Справа № 204/8805/18
Провадження № 1-кп/204/296/19
22 листопада 2019 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю захисника: ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040680001658 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
В провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження №12018040680001658 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу-тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . Оскільки ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, що існували на час обрання запобіжного заходу не змінилися, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків в цьому ж кримінальному провадженні.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, зазначивши, що ризики не доведені. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Потерпілий в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу-тримання під вартою.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання прокурора. При цьому суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти
ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого було продовжено до 02 грудня 2019 року включно. До спливу цього строку судове провадження не може бути закінченим.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, при цьому вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, та які на теперішній час залишаються дійсними, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які до теперішнього часу залишаються не допитаними.
Оцінюючи в сукупності відносно обвинуваченого всі обставини, зазначені в ч.1. ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд не автоматично, а перевіривши обґрунтованість підстав для його застосування, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у статті 29 Конституції України, прийшов до висновку про обґрунтованість продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Доводи захисника щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає безпідставними.
Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.
Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання, суд, враховуючи вище наведене, особу обвинуваченого, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможить запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні.
При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченого належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, до 20 січня 2020 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає оскарженню на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.
Суддя: ОСОБА_8