенції, справедливий судовий розгляд забезпечується через певні права обвинуваченого на: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього; b) мати достатньо часу й можливостей для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на свій розсуд або, за браком достатніх коштів для оплати послуг захисника, користуватися послугами призначеного йому захисника безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або мати право на те, щоб їх допитали, а також вимагати виклику і допиту свідків з його сторони на тих же умовах, що й свідків обвинувачення; e) отримувати безкоштовну допомогу перекладача, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не говорить цією мовою.
Критерії недопустимості доказів ЄСПЛ віддає на розсуд національному законодавцеві, утримуючись від пред'явлення конкретних вимог.
Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що при вирішенні питання про недопустимість доказів, національні суди повинні мати на увазі можливість обвинуваченого оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють їх вважати неприпустимими (постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11 липня 2006 року, у справі «Биков проти РФ» від 10 березня 2009 року). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін по таких доказах. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції можна вважати справедливим.
У вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Враховуючи вище викладене, на підставі ст.62 Конституції України, ч.1 ст.9, ст.124, п.1 ч.1 ст.247, ст.280, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Cуддя: О ОСОБА_2 ОСОБА_3