Справа № 204/4795/19
Провадження № 2/204/1403/19
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ІМенеМ УкрАїНи
13 листопада 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Сокол К.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У червні 2019 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що їй, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . У квартирі
АДРЕСА_2 зареєстровані позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідач ОСОБА_2 , дата та рік
народження невідомі. Проте, про реєстрацію відповідача у зазначеній квартирі позивач дізналась випадково з довідки про склад сім'ї. Відповідач з моменту набуття нею права власності на квартиру не проживав і не проживає в даній квартирі. Відповідач не сплачує комунальні
платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі ні позивач, ні члени її сім'ї не знають цю особу та причина реєстрації його у належній позивачу квартирі невідома. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і
користування майном, у зв'язку з чим, остання вимушена звернутись до суду із зазначеною заявою.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві, не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин; належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не подав відзив; позивач не заперечувала проти такого вирішення справи та ухвалення заочного рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, та у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник третьої особи - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явилась.
Вислухавши позивача, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
В судовому засіданні встановлено, що власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20 квітня 2000 року, реєстраційним посвідченням від 19 травня 2000 року (арк. с.5-6,7).
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпоряджання своїм майном.
Як вбачається з довідки №8950 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_3 до складу сім'ї/ зареєстрованих входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 , зареєстровано 19.12.1994 року (арк. с.8).
Відповідно до Акту обстеження квартири АДРЕСА_2 по встановленню факту проживання та відсутності речей від 03.07.2019 року, виданого Головою ОСББ «Новокримська 1 блок №1» ОСОБА_6 , вбачається, що за зазначеною адресою зареєстровано 6 осіб, проте ОСОБА_2 не проживає у даній квартирі з 2000 року (момент набуття права власності на зазначену квартиру). Особистих речей ОСОБА_2 за вказаною адресою не знаходиться.
Зазначені обставини підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитані в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_7 , допитана в судовому засіданні пояснила суду, що вона є сусідкою та подругою позивача. Відповідача вона не знає, про нього нічого невідомо, ніколи за вказаною адресою його не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є сусідкою позивача та проживає з 1987 року за адресою: АДРЕСА_4 . Свідок зазначила, що речей відповідача у квартирі вона не бачила та де він наразі знаходиться невідомо.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, позивач, відповідно до вимог ст.12 ЦПК України, довела за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.76-78 ЦПК України, зазначені у позовній заяві обставини того, що у квартирі АДРЕСА_2 , відповідач не проживає понад один рік, а лише зареєстрований в ній.
Питання про належність та допустимість доказів по справі, вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.
Відповідно до ч.2 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність прописки само по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючисьст.ст.12,13,76-82,141,258,259,263-265,273,280-282 ЦПК України, ст.ст. 317,319,321,386,391,405 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.В. Токар